Судовий фініш з півфінальним акордом

Попри 1700 поправок, з новим устроєм третьої гілки влади майже встигли… до початку футболу

У настановах для тих, хто вчиться проходити крізь стіни, є три основні принципи: бачити мету, не зважати на перешкоди та вірити в себе. Під час капітальних реформ також доводиться або руйнувати стіни усталених принципів, а інколи — і норм Конституції, або проходити крізь них, не помічаючи.

Послуговуючись такими ж принципами долання перешкод, дісталася законотворчого фінішу і судова реформа, мета якої була визначена заздалегідь. Стимулом до виконання акордного завдання з розгляду більш ніж 1700 поправок став вболівальницький дух: робота роботою, а видовища, як і обід, — згідно з розкладом. Крім того, ніщо так не стимулює продуктивність праці, як бажання вчасно піти у заслужену відпустку. Ну а віри у власні сили коаліції не позичати…

Десять друзів ВС

У будь-якої реформи завжди є прихильники та критики. Є ще й третя, найчисленніша когорта — ті, хто опиняється в ролі глядача, або особливо не переймаючись наслідками новацій, або усвідомлюючи марність протидії голіруч важкому шанцевому інструменту.
Напередодні голосування у другому читанні за президентський проект №6450 були зроблені останні спроби переконати законотворців у поспішності з прийняттям в експлуатацію нової судової будівлі.
Зокрема, з відкритим листом до Президента та народних депутатів звернулася група провідних юристів, які наголосили на неконституційності зміни статусу Верховного Суду, що суттєво обмежить його компетенцію. Як зауважили вчені (загалом під зверненням підписалися 10 докторів та кандидатів юридичних наук), «Верховний Суд фактично перестає бути органом правосуддя, не матиме реального впливу на здійснення судочинства в державі». Адже, за оцінкою науковців, вищі спеціалізовані суди звільняються від процесуального контролю з боку ВС і «матимуть можливість безкарно «творити» своє правосуддя, нехтуючи вимогами законодавства, принципами законності, об’¬єктивності та справедливості».
Більше того, науковці стурбовані, що, фактично позбавляючи ВС функції правосуддя та процесуальної самостійності, «його «опускають» нижче інших судів, що є неприпустимим у принципі». Посилаючись на конституційні положення, вони наголосили, що закон не може обмежити повноваження найвищого судового органу, які вже за¬кріплені в законодавстві та якими користуються громадяни України. Інакше створюється прецедент можливості «простим» законом переписувати, змінювати, обмежувати чи розширювати Основний Закон. «З правової точки зору — це святотатство», — йдеться у листі. Адже, нехтуючи ст.22 Конституції, у громадян відбирають конституційне право на безпосереднє звернення до будь-якого, зокрема і Верховного, суду.

Камо грядеші?

Крім цього листа, були також намагання опозиції відстрочити голосування до отримання висновків Венеціанської комісії. Однак, як повідомив у передмові до розгляду міністр юстиції Олександр Лавринович, ці висновки переважно стосуються повного усунення Верховної Ради та Президента від процесу призначення, обрання та звільнення суддів. А це потребуватиме змін до Конституції. «Ніяких революційних кроків не пропонується», — наголосив міністр, нагадавши, що поява ще одного вищого суду лише враховує позицію, ви¬словлену в рішеннях Конституційного Суду.
Натомість Голова Верховного Суду Василь Онопенко висловив категоричну незгоду з такою оцінкою. «Після набрання цим законом чинності в Україні такої окремої гілки влади, як судова, уже не буде», — наголосив він.
Розуміючи, що «рішення стосовно цього проекту прийнято», Голова ВС не став учергове аналізувати «велику кількість юридично неприйнятних новел», зауваживши, що «проект не має нічого спільного із справжньою судовою реформою». Адже, «за різними оцінками, близько 20 положень цього проекту прямо суперечать Конституції». Зокрема, це стосується, «по суті, знищення ВС як судового органу», встановлення суцільної спеціалізації судів, наділення Вищої ради юстиції правом призначати голів судів.
В.Онопенко також звернув увагу нардепів, що за¬уваження головного юридичного управління ВР до цього законопроекту викладено аж на 25 сторінках із категоричним висновком — «через неконституційність, юридичну необгрунтованість та суперечливість багатьох його положень проект потребує суттєвого доопрацювання». Крім того, за його словами, ключові положення цього проекту не відповідають міжнародним стандартам.
«Куди і чому поспішаємо? Чому такий без перебільшення державоутворюючий закон унесено в зал для остаточного схвалення без надання можливості осмислити бодай основне?» — поставив риторичне запитання Голова ВС. І сам на нього відповів: «Бо так треба для кількох осіб, які хочуть поставити на промислову основу експлуатацію судів у своїх інтересах».
Він востаннє закликав нардепів «подумати про наслідки сьогоднішнього рішення не заради Верховного Суду, навіть не заради суддів, які вже й так залякані цією судовою реформою і вже сьогодні бояться ухвалювати законні рішення». «Адже руйнівна сила цього законопроекту надовго відкине Україну назад у своєму демократичному розвитку», — підсумував В.Онопенко.

Поправочний спурт

Вислухавши вступні промови «обвинувачів» та «адвокатів», нардепи взялися за поправки до проекту. Засукавши рукави для більш зручного натискування на кнопки, вони долали перешкоду за перешкодою на фінішній прямій. З 1724 пропозицій, що надійшли до проекту, 394 позначені у порівняльній таблиці як враховані повністю або частково. З-поміж таких новацій можна назвати поповнення переліку суб’єктів виняткової юрисдикції Вищою кваліфкомісією, на яку можна буде скаржитися лише до ВАС, обмеження двома п’ятирічними строками можливості обіймати адмінпосаду в суді, а також перепризначення усіх керівників судів ВРЮ
Решту ідей Комітет ВР з питань правосуддя рекомендував залишити без уваги. Але найпродуктивніший із редакторів проекту — «нунсівець» Юрій Кармазін, який подав майже чверть зауважень, наполягав на розгляді кожної своєї пропозиції.
Сперечатися чи намагатися обійти процедуру не стали, і, за традицією, поправки одна за одною отримували оцінку нардепів. Так само за традицією, зауваження, що не знайшли розуміння у профільному комітеті, зокрема ті, що ви¬йшли з-під пера першого заступника голови цього парламентського підрозділу, не набирали і сотні голосів. Напевне, в рамках паритету така ж доля спіткала і пропозиції представників коаліції, зокрема голови парламентського комітету Сергія Ківалова.
Відпрацьована до автоматизму процедура дала збій на поправці №93, яку випадково «завалили». Зрозумівши помилку, депутати проголосували за неї ще двічі — повернувшись до розгляду та підтримавши норму про те, що автоматизована система визначатиме спочатку прізвище судді-доповідача, а не персональний склад суду, якщо справа розглядається колегіально.
У подальшому руки, а точніше вказівні пальці коаліційних нардепів не схибили. Визначивши собі «додатковий час» вечір¬нього засідання «до перемоги», до о пів на десяту відхилили більш ніж третину зауважень. Ю.Кармазіна задовольнили лише «голом престижу» під №127 (щодо уточнення назви ст.19 закону). Урешті-решт це настільки його обурило, що він назвав колег «могильщиками Конституції», «кнопкодавами» і, закликавши їх «тікати з коаліції», заявив: «Ми покидаємо це ганебне засідання».
На позначці «636» ті, хто залишився у залі, подивилися на годинник і, напевне, побачивши, що суддя в південноафриканському Дурбані вже дав свисток на початок другого півфіналу Німеччина — Іспанія, одразу перестрибнули на №1069. Але і звідти фініш був далеченько…

Час реформи

Допомогла опозиція, представники якої, випустивши ще кілька гострих стріл про «переворот у судовій владі», «кривосуддя, яке на собі відчують ті, хто сьогодні тисне кнопки», взяли приклад з Ю.Кармазіна і заявили про небажання «брати участь у цьому фарсі».
За 15 хвилин до десятої спікер Володимир Литвин ставить закон на голосування в цілому: 260 «за» — акордне завдання виконане. Більшість володарів мандатів, доводячи, що ніщо людське їм не чуже, поквапилася до екранів телевізорів.
Отже, якщо не станеться дива і Президент не поверне власний проект назад до парламенту, з моменту оприлюднення закону матимемо вже практичні кроки щодо оновлення органів суддівського самоврядування та истеми кваліфікаційних комісій. А з 1 жовтня, згідно з розкладом, — новий вищий спе¬ціалізований суд.
Значно раніше, вже в неділю, дізнаємося, хто стане новим чемпіоном світу з футболу, адже ні Нідерланди, ні Іспанія ніколи раніше не мали цього титулу. Як у житті, так і у спорті фаворити рано чи пізно поступаються більш удачливим чи більш згуртованим опонентам.

Лев СЕМИШОЦЬКИЙ

Визначившись із процедурою призначення суддів на адмінпосади, наступного дня нардепи здолали ще один «довгобуд»: 333 голосами відправили на заслужений відпочинок голову Вищого господарського суду Сергія Демченка. Якщо нові повноваження ВРЮ і будуть піддані сумніву в КС, певний час цей орган матиме можливість заповнювати керівні вакансії в судах.

Опитування «З&Б»

Чого нам чекати від судової реформи?

Процес реформування третьої гілки влади добігає кінця, однак знайти спільні знаменники щодо нової моделі судової системи законники і законодавці й досі не можуть. Основні дискусії точаться стосовно повноважень тих чи інших інстанцій, при цьому роль громадян у судовому процесі відходить на другий план. Наше видання вирішило поцікавитись у народних обранців: чого чекати від судової реформи громадянам, які звернуться до обителі Феміди по захист своїх прав та інтересів?

Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО, фракція ПР:
— Саме громадян така реформа повинна порадувати. По-перше, вона приведе до прискорення судових процедур як мінімум удвічі. По-друге, громадянин зможе отримати остаточне рішення суду, оскільки апеляційна та касаційна інстанції будуть позбавлені права повертати справи на новий розгляд до першої інстанції. І по-третє, самі судді почнуть працювати із законом більш уважно. Сподіваюся, що у підсумку якість, швидкість та об’єктивність правосуддя підвищаться в кілька разів.

Олександр ГОЛУБ, фракція КПУ:
— На мій погляд, громадяни постануть перед ще більшою плутаниною і безвідповідальністю судової влади. Адже відповіді на принципові запитання, зо¬крема щодо виборності суддів, чіткої та зрозумілої системи підпорядкованості суддів, на жаль, ця реформа не дає. Я розумію, що на сьогодні ініціаторів реформи не влаштовує особистість Голови Верховного Суду, однак задля цього ламати усю судову систему недоречно.

Святослав ОЛІЙНИК, фракція БЮТ:
— Сфера регулювання цієї реформи починається від самого суду. Тобто якщо людина вирішила звернутися до обителі Феміди, то ці зміни її торкнуться, однак у нас, на щастя, велика кількість осіб, які не мають потреби туди звертатися. Взагалі ж реформа має суттєво спростити громадянам доступ до правосуддя, зокрема адміністративного, та процедуру отримання судового рішення. А ось зміни, котрі торкнуться більш широкого кола осіб, ще попереду, наприклад реформа кримінальної юстиції.

Валерій БОНДИК, фракція ПР:
— Громадяни повинні отримати до¬ступ до справжнього і справедливого правосуддя. Щоправда, у судової реформи є й деякі недоліки. Зокрема, особисто я проти скорочення військових судів, ос¬кільки якщо є армія, то має бути і відповідний суд.

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ, фракція БЛ:
— Громадяни мають очікувати від реформи кількох речей. По-перше, непідкупності суддів. По-друге, відсутності комерціоналізації судової системи. І по-третє, абсолютної аполітичності усіх тих, хто має справу із арбітражем.

Юрій КАРМАЗІН, фракція блоку «НУНС»:
— На превеликий жаль, це не зовсім судова реформа. Не все те, що змінюється, називається словом «реформа». І саме громадянам нічого доброго чекати від неї не доведеться. Це я заявляю з позиції парламентаря 4 скликань, судді і прокурора в минулому.