Адвокатів закликали знати більше за всіх, «аби навчати всю судову систему»
Вік живи — вік учись. Можна сміливо стверджувати, що саме під таким гаслом пройшов ІІ Всеукраїнський весняний форум Асоціації адвокатів України з цивільного права та процесу «Київська весна». Адвокати сперечалися з приводу необхідності повернення повноважень Верховному Суду та активно закликали колег до примирення на початковій стадії конфлікту, не доводячи справу до суду. Не оминули увагою й роль ЗМІ в судових процесах.
Особі — надія, суду — робота
Під час першої сесії форуму суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Олег Ткачук акцентував увагу на перегляді справ касаційною інстанцією. Так, за словами доповідача, цей процес удосконалюється протягом останніх 20 років, і за цей період близько 10 разів змінювалися норми ЦПК, що визначали діяльність і повноваження суду касаційної інстанції.
О.Ткачук поінформував, що за останні 2 роки ВСС розглянуто близько 200 тис. цивільних справ у касаційному порядку, причому за цей період кількість звернень до ВСС зросла рівно на 30%. «Немає нічого доброго в цій тенденції з погляду застосування судами законодавства», — переконаний О.Ткачук. Водночас близько 10% скарг не містять конструктивної позиції адвоката чи представника сторони. Це, за словами судді, призводить до того, що «особа має надію, а суд — роботу».
Не є таємницею, що процедура допуску заяв про перегляд рішень викликає дискусії у професійних колах. «Повноваження ВСС як суду касаційної інстанції є досить специфічними», — підкреслив О.Ткачук й звернув увагу, що за минулий рік до суду надійшло близько 3,5 тис. заяв про перегляд рішень у зв’язку з неоднаковим застосуванням закону, однак питання про допуск вирішувалось у небагатьох випадках.
«Не можна бути суддею у власній справі, але закон постановив так», — поділилася думками з аудиторією професор кафедри цивільного права КНУ ім. Т.Шевченка, доктор юридичних наук Наталія Кузнєцова. Вона зазначила, що з набуттям чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» був значно зменшений обсяг повноважень ВС. Так, останньому надано обмежені можливості — переглядати рішення касаційної інстанції тільки в разі, якщо допущено неоднакове застосування норм матеріального права у подібних відносинах. «Що таке подібні правовідносини? — поцікавилася в учасників заходу Н.Кузнєцова й продовжила: — Це питання настільки оціночне, що за будь-яких умов можна відмовити в допуску, адже подібність — це не тотожність».
На переконання професора, протягом 2004—2010 рр. у ВС сформувався «борг перед цивілістами». Так, з 2004 року діють Цивільний та Господарський кодекси, і в цей період у ВС були повноваження з узагальнення судової практики та ухвалення загальнообов’язкових роз’яснень. Однак «жодної постанови, яка б узгоджувала позиції цивільної та господарської палат, прийнято не було», — відзначила Н.Кузнєцова.
Доповідач звернулася до судді ВС Василя Гуменюка: «Коли вам повернуть повноваження, поверніть борги». На що служитель Феміди відповів: «Поки законодавець надумає повернути ВС ці функції, нам ще довго доведеться працювати в нинішніх умовах».
Своєю чергою він зупинився на впливі європейських стандартів на розвиток вітчизняного законодавства й формування практики, відзначивши, що під час підготовки заяв до ВС сторони дуже рідко посилаються на закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та рішення ЄСПЛ. А на це треба звертати увагу, бо «там дуже багато хороших моментів», переконаний суддя.
Акцентуючи увагу на тій кількості справ, яка надходить до ЄСПЛ, В.Гуменюк наголосив: «Немає сенсу відправляти наших громадян за межі країни, аби вони займалися митарством і там вирішували питання!»
Чистота термінології
На тих теоретичних проблемах, що мають безпосередній вплив на адвокатську практику, зосередилась доктор юридичних наук, професор Зорислава Ромовська, представивши на розсуд аудиторії кілька зауважень до ЦК.
Так, вона звернулась до ст.16 кодексу, яка визначає способи захисту цивільних прав та інтересів. «Чи може суд до конкретної ситуації застосувати такий спосіб захисту, якого законом не передбачено?» — таке питання турбувало доповідача. Пряму відповідь, на переконання професора, дає ЦПК — може, адже суд не вправі відмовити в захисті прав, якщо закон неточний, незрозумілий чи коли закону взагалі немає.
Поряд з іншим, за ст.23 ЦК, що передбачає відшкодування моральної шкоди, позивач має довести свої фізичні та душевні страждання. «Що ж тут треба доводити? — обурилася З.Ромовська й продовжила: — Факт протиправної поведінки вже означає факт душевного страждання!»
Водночас складним є питання набуття права власності за набувальною давністю, яке урегульовано ст.344 ЦК. Ця норма стосується рухомого та нерухомого майна, за винятком земельних ділянок, і застосовується в контексті п.6 «Перехідних положень» кодексу. «10-річний строк має обраховуватись, починаючи з 1 січня 2001 р.», — зауважила З.Ромовська. У той же час щодо застосування ст.119 ЗК (право власності на земельну ділянку за набувальною давністю) у «Перехідних положеннях» ЗК нічого не сказано. «Тож з якого моменту має обраховуватися набувальна давність? За аналогією закону — з 1 січня 2001 р.?» — поцікавилась доповідач.
Крім того, за ст.344 ЦК, визнання права власності за набувальною давністю здійснюється судом, а за ст.119 ЗК — органами державної влади або місцевого самоврядування. У постанові Пленуму ВС «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у переліку земельних спорів, що вирішуються судами, серед іншого зазначені й спори щодо надання й припинення права власності за набувальною давністю. «Як?! Тут треба визначитися!» — переконана професор.
