Прогалини в законодавстві заважають розгляду справ у розумні строки
Зазвичай порушення строків в адмінсудах спричинені відкладенням розгляду справи через нез’явлення суб’єкта владних повноважень, невиконанням ним ухвал суду, відкладенням за клопотаннями сторін, нез’явленням сторін та неналежною поведінкою сторін у судовому засіданні. Таких висновків дійшла Вища кваліфікаційна комісія суддів, проаналізувавши дисциплінарну практику.
Реакція уповільненої дії
Сьогодні судді не мають дієвого процесуального інструменту, щоб протистояти таким «диверсіям». Виявляється, що в багатьох випадках служителі Феміди фактично стають заручниками прогалин у законодавстві та змушені поповнювати «дисциплінарну статистику» щодо затягування строків розгляду справ.
Проаналізувавши свої рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, ВККС дійшла висновків, що при встановленні перешкоджання чи затягуванні розгляду справи суд має вжити передбачених процесуальним законодавством заходів реагування. ВККС наголошує, що невжиття таких заходів підриває авторитет правосуддя та формує негативну думку громадян про суд. Самі ж судді адмінсудів у один голос кажуть, що встановлені законодавством заходи впливу на порушників не є дієвими. Так, розд.VI Кодексу адміністративного судочинства передбачає заходи процесуального примусу або процесуальні дії. Вони можуть застосовуватися судом до осіб, які порушують установлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства. Відповідно до ст.268 КАС такі заходи застосовуються судом відразу після здійснення порушення шляхом постановлення ухвали. Стаття 269 кодексу дає вичерпний перелік цих заходів: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом та привід.
Згідно зі ст.166 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу й направити її відповідним суб’єктам владних повноважень. У разі потреби суд також може постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Така ухвала може бути оскаржена особами, інтереси яких вона зачіпає.
Проте, як свідчить практика, ухвали щодо неналежної поведінки суб’єктів владних повноважень у кращому випадку набирають законної сили лише через 2 місяці. Однак згідно з ч.1 ст.122 КАС адміністративна справа має бути розглянута й вирішена протягом розумного строку. Ці строки обмежуються одним місяцем з дня відкриття провадження в справі, якщо інше не встановлено кодексом. У свою чергу, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше 20 днів із дня відкриття провадження в справі.
Зважаючи на зазначені обставини, стає очевидним, що використання окремої ухвали як заходу реагування проти затягування судового розгляду не дає необхідних результатів та є не ефективним.
Зневага без наслідків
Також на практиці виникають проблеми з протидією виявленню неповаги до суду. Відповідно до ч.2 ст.134 КАС учасники адміністративного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов’язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил. Цією ж статтею передбачено: за неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, передбаченої законом.
Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується під час перерви, яка оголошується відразу після вчинення порушення. Згідно з ч.2 ст.134 КАС за неповагу до суду винні особи можуть бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом. Така відповідальність є, проте передбачена вона Кодексом про адміністративні правопорушення.
Відповідно до положень ст.1853 КпАП неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від з’явлення в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, тягнуть за собою накладення штрафу від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злісне ухилення експерта, перекладача від з’явлення в суд передбачає накладення штрафу від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст.2211 КпАП місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні, вищі спеціалізовані та Верховний суди розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.1853 кодексу. Постанова, прийнята за результатами розгляду такої справи, остаточна й оскарженню не підлягає. Це дає змогу негайно реагувати на порушення та збільшує можливість розгляду адміністративних справ у розумні строки.
Здавалося б, усе добре, проте й в цьому випадку маємо певну неясність. Відповідно до положень КАС адміністративні суди уповноважені застосовувати КпАП, але виникає питання, згідно з якими процесуальними нормами має діяти адміністративний суд у таких випадках?
Відповідно до ч.7 ст.9 КАС у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права, тобто використовує таке поняття, як аналогія права.
Згідно з КАС судове засідання фіксується технічними засобами, а КпАП не передбачає такої фіксації. Строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені в КпАП, не передбачені в КАС. Також КпАП визначає обставини, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність, що не передбачено в КАС.
Відсутність у КАС положень, які б встановлювали відповідальність за неповагу до суду, дає підстави вважати, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.1853 КпАП, адміністративні суди мають проводити саме за правилами КпАП.
Такий висновок також узгоджується з положеннями ч.4 ст.258 КпАП, відповідно до яких, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов’язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.256 цього кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.1853 КпАП.
Основне завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення — виховання в громадян поваги до додержання законів, зміцнення законності, а в разі застосування ст.1853 КпАП — зміцнення авторитету суду, виховання в громадян поваги до нього.
Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок, що сьогодні для забезпечення правильного та своєчасного розгляду суддями адмінсудів справ украй важливим є розроблення відповідних методичних рекомендацій.
Роман ГОЛОБУТОВСЬКИЙ - суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду, для «Юрлиги»
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!