«Верховний» перегляд

ВС констатував, що у ВСС не завжди правильно розуміють предмет дослідження

Судовою палатою в кримінальних справах Верховного Суду проведено узагальнення практики перегляду ВС рішень у кримінальних справах з підстав, передбачених ст.40012 Кримінально-процесуального кодексу. Ця частина аналізу містить статистичні дані й інформацію стосовно вирішення питань, пов’язаних із допуском справ до провадження у ВС, з наведенням конкретних прикладів з практики щодо недотримання Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ вимог закону. Крім того, йдеться про прикладний характер правових позицій ВС, висловлених під час перегляду рішень у кримінальних справах, й про те, яким чином ВС здійснює підготовку справи до розгляду.

Статистика ВСС

Прийняття нового закону «Про судоустрій і статус суддів» зумовило істотну зміну повноважень ВС як інстанції з перегляду рішень, зокрема, у кримінальних справах. Так, відповідно до ч.1 ст.400¹² КПК ВС переглядає рішення з підстав:

— неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

— установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення останньою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Відповідно до ч.2 ст.400¹² КПК перегляд судових рішень на підставі, передбаченій п.2 ч.1 цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.

Згідно зі статистичними даними ВСС у І півріччі 2012 р. до цієї судової установи надійшло 144 заяви про перегляд судових рішень з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.400¹² КПК. Із них 15 заяв подали прокурори, а 129 — інші особи, коло яких визначено у ст.384 КПК.

Повернено 33 заяви, із них: 1 — у зв’язку з відкликанням заяви, 28 — з тієї причини, що заявники не усунули недоліків протягом установленого строку, 1 — у зв’язку з тим, що вона була подана особою, яка не мала такого права. Ще 3 повернено через те, що їх подано від імені особи, яка не мала на те відповідних повноважень.

Залишено без розгляду 6 заяв; за наслідками розгляду 52 ухвалено рішення про відмову в допуску до провадження у ВС.

Допущено до провадження справи за наслідками розгляду 18 заяв; ще у двох випадках відкрито провадження у ВСС у зв’язку з недотриманням норм процесуального права.

Залишок на кінець звітного періоду становив 49 заяв, із них 17 — у зв’язку з наданням заявникам строку на усунення недоліків.

Розподіл показників

Протягом І півріччя 2012 р. до ВСС надійшло 12 заяв про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.400¹² КПК. Із них 4 — повернено з наданням строку на усунення недоліків; відкрито провадження за наслідками розгляду 10, у тому числі з витребуванням 9 кримінальних справ. Залишок становив 1 заяву у зв’язку з наданням строку на усунення недоліків.

У 2011 році до ВСС надійшло 180 заяв про перегляд судових рішень з підстав, передбачених ст.400¹² КПК, у тому числі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.400¹² КПК, — 157 заяв; п.2 ч.1 ст.400¹² КПК — 23. 29 заяв подали прокурори, 151 — особи, коло яких визначено в ст.384 КПК.

Із різних підстав було повернено 62 заяви (57 — за п.1 ч.1 ст.400¹² КПК; 5 — за п.2 ч.1 ст.400¹² КПК). Постановлено 31 ухвалу про допуск справ до провадження у ВС (23 — за п.1 ч.1 ст.400¹² КПК; 8 — за п.2 ч.1 ст.400¹² КПК); за 56 заявами — в допуску до провадження відмовлено (51 — за п.1 ч.1 ст.400¹² КПК; 5 — за п.2 ч.1 ст.400¹² КПК).

З моменту набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» та відповідними змінами до КПК, тобто в період із 2011 до І півріччя 2012 рр. ВС переглянув судові рішення у 39 кримінальних справах з підстав, передбачених пп.1—2 ст.400¹² КПК. У 2011 р. така кількість становила 25 справ; у І півріччі 2012 р. — 14. Із них у 2011 р. відмовлено в задоволенні заяв у 10 справах, ще 14 було розглянуто з повним або частковим скасуванням судових рішень. Одну справу закрито у зв’язку з відкликанням заяви.

З підстав неоднакового застосування законодавства скасовано рішення у 7 кримінальних справах; таку ж кількість справ переглянуто зі скасуванням судових рішень з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.400¹² КПК.

Відповідні показники роботи ВС у І півріччі 2012 р. виглядають таким чином: розглянуто 14 справ, з яких у 7 — в задоволенні заяв відмовлено; у 6 — судові рішення скасовано й одну справу закрито провадженням.

Підставою скасування судових рішень у 5 справах стало неоднакове застосування норм матеріального права; судові рішення ще в одній кримінальній справі скасовані з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.400¹² КПК.