Ще одним каменем спотикання правників, упевнена З.Ромовська, є ст.388 ЦК, якою закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача. «Ця стаття вирішує колізію інтересів між власником майна та добросовісним набувачем на користь власника», — зауважила доповідач.
Наостанок З.Ромовська дала всім адвокатам домашнє завдання — ознайомитись із рішенням КС від 2.11.2004 №15-рп/2004, яке стосується механізмів визначення міри кримінального покарання та з яким, за словами професора, більша частина адвокатів не знайома. А саме від останніх, на переконання доповідача, залежить майбутнє. «Адвокат має знати більше за всіх та навчати всю судову систему», — резюмувала професор.
Нова позиція
У центрі уваги форуму, серед іншого, були практичні аспекти поновлення перебігу позовної давності. Про неоднозначну судову практику з цього питання поінформувала адвокат АК «Юридичні традиції» Олександра Яценко.
Так, ВСС визнав поважним пропуск строку для звернення до суду у зв’язку з тим, що позивач вказала як на свою правову необізнаність, так і на недостатність знань юриста, до якого вона звернулась (ухвала ВСС від 3.08.2011 у справі №6-2498св11). «Це приємно вражає і вказує на те, що вищий суд не відірваний від практики та реалій», — зазначила доповідач. Водночас ВС дійшов думки, що юридична необізнаність однієї зі сторін не є поважною причиною для поновлення процесуального строку (ухвала ВС від 9.06.2010 у справі №6-21061св09, спір стосувався усунення перешкод у здійсненні права власності).
У разі виникнення таких випадків адвокат порадила громадянам вказувати на юридичну необізнаність не як на єдину підставу пропуску позовної давності, а лише як на додаткову.
У спорах щодо самочинного будівництва ВС дійшов до висновку, що строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови або знесення до моменту, поки не виникло право власності на дане нерухоме майно, не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після завершення чи початку будівництва (ухвала ВС від 14.04.2010 у справі №6-6518св09). Таким чином, поки особа не стала власником майна, а лише здійснює незаконне самочинне будівництво, заінтересована особа має право звернутися з позовом без прив’язки до часу побудови цього майна, роз’яснила О.Яценко.
Що стосується спорів, предметом яких є спростування недостовірної інформації, ВС дійшов висновку, що намагання сторін врегулювати спір у позасудовому порядку не є поважною причиною пропуску строку позовної давності (така позиція знайшла відображення в ухвалі ВС від 26.01.2006).
У спорах щодо споживчого кредитування, за словами адвоката, законом забороняється кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Однак наразі ВСС сформовано нову позицію з цього питання. Так, інформаційним листом «Про окремі питання застосування строків позовної давності» від 16.01.2013 №10-70/0/4-13 ВСС звернув увагу на те, що в таких випадках суд має право незалежно від наявності заяви сторони у спорі застосувати такі наслідки (позовну давність).
У той же час З.Ромовська провела своєрідний лікбез для адвокатів, зазначивши, що неправильно говорити про строки позовної давності, адже ЦК сам термін «позовна давність» визначає як строк. «Не просіть суд поновити позовну давність, це неправильно, просіть визнати причину пропуску поважною», — порадила професор.
Нюанси оподаткування
Особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, відповідно до ПК є платниками податку на доходи фізичних осіб. Порядок оподаткування таких осіб визначається ст.178 ПК. Це стосується й адвокатів, які здійснюють діяльність індивідуально, тобто є самозайнятими особами. Адвокати ведуть книгу обліку доходів та витрат за формою, встановленою наказом ДПА від 24.12.2010 №1025.
Начальник управління адміністрування податків на доходи фізичних осіб ДПС Сергій Наумов відхилив завісу й повідомив, що наразі підготовлено наказ, яким визначається оновлена форма книги обліку. Цей наказ, за словами податківця, підписано міністром фінансів і наразі документ перебуває на реєстрації в Міністерстві юстиції.
Так, наказом передбачається, що відомості про отримання доходів записуватимуться за підсумками дня, а не по кожному факту, як це передбачено чинним документом. Крім того, форма книги обліку буде спрощеною: якщо зараз передбачається 12 граф для заповнення, за новою процедурою їх залишиться лише 9. Ще однією особливістю є те, що книгу обліку можна буде вести в електронному вигляді.
Нагадавши про обов’язок адвокатів відзвітувати перед державою шляхом подання декларації про майновий стан і доходи, С.Наумов зауважив, що у випадку, коли середньомісячний дохід адвоката не перевищує 10 мінімальних заробітних плат, до нього застосовується 15% ставка податку, а за перевищення — 17%.
Стосовно ставок оподаткування у професійних колах розгорнулася дискусія, у результаті якої адвокати висловили свою позицію — встановити фіксовану ставку, однак, нижчу, ніж наразі визначено законом.
Поряд з іншим С.Наумов зауважив, що адвокати мають право зменшити свої доходи на понесені ними витрати. Перелік останніх визначено в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом ДПС від 24.12.2012 №1185. «Наразі в податковій службі знаходиться проект ще одного документа, яким передбачається включення до складу витрат адвоката видатків на проїзд до місця надання безоплатної правової допомоги», — поінформував податківець.
До примирення!
Обов’язок суду — запитати в сторін, чи не бажають вони примиритись, право сторін — укласти мирову угоду. До таких двох аспектів, на думку адвоката, члена правління ААУ Олега Чернобая, зводяться всі примирювальні заходи. Він переконаний, що останній інструмент інколи використовується виключно для того, аби затягнути судовий процес.
Враховуючи недоліки судового процесу й суттєві часові та грошові витрати на його здійснення, важливість примирювальних заходів, за словами доповідача, важко переоцінити. «Навