Місце визначає роль

ВС пообіцяли додати процесуальних повноважень

Усі конструктивні пропозиції щодо зміцнення ролі Верховного Суду будуть утілені у відповідний законопроект, який матиме всі шанси пройти через парламент. Принаймні такі запевнення верховні законники почули наприкінці виїзного засідання Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя, що відбулося в Одесі. Щоправда, очільники вищих спеціалізованих судів мають власну думку щодо способів забезпечення єдності судової практики.

З погляду найвищого

Верховний Суд відрядив до Одеси доволі представницьку делегацію на чолі з Головою ВС Петром Пилипчуком. Це й не дивно, адже обговорити на виїзному засіданні парламентського комітету мали болючу для «верховників» тему про їх місце та роль у системі судів загальної юрисдикції. Власне, дискусії про це точаться ще з 2010 року, коли тільки-но з’явився проект закону «Про судоустрій і статус суддів». І хоча після його ухвалення суперечки дещо вщухли, останнім часом у ВС раз у раз наголошують на необхідності розширити свої повноваження.

Так, виступаючи на засіданні комітету, Голова ВС, зокрема, зазначив, що 2010 року Верховний Суд зазнав кардинальних змін щодо повноважень та організації діяльності. Однак сьогодні вже виникла потреба в зміцненні ролі ВС задля встановлення додаткових гарантій захисту прав та свобод людини. Адже він покликаний скеровувати судову практику в напрямі виконання вимог Конституції та чинного законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, забезпечувати ефективність національної правової системи та дію принципу верховенства права.

Серед іншого було запропоновано розширити процесуальні повноваження найвищого судового органу:

• більш чітко закріпити на законодавчому рівні обов’язковість рішень ВС для всіх суб’єктів правозастосування;

• надати можливість громадянину звертатися по захист до ВС із підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми процесуального права;

• запровадити механізм перегляду Верховним Судом з власної ініціативи рішень, які постановлені із суттєвими порушеннями норм матеріального та процесуального права;

• закріпити на законодавчому рівні право громадянина безпосередньо звертатися до ВС із заявою про перегляд судового рішення.

Своєю чергою Перший заступник Голови ВС Ярослав Романюк детально зупинився на необхідності дієвих важелів для реалізації головного покликання Суду — забезпечення єдності судової практики (більш докладно — в інтерв’ю Я.Романюка на стор.4. — Прим. ред.).

Заступник Голови ВС Віктор Кривенко запропонував у ст.38 закону «Про судоустрій і статус суддів» визначити статус Верховного Суду як найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції, який забезпечує єдність органів судової влади й відповідає за стан судочинства в державі. Крім того, на його думку, ВС повинен отримати право переглядати будь-яке рішення судів нижчих інстанцій, якщо наведені у зверненні доводи дають підстави вважати, що порушено принцип верховенства права й вичерпані можливості для перегляду справи в апеляційному чи касаційному порядку.

В.Кривенко також уважає за потрібне розробити механізм, згідно з яким поданню громадянином України скарг до відповідних міжнародних установ має передувати звернення до Верховного Суду. Щоправда, як відзначають експерти, цю ідею можуть не сприйняти в Страсбурзі, де дотепер вважали, що достатньо трьох національних інстанцій, аби наступною був Євросуд.

На переконання судді ВС Івана Шицького, посиленню захисту прав громадян сприятиме можливість оскаржити ухвалу відповідного вищого спеціалізованого суду про відмову в допуску справи до провадження у ВС. Хоча, як відзначалося ще на етапі підготовки реформи 2010 року, є ризик, що оскаржуватимуться 99% відмовних ухвал, і ВС буде змушений витрачати час на повторний аналіз заяв, що не мають судової перспективи.

А суддя ВС Богдан Пошва закликав народних депутатів звернути увагу на такий правовий засіб, як обов’язковість рішення ВС, постановленого повним складом останнього, з питань тлумачення норм як матеріального, так і процесуального права не лише щодо актів касаційного суду, а й судів інших інстанцій.

«Спеціалізована» позиція

Представники вищих спеціалізованих судів до відкритих дискусій не вдавалися. Натомість дипломатично звертали увагу законодавця на необхідність виваженого підходу до чергового перегляду повноважень найвищого судового органу.

Зокрема, голова Вищого господарського суду Віктор Татьков зазначив, що, вирішуючи питання стосовно визначення функцій і повноважень ВС, необхідно виходити із загальних принципів побудови судової системи, конституційних засад її функціонування, враховувати як сучасні потреби національної судової системи, так і міжнародні стандарти здійснення правосуддя незалежним і безстороннім судом. З одного боку, слід ураховувати величезний потенціал ВС у справі побудови демократичної держави європейського зразка, найбільшою цінністю якої є верховенство права. «З початку проведення судової реформи Верховний Суд став її активним учасником. За його участю були підготовлені найголовніші закони, спрямовані на реформування судової системи України, та інші, не менш важливі нормативні акти, необхідні для виконання завдань, що ставилися перед судами загальної юрисдикції. Саме прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» стало переломним моментом реформування судової гілки влади, в якій непроста й важлива місія належить саме ВС», — констатував очільник ВГС.