Допуск до провадження

Відповідно до ст.400¹⁶ КПК заява про перегляд подається до ВС через ВСС, який перевіряє її на предмет відповідності вимогам стст.400¹⁵ і 400¹⁶ КПК, і за результатами такої перевірки постановляє ухвалу про допуск справи до провадження або відмову в ньому. Отже, можливість перегляду ВС судових рішень у кримінальних справах залежить від вирішення ВСС питання про допуск справи до провадження у ВС.

Статтею 400¹⁵ КПК передбачено вимоги щодо змісту заяви про перегляд судових рішень з підстав, передбачених ст.400¹² КПК. Так, у заяві обов’язково має бути зазначено:

— найменування суду, до якого подається заява;

— дані стосовно особи, яка подає заяву;

— конкретні різні за змістом судові рішення, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (п.1 ч.1 ст.400¹² КПК);

— обгрунтування необхідності перегляду судових рішень у зв’язку з ухваленням рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною (п.2. ч.1 ст.400¹² КПК);

— вимоги особи, яка подає заяву;

— у разі необхідності — клопотання;

— перелік матеріалів, що додаються.

Згідно зі ст.400¹⁶ КПК заява подається до ВС через ВСС. До неї також додаються:

— копії заяви відповідно до кількості учасників судового процесу (за винятком випадку, коли заява подається особою, яку тримають під вартою);

— копії судових рішень, про пере­гляд яких подано заяву;

— копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (п.1 ч.1 ст.400¹² КПК);

— копія рішення міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною, якщо заява про перегляд судових рішень подається на підставі, передбаченій п.2 ч.1 ст.400¹² КПК.

Статті 400¹⁷ і 400¹⁸ КПК передбачають процедуру перевірки ВСС заяви на предмет відповідності вимогам стст.400¹⁵ і 400¹⁶ КПК, а також види судових рішень, що можуть бути прий­няті за результатами такої перевірки. Вивчення практики свідчить, що зазначені вимоги закону не завжди дотримуються.

Допуск з порушеннями

Недотримання ВСС вимог кримінально-процесуального закону при здійсненні допуску справ до провадження в ВС є підставою для відмови у відкритті провадження та повернення матеріалів для виконання вимог ст.400¹⁷ КПК.

Зокрема, ВС відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки заява про перегляд була подана особою, яка не мала на те відповідних повноважень (ухвала ВС від 28.04.2011, справа №6кс11).

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах ВСС ухвалою від 11.08.2011 допустила до провадження у ВС кримінальну справу щодо К. за її заявою про перегляд цієї ухвали ВСС. Однак, усупереч вимогам закону, К. у своїй заяві порушила питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах ВСС від 7.06.2011, яка не перешкоджає провадженню у справі, оскільки не є остаточним рішенням і на даний час справа щодо К. перебуває на розгляді в суді першої інстанції (ухвала від 26.09.2011, справа №22кс11).

Відповідно до ч.1 ст.400¹⁸ КПК вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі 5 суддів ВСС, яка формується без участі суддів, які прийняли рішення, що оскаржується.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах ВСС ухвалою від 26.07.2011 допустила до провадження в ВС справу щодо В. Під час проведення підготовчих дій було з’ясовано, що ухвала колегії від 17.05.2011 у справі щодо В., про перегляд якої порушував питання в заяві заступник Генерального прокурора, винесена за участю судді, яка у складі колегії суддів 26.07.2011 ухвалила рішення про допуск справи до провадження у ВС. За таких обставин заяву заступника Генпрокурора та додані до неї документи повернено до ВСС для вирішення питання про допуск справи відповідно до вимог закону (ухвала від 12.09.2011, справа №19кс11).

Неможливість розгляду

Перегляд ВС рішень як процесуальна дія можливий тільки на підставах і в порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством, за умов, зазначених у відповідній нормі процесуального закону. Відсутність правових підстав чи умов здійснення конкретних процесуальних повноважень унеможливлює розгляд заяви по суті.

Це положення ілюструється у справі щодо П. У заяві захисник посилався на два рішення суду касаційної інстанції, які, однак постановлені не щодо двох суспільно небезпечних діянь, а стосовно одного й того самого суспільно небезпечного діяння й щодо однієї і тієї самої особи, що унеможливлює перевірку ВС однаковості застосування касаційним судом норм кримінального закону через процедуру порівняння. Запропонований у заяві перегляд правових висновків оскаржуваного рішення фактично зводиться до його повторного перегляду за правилами касаційного розгляду, проте перегляд заяви ВС за такою процедурою законом не встановлено.

Крім того, рішення касаційної інстанції, яке оскаржується, й те, на яке робиться посилання в заяві, як акти правозастосування, різняться між собою за правовим змістом і юридичним значенням, що також виключає можливість їх зіставлення.

