Що переконає КС у порушенні процедури ухвалення актів?
Чи може картка жити окремим від народного депутата життям? З появою партійної системи у Верховній Раді це питання стало риторичним. Але час від часу парламентська меншість, незалежно від кольорів, піднімає на щит питання дотримання конституційної вимоги щодо особистого голосування нардепів.
«Нова технологія»
Зі змінами до Конституції, котрі, як передбачав «ЗіБ» (див. №4 — Прим. ред.), були схвалені 1 лютого, сталася та сама історія: «нунсівець» Володимир Ар’єв заявив, що за нього проголосував хтось інший, оскільки в цей час він перебував на борту літака і карт¬ку мав при собі. Він висловив припущення щодо активації її дубліката, який зберігається в секретаріаті на той випадок, якщо нардеп загубить оригінал.
Голова регламентного комітету Володимир Маке¬єнко парирував, що офі¬ційної заяви про факт такого порушення немає. А слова свого колеги оцінив як «нову технологію». «Цікаво, гарно, з Америки, така PR-технологія, красива, але заяви немає», — так прокоментував він цей скандал журналістам.
Щоправда, навіть якщо голос В.Ар’єва не врахують як такий, що поданий за продовження каденції ни¬нішньої ВР, у підсумку залишиться 309 голосів, яких цілком достатньо для додержання конституційних вимог. Але плани опозиціонерів значно більші.
Перший заступник голови регламентного комітету Сергій Сас припускає, що розслідування може виявити й інші факти порушень процедури ухвалення змін до Основного Закону. На думку нардепа, «для Конституційного Суду це є однозначним сигналом про те, що була порушена конституційна процедура», причому незважаючи на те, чи вплинуло це порушення на результат голосування. Крім того, опозиціонери стверджують, що на момент волевиявлення щонайменше 25 їхніх колег були відсутні в залі, а завдяки їхнім голосам а були прийняті ці зміни.
Без юридичних підстав
З одного боку, такі за¬яви про наміри швидше є інформаційним приводом для критики влади. Адже голосування за законопроект №7265 — це не перший випадок окремого існування картки і народного депутата. Прикметно, що вперше на таку поведінку народних обранців звернув увагу КС Президент Леонід Кучма, щойно в 1998 році була сформована за змішаною системою ВР ІІІ скликання.
Відповідаючи на низку питань глави держави, КС у рішенні від 7.07.98 №11-рп/98, зокрема, наголосив, що «практика голосування одного народного депутата за іншого не має юридичних підстав». А «порушення встановленої Конституцією процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними», — підсумував КС у цьому рішенні.
Виховного ефекту щодо нардепів це застереження не мало. Кілька звернень до КС, в яких суб’єкт права на конституційне подання посилався на «переделегування» законотворчих повноважень, залишалися без категоричних висновків Суду. Наприклад, в ухвалі від 25.01.2001 №1-уп/2001 єдиний орган конституційної юрисдикції відзначив, що нардепи, які звернулися до КС, «не надали належних і достатніх даних, що свідчили б про допущені порушення вимог ч.3 ст.84 Конституції».
Якими мають бути ці дані та в якому вигляді оформлені — судді не уточнили. Утім, у БЮТ уже за¬явили, що збирають необхідні 45 підписів під поданням до КС щодо порушення процедури під час ухвалення змін до Конституції.
Бездоказові порушення
Можна припустити, що «доказовою» базою могли б стати хіба що ви¬сновки парламентських тимчасових слідчих комісій (на створенні якої для розслідування випадку з В.Ар’євим і наполягає опозиція). Однак, за результатами звіту ТСК, ще має бути ухвалене відповідне рішення парламенту. Очевидно, що будь-яка більшість, знову-таки, без урахування її кольорів, не зацікавлена дати «козирі» для КС у руки меншості. У разі ж «переформатування» парламенту простіше і швидше змінити закон, який не подобається, ніж звертатися до Суду і чекати його висновку.
Дещо складніше довести суддям КС факти порушення конституційної процедури за допомогою відео¬запису пленарного засідання. Хоча б тому, що телекамери не охоплюють кожне робоче місце парламентаря і не синхронізовані з табло для голосування.
Як гіпотетичний варіант може розглядатися судовий порядок установлення юридичного факту відсутності певного нардепа на своєму робочому місці в момент запуску системи для голосування. Але таких прецедентів країна ще не знала, та й часу на походи по інстанціях знадобиться чимало, що може позбавити сенсу отримання бажаного вердикту.
Щоправда, під час розгляду спорів у п’ятій палаті Вищого адміністративного суду час від часу від позивачів лунають, зокрема, посилання на порушення процедури звільнення суддів у частині «карткового» голосування. Але також — без наслідків для остаточного рішення.
Отже, доведення фактів «неособистого» голосування нардепів має виключно теоретичний шлях. У випадку з проектом №7265 він ще й обмежується термінами проведення чергових парламентських і президентських виборів. Якщо опозиція і спробує піти одним з них, то зможе «зігрітися» додатковими заявами, але зайде лише в глухий кут парламент¬ських традицій.
Не варто латати дірки, коли треба змінювати систему.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!