Водночас він нагадав, що, за виснов­ком Конституційного Суду, повноваження найвищого судового органу мають виключний характер і стосуються забезпечення однакового застосування законодавства вищими судами кожної юрисдикції. «Касаційна інстанція реалізує свої процесуальні права в межах касаційного провадження виключно для перевірки правильності юридичної оцінки обставин справи в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій», — відзначив В.Татьков. Тож, на його переконання, «повторна, після вищих судів, перевірка рішень ВС як касаційною інстанцією не може бути виправданою з точки зору забезпечення права на справедливий розгляд справи впродовж розумного строку». Та й наявність двох касаційних інстанцій «не відповідає засадам правової визначеності».

В.Татьков наголосив, що ВС повинен бути тим судовим органом, який визначатиме загальну практику судочинства, забезпечуватиме однакове застосування всіма судами законодавства, що регламентує їх діяльність. Адже саме єдність судової практики, на його думку, «гарантуватиме передбачуваність змісту правових норм, які застосовуються судами в їх діяльності, а також стабільність і прогнозованість судових рішень».

Голова ВГС підкреслив, що «ВС відіграє ключову роль у забезпеченні захисту прав і свобод людини на національному рівні, його рішення повинні бути орієнтиром для всіх судів держави». Відповідно, «визначення функцій Верховного Суду, питання розподілу повноважень між Верховним та вищими спеціалізованими судами, визначення стадій судочинства та форм провадження мають бути підпорядковані гарантіям права кожної людини на справедливий суд, права доступу до правосуддя, принципам верховенства права та правової визначеності».

Цю позицію фактично підтримав і голова Вищого адміністративного суду Ігор Темкіжев. Він уважає, що дискусія стосовно повноважень ВС повинна розгортатися навколо механізмів забезпечення єдності судової практики.

Голова ВАС також відзначив, що постанови Пленуму ВС повинні й надалі мати рекомендаційний характер. Проте необхідно знайти нові механізми, які б посилили його дію в забезпеченні єдності судової практики.

Детального обговорення, на думку І.Темкіжева, заслуговують пропозиції стосовно повноважень ВС ухвалювати «пілотні рішення в разі масового надходження до судів однотипних справ». «Це уможливить спрямовувати судову практику в однакове русло вже в першій судовій інстанції», — наголосив голова ВАС.

Щодо пропозицій наділення ВС правом законодавчої ініціативи, то, на його думку, такі функції слід застерегти й за вищими спеціалізованими судами.

Заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Михайло Вільгушинський висловився за побудову судової системи, яка забезпечить як реалізацію конституційного права на оскарження рішень, так і спеціалізацію судів за сферами правового регулювання чи за суб’єктами правових відносин. Не заперечуючи необхідності забезпечення єдності практики судів кожної юрисдикції, він застеріг від дублювання функцій, що нівелюватиме потребу в інстанційності судової системи.

Сучасні реалії, на його думку, свідчать, що існування чотирьох рівнів у судовій системі України є виправданим. Він підкреслив, що «законодавець, реалізуючи ідеї, які були покладені в основу судово-правової реформи щодо інстанційності, вирішив це питання системно та не допустив концептуальної помилки при визначенні ланок та закріпленні повноважень за кожною з них».

З огляду на визначені завдання реформи, як зауважив М.Вільгу­шинський, були диференційовані пов­новаження кожної з вищих судових інстанції. «Так, вищі суди досягають такої мети шляхом узагальнення судової практики, вивчення судової статистики, надання методичної допомоги судам нижчого рівня, тоді як за ВС процесуальним законодавством закріплено повноваження щодо перегляду справ за умови неоднакового застосування норм судами касаційної інстанції», — відзначив він.

Водночас, на його думку, важливим є не лише наділення вищих судових органів повноваженнями щодо забезпечення єдності судової практики, а й ефективний механізм їх виконання. Для цього «надзвичайно важливим є законодавче закріплення обов’язковості, а не просто рекомендаційності висновків найвищого судового органу з питань неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права».

Водночас, на переконання заступника голови ВСС, «аби судова система була ефективною, її розвиток має відбуватись еволюційним, а не революційним шляхом». Адже постійні істотні зміни призводять до втрати існуючих напрацювань, необхідності здійснення нових, унаслідок чого втрачається спадковість правового застосування та позитивний досвід», — підсумував М.Вільгушинський.

***

Разом з тим голова Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя Сергій Ківалов запевнив, що пропозиції учасників слухань будуть опрацьовані та враховані під час підготовки відповідного законопроекту. «З великою ймовірністю можу сказати, що ці пропозиції будуть підтримані в цілому парламентом. Крім цього, необхідно внести відповідні зміни й до Конституції», — наголосив він.

Коли саме варто очікувати такого законопроекту, С.Ківалов прогнозувати не став. Тож поки що судовій системі доведеться дбати про єдність практики за наявних функцій та пов­новажень. Чого в принципі дотепер їй вдавалося досягти.