У судовому засіданні захисник просив не звертати уваги на формальні підстави перегляду й наполягав на скасуванні оскаржуваного рішення, враховуючи статус ВС як найвищої судової інстанції та необхідність відновлення законних прав П., які були порушені під час ухвалення цього рішення. Такі судження захисника не грунтуються на законі. Відповідно до вимог ст.400¹¹ КПК ВС переглядає рішення в кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених КПК (постанова від 21.06.2012, справа №4кс12).

Норми стст.400¹⁷ і 400¹⁸ при вирішенні питань про допуск кримінальної справи до провадження у ВС не містять у собі чіткого визначення щодо предмета судового дослідження. Це подекуди призводить до того, що ВСС, відмовляючи заявникам у допуску справи до провадження у ВС, вирішує ті питання, які вирішуються ВС при розгляді заяви по суті.

Наприклад, відмовляючи С. у допуску до провадження його заяви про перегляд судових рішень ВС з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.400¹² КПК, колегія суддів судової палати в кримінальних справах ВСС, як убачається зі змісту ухвали від 27.04.2011 №1481зп11, дала не тільки оцінку змісту ухвал ВС, постановлених ним як судом касаційної інстанції, а й проаналізувала конк­ретний зміст обставин, які, на думку заявника, призвели до неоднакового правозастосування.

Аналогічний підхід спостерігався й при розгляді заяв К. (ухвала від 22.04.2011, переведення №1549зп11), М. (ухвала від 7.06.2011, переведення №2158зп11).

З інформації Генпрокуратури, яка, звернувшись до ВС за відповідними роз’ясненнями із цього питання, додала відповідні копії рішень ВСС, убачається, що такий підхід наявний і при вирішенні питань у 2012 р. Також ВСС, вирішуючи питання про допуск справи до провадження у ВС, робив висновок про те, що з наведених копій рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального закону.

Наведені приклади свідчать про не завжди правильне розуміння ВСС предмета судового дослідження. Ним, враховуючи вимоги стст.400¹⁵ і 400¹⁶ КПК, має бути питання про те, чи додержані заявником вимоги до заяви. Юридичне обгрунтування заявника в цьому випадку має досліджуватися лише на предмет його наявності, а не змісту, оскільки питання про неоднакове застосування норм матеріального права як і питання правильності висновків, суджень, тверджень, правової позиції заявника є предметом розгляду у ВС. Саме тому законодавцем передбачена можливість не лише задоволення відповідної заяви, а й відмови в задоволенні з наведенням відповідних мотивів.

Висновки із запізненням

Статтею 400¹⁹ КПК передбачено низку процесуальних дій судді ВС — доповідача справи у зв’язку з переглядом останньої. Зокрема:

— винесення ухвали про відкриття провадження;

— винесення ухвали про витребування матеріалів справи;

— визначення порядку розгляду справи (у відкритому чи закритому судовому засіданні);

— вирішення питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду, якщо таке питання не розглядав ВСС;

— доручення членам науково-консультативної ради при ВС підготовки наукового висновку щодо норми кримінального закону, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції щодо подібних суспільно небезпечних діянь;

— визначення органів державної влади, представники яких можуть дати в суді пояснення, які будуть корисні для вирішення справи, та розпорядження про виклик їх до суду.

Аналіз матеріалів судової практики свідчить, що ці вимоги закону в основному дотримано. Водночас питання щодо підготовки наукового висновку вирішується по-різному.

Переважна більшість переведень за кримінальними справами містить відповідні висновки науковців із питань, що є предметом судового дослідження. Проте такі наукові висновки здебільшого відсутні в тих випадках, коли справа розглядалася з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.400¹² КПК. Науко­вий висновок був відсутній у переведенні за кримінальною справою, рішення в якій переглядалися на підставі п.1 ч.1 ст.400¹² КПК.

Наприклад, у справі №16кс11 предметом судового розгляду були питання застосування ч.3 ст.68 КК, про що була висловлена правова позиція в постанові ВС від 12.09.2011. Однак наукові висновки щодо цих норм закону в матеріалах переведення відсутні.

Наявні також випадки, коли науко­ві висновки надходять до ВС із запізненням.

Так, у справі №10-кс11 щодо Л. науковий висновок щодо норми матеріального права, яка неоднаково застосована судом касаційної інстанції, незважаючи на завчасність відповідного судового доручення, надійшов до ВС зі значним запізненням — після перегляду рішень у справі.

