Відсутність кворуму не порушує прав учасника, якого виключають із товариства
Для того щоб виключити особу з товариства, необхідно зібрати більш ніж половину голосів від їх загальної кількості. Зважаючи на це, суди могли б не скасовувати рішення зборів лише з мотивів відсутності кворуму, оскільки це порушення є формальним.
КС і його рішення
Поштовх для вирішення проблеми виключення особи з товариства дав Конституційний Суд, який у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Львів» прийняв рішення від 5.02.2013 №1-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положень ч.4 ст.58, ч.1 ст.64 закону «Про господарські товариства».
Зміст звернення детально пояснював у своїй публікації Роман Крупник, який надавав правову допомогу ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів». За мету ставилося з’ясування питань щодо:
• залежності розміру частки в статутному капіталі і, як наслідок, кількості голосів на загальних зборах від фактичного вкладу до статутного капіталу;
• визначення кворуму на зборах для вирішення питання про виключення учасника;
• судової юрисдикції спорів про виключення.
Насамперед слід проаналізувати позицію КС. Суд роз’яснив, що в аспекті конституційного звернення положення ч.4 ст.58 закону «Про господарські товариства» з наступними змінами, згідно з яким «учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі», треба розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників ТОВ та результатів голосування за прийняття їх рішень ураховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів, тільки протягом першого року з дня державної реєстрації ТОВ.
Одночасно КС припинив конституційне провадження у справі в частині офіційного тлумачення положення ч.1 ст.64 закону «Про господарські товариства» у зв’язку з невідповідністю конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією та законом «Про Конституційний Суд України». У п.4 мотивувальної частини рішення зазначено, що автор клопотання просить дати офіційне тлумачення всього тексту першого речення ч.1 ст.64 закону, згідно з яким «учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства», в аспекті того, є це положення імперативним чи диспозитивним стосовно порядку виключення учасника з товариства. При цьому не конкретизовано предмет тлумачення. А це унеможливлює здійснення офіційної інтерпретації, що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі за таким конституційним зверненням згідно з п.2 ст.45 закону «Про Конституційний Суд України».
Отже, питання щодо юрисдикції спорів про виключення, як і стосовно можливості звернення до суду з такою позовною заявою, залишилися без відповіді КС. Однак з огляду на п.1 рішення, в якому роз’яснено порядок визначення кількості голосів учасників на загальних зборах, підходи до виключення повинні змінитися.
Правова природа виключення
Виключення учасника з товариства — це передбачена законом форма корпоративної відповідальності першого перед другим, спрямована на одностороннє припинення корпоративних правовідносин за рішенням товариства за порушення учасником обов’язків, зокрема й щодо внесення вкладів до статутного капіталу. Правова природа виключення подібна до одностороннього розірвання договору, оскільки в обох випадках відбувається припинення зобов’язань, що виникли на підставі договору та участі в товаристві на вимогу однієї зі сторін правовідносин. Унаслідок виключення корпоративні правовідносини трансформуються в зобов’язальні, оскільки в товариства виникають зобов’язання майнового характеру щодо виплати колишньому учасникові дійсної вартості частки. Однак, на відміну від договірних, розірвання корпоративних правовідносин ускладнене тим, що боржником є учасник товариства, а не сторонній контрагент. Як учасник він має корпоративні права й через вищий орган товариства може впливати на волевиявлення товариства.
Застосування заходів відповідальності до учасника за корпоративне правопорушення є правом товариства, і тому логічно, щоб реалізація цього права залежала тільки від товариства. Це означає, що за наявності підстав (порушення) ніхто не може товариству завадити прийняти рішення про виключення учасника. Проте саме тут і виникає друга проблема, що стала приводом для конституційного звернення, — проблема кворуму.
В інтересах забезпечення справедливості у сфері корпоративних відносин доцільно було б розрізняти правовий статус учасників, які здійснили вклади, а отже, виконали зобов’язання належно, і тих, які цього не зробили. Деякі експерти пропонують, щоб неоплачена частина частки автоматично переходила до товариства за спливом строку. Це б дозволило вирішити багато проблем, зокрема з кворумом. Однак чинне законодавство не передбачає такої норми. Тож учасник, який не вніс вклад, на практиці й після спливу річного терміну користується всіма корпоративними правами в повному обсязі, без будь-яких обмежень. Ця ситуація є несправедливою, оскільки урівнює в правах того, хто порушив зобов’язання, та особу, яка діє правомірно. Саме цим і була викликана необхідність тлумачення.
Порядок виключення
Відповідно до п.7 ч.4 ст.145 Цивільного кодексу, ст.64 закону «Про господарські товариства» питання про виключення учасника належить до виключної компетенції загальних зборів. Отже, таке рішення приймається не учасниками як такими. За законом, останні, навіть якщо вони мають більш як 50% голосів, не мають права приймати рішення про виключення інших учасників з товариства. Загальних зборів їм не оминути.