Певною мірою наявність наукових висновків не в усіх кримінальних справах можна пояснити тим, що питання неоднакового застосування норм матеріального права не завжди вимагає позиції науковців з огляду на предмет судового дослідження та його специфіку — зіставлення, порівняння рішень, в яких одні й ті самі норми кримінального закону в подібних суспільно небезпечних діяннях застосовані по-різному.

Однак наукової позиції вимагають ті питання правозастосування, вирішення яких має відбуватися не тільки шляхом зіставлення, порівняння судових рішень, а й потребує комплексного, системного аналізу законодавства. Наприклад, такими справами є: №№1кс11, 5кс11 та №1кс12. Адже взаємозв’язок норм «Загальної» та «Особливої» частин КК є питанням, вирішення якого має не тільки суто практичне значення, а й певну теоретичну складову, оскільки взаємозв’язок норм цих частин КК має також науково-методологічне значення.

Межі дослідження

Процедурні питання розгляду справи у ВС визначені в ст.400²⁰ КПК. Ключовим тут є питання про предмет судового дослідження. Аналіз норм процесуального законодавства дає змогу дійти висновку, що предметом судового дослідження є питання про неоднакове застосування норм матеріального права. Ним, відповідно, окреслюються й межі судового дослідження — обставини, за яких було постановлено судове рішення, що оскаржується, та аналогічні обставини, за яких було постановлено судове рішення, надане для порівняння.

Термін «неоднакове застосування законодавства» є досить складним у розумінні й вимагає ретельного дослідження не тільки самої юридичної кваліфікації, а й дослідження обставин, за яких касаційний суд прийняв відповідне рішення.

Так, у справах №№9кс11, 29кс11, 2кс12, 8кс12 спільним є те, що заявники хоч і надали для порівняння аналогічні судові рішення, однак дослідження обставин, за яких касаційний суд прийняв протилежні рішення, дало змогу дійти висновку: обставини, за яких було застосовано одну й ту саму норму матеріального права, не були подібними до обставин у справах, рішення в яких надавалися для зіставлення.

Водночас у справі №14кс11 щодо В. ВС постановою від 19.09.2011 відмовив заявнику в перегляді судових рішень у зв’язку з тим, що останній оскаржував фактичні обставини справи. У цьому випадку правова позиція ВС грунтувалася на тому, що фактичні обставини справи самі по собі або в поєднанні з юридичною кваліфікацією не можуть бути предметом перегляду.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм кримінального закону — це різне, відмінне, несхоже тлумачення, розуміння точного змісту (суті) норми кримінального закону.

Подібними суспільно небезпечними діяннями належить вважати два й більше (не менше двох) різні, але схожі між собою суспільно небезпечні діяння, тобто такі суспільно небезпечні діян­ня, які мають спільні риси, ознаки (схожі за суб’єктним складом, за об’єктивною стороною, формою вини, наслідками тощо).

Можна зробити висновок, що фактичні обставини справи, судові рішення в якій переглядаються, є своєрідним критерієм оцінки правильності юридичної кваліфікації, яка досліджується в контексті питання про те, чи мало місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Підтверджують це відповідні приклади.

Так, у справі №1кс11 щодо К. ВС висловив свою правову позицію не тільки з урахуванням норм «Загальної» та «Особливої» частин КК, їх грунтовного, у тому числі наукового аналізу, а й з урахуванням усіх обставин учиненого К. злочину.

Фактично такий самий підхід простежується і в інших кримінальних справах, в яких ВС висловив правову позицію з відповідних питань застосування норм матеріального права.

Такий підхід не суперечить повноваженням ВС як суду права, а не суду фактів. Адже висновок про неоднакове застосування тієї чи іншої норми матеріального права є результатом судового дослідження, яке з огляду на мету до певної міри зобов’язує робити цей висновок з урахуванням конкретних обставин. Тим більше що підставою перегляду є неоднакове застосування норми матеріального права щодо подібних суспільно небезпечних діянь.

Багатоаспектне значення

Практика перегляду ВС кримінальних справ свідчить, що неоднакове застосування законодавства в частині випадків зумовлене складними питаннями правозастосування.

Правові висновки ВС за результатами перегляду судових рішень у кримінальних справах мають багатоаспект­не значення. З одного боку, правові ситуації, що стали предметом перегляду, свідчать про необхідність подальшого вдосконалення норм кримінального закону або принаймні підкреслюють значення взаємозв’язку норм «Загальної» та «Особливої» частин КК в правозастосуванні.

З іншого боку, правова позиція ВС, що була висловлена ним під час перегляду конкретної судової справи, має також прикладне значення. Адже за відсутності інших, законодавчо передбачених можливостей забезпечувати єдність судової практики, за наявності прецедентного статусу судових рішень ВС правові висновки останнього набувають також відповідного прикладного характеру.