ЦК не встановлює спеціальних норм щодо порядку голосування із цього питання. Тому застосовується загальне правило, закріплене в ч.2 ст.98 ЦК: «Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом».
Разом з тим вказана норма передбачає можливість застосування іншого правила, якщо воно визначене законом. Таким актом є закон «Про господарські товариства», відповідно до стст.59 та 64 якого рішення про виключення учасника з товариства вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50% загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому учасник, стосовно якого поставлено питання про виключення, або його представник у голосуванні участі не бере.
Рішення зборів учасників про виключення учасника з товариства буде законним за умов:
• дотримання процедури скликання зборів;
• унесення цього питання до порядку денного;
• наявності кворуму;
• фактичного розгляду питання на зборах;
• унесення пропозиції щодо виключення;
• голосування за це рішення особами, які спільно володіють більше як 50% загальної кількості голосів учасників товариства.
Детально не торкаючися питань скликання та проведення загальних зборів учасників, відзначу деякі моменти, що безпосередньо стосуються порядку виключення. За законодавством, пропозицію про виключення може внести будь-який учасник, незалежно від розміру його частки та тривалості участі в товаристві, а також виконавчий орган, оскільки він теж має право вимагати скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах за умови, що воно було ним поставлене не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Це питання може вноситися до порядку денного головою товариства, на якого покладається скликання зборів та формування порядку денного, або шляхом доповнення порядку денного з ініціативи учасників.
Рішення про виключення приймається, якщо за нього проголосують учасники, які в сукупності володіють більше як 50% загальної кількості голосів. При цьому враховуються й ті учасники, які на зборах відсутні. Тому якщо на зборах присутні учасники, які володіють, наприклад, 65% голосів, то більшість, необхідна для виключення, буде становити не 33%, а все одно 50% голосів. Це означає, що виключити можна лише того учасника, який має частку в розмірі, меншу за 50% статутного капіталу.
Кворум: голоси боржника
Проблема кворуму — проблема повноважності загальних зборів. Збори учасників уважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більше як 60% голосів. Визначення правомочності зборів учасників передує розгляду та вирішенню питань порядку денного та процедурі голосування.
Таким чином, закон не передбачає жодних особливостей визначення кворуму для вирішення питання про виключення з товариства. Водночас є певні особливості. Учасник, якого виключають, участі в голосуванні не бере, і при визначенні результатів голосування його частку не враховують. Зазначене правило вирішує так званий конфлікт інтересів, оскільки зрозуміло, що учасник, якого виключають, особисто заінтересований у результаті та проти себе голосувати не буде. Це своєрідний відвід. Однак норма не вирішує проблеми кворуму, оскільки його наявність установлюється до голосування. Таким чином, навіть якщо на зборах розглядається одне-єдине питання про виключення, формально спочатку треба визначити наявність кворуму і лише потім розглядати питання.
Учасник, якому належить частка, не менша за 40% статутного капіталу й щодо якого до порядку денного внесено питання про виключення з товариства, може завадити виключенню шляхом неявки на збори, які без його участі є неповноважними. Одночасно паралізується прийняття й інших рішень, що мали розглядатися на зборах. Ця проблема виникла і в ТОВ «Ліхтнер Бетон Львів».
З правової позиції КС про те, що при визначенні повноважності загальних зборів ураховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів, тільки протягом першого року з дня державної реєстрації товариства, випливає логічний висновок, що після спливу річного строку кількість голосів учасників, які не внесли вкладу, не може бути пропорційною розміру часток у статутному капіталі, що встановлений статутом товариства. КС застосовує обмежувальне тлумачення і звертає на це увагу словом «тільки».
Таким чином, визнання за учасниками товариства права голосу «неоплаченими» частками в статутному капіталі після закінчення року з дня державної реєстрації товариства прямо суперечить позиції КС. Із цього випливає, що такі частки не можуть ураховуватися при визначенні кворуму загальних зборів при вирішенні будь-яких питань. Зважаючи на принцип залежності частки в статутному капіталі від вкладів, а голосів — від частки, який виявляється в пропорційності, кількість голосів учасників, які не внесли вкладу (додаткового вкладу) повністю протягом року, повинна визначатися за тими ж правилами, тобто залежно від реального вкладу.
Кворум: голоси учасника, якого виключають
Проте питання про виключення учасника з товариства може постати не лише у зв’язку з несплатою вкладу в установлений строк. Ця ситуація не аналізувалася КС, і, відповідно, у рішенні про це не йдеться.
Якщо учасник вніс вклад до статутного капіталу, то має зазначену в статуті кількість голосів. Якщо це 40% або більше, то знову виникає проблема кворуму й патова ситуація.
Видається, що в цьому випадку формальне дотримання вимог закону щодо кворуму втрачає сенс. Навпаки, шкодить. Норма про кворум має на меті забезпечити дію принципу більшості, як визначальної складової демократичного устрою товариств. За цим принципом те, що вирішила більшість, є обов’язковим для меншості, навіть якщо вона проти. Потрібно, щоб понад 60% співвласників узяли участь у зборах і щоб понад 50% — проголосували. Немає більшості — немає легітимності.
Норма про кворум допускає, що значна частина учасників (до 40%) може не брати участі в зборах і голосувати проти (до 50%). Важливо, щоб була більшість. Цей принцип був би забезпечений і при зменшенні кворуму з 60 до 50%. До речі, такі пропозиції давно вже обговорювались, і навіть готувалися відповідні законопроекти.
За законом, співвласник, якого виключають, участі в голосуванні не бере, а кількість належних йому голосів не враховується. Більшість визначається без урахування цього учасника та його голосів. Якщо такий виняток діє для голосування, чому він не повинен діяти для кворуму?
Слід звернути увагу на те, що кворум визначається присутністю учасників, які володіють голосами, а не частками в статутному капіталі. Акцент зроблено саме на голоси. І не випадково! Якщо до порядку денного включене лише питання про виключення конкретного учасника, наперед відомо, що він не голосуватиме. Отже, щодо цього питання він не є учасником, що володіє голосами. То які підстави їх ураховувати для визначення кворуму? Здається, є тільки одна — формальне виконання вимог закону, розтлумаченого буквально.
Є ще один важливий аспект питання про виключення. Якщо за загальним правилом рішення зборів приймаються більшістю голосів присутніх, що обчислюється від кворуму, то рішення про виключення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, котрі в сукупності володіють більш як 50% загальної кількості голосів. Ці 50% беруться від усіх голосів учасників, у тому числі й тих, які на збори не з’явились і голоси яких не враховувалися під час визначення кворуму.
Тому можна зробити висновок, що наявність кворуму під час вирішення питання про виключення перетворюється на формальність, оскільки більшість рахується не від кворуму, а від загальної кількості голосів (без урахування учасника, якого виключають). Таким чином, сама по собі відсутність кворуму не порушує прав та інтересів учасника, якого виключають. Суди могли б ураховувати цей момент і не скасовувати рішення зборів лише з мотивів відсутності кворуму, оскільки це порушення є формальним.
«Недобросовісна» неявка
Питання наслідків неявки на збори можна розглядати також з позиції добросовісності. Суди неодноразово висловлювали думку, що участь у зборах є корпоративним правом, а не обов’язком. Учасника не може бути зобов’язано відвідувати збори.
Ця загалом правильна теза не враховує, що окремі корпоративні права можуть бути реалізовані лише спільно. У цьому виявляється специфіка корпоративних правовідносин як відносин участі в товаристві. Неявка учасників на збори призводить до відсутності кворуму. Як наслідок, ті учасники, котрі з’явились і бажають реалізувати своє право на участь в управлінні товариством, фактично позбавляються такої можливості. Очевидно, що нездійснення прав одними особами перешкоджає реалізації прав інших. Але чи є це зловживанням?
Відповідно до чч.2, 3, 6 ст.13 ЦК «при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб»; «не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах»; у разі недодержання цих вимог суд може зобов’язати особу «припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом».
Практичне застосування цієї норми до випадків нез’явлення на збори наштовхується на запитання:
• чи є нез’явлення дією?
• чи така дія має намір завдати шкоди іншій особі?
• чи може ефективно захистити права інших учасників рішення суду про зобов’язання припинити зловживання правами?
І взагалі, чи можна вважати «злом» вживання права для захисту своїх інтересів? Кому зло, а кому добро.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦК «особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства». Нез’явлення на збори може розглядатися як не заборонений законом засіб протидії виключенню. Навіщо учаснику судитись і поновлювати свої права участі, якщо можна просто не прийти на збори? Учасник завжди зможе довести, що він протидіяв протиправному посяганню на свої корпоративні права, а отже, мав місце самозахист. При цьому аргументи щодо недобросовісності та зловживань є надто суб’єктивними, оціночними, неконкретними, а тому не можуть бути вирішальними в корпоративному
спорі.
Пропонувалися різні шляхи розв’язання цієї проблеми:
• спонукання учасника до з’явлення на збори;
• відмова від принципу дотримання кворуму на повторних зборах;
• урахування голосів учасників, які не з’явилися, для визначення кворуму, але неврахування їх під час голосування;
• виключення учасника за систематичне нез’явлення та ін.
Однак єдиного підходу не вироблено, а проблема залишилась. Вирішення її слід шукати в зміні підходів до визначення кворуму.
ВОЛОДИМИР КРАВЧУК - суддя Львівського окружного адміністративного суду, доктор юридичних наук
Навіть якщо на збори прийдуть співвласники, яким у сукупності належить більш ніж половина голосів, вони далеко не завжди зможуть виключити одного з учасників товариства.
Матеріали за темою
Коментарі
Даже если мы не учтем голоса исключаемого участника при определении кворума, такое решение будет оспорено, и вопрос неисполнения участником своих обязанностей будет решаться все равно судом - так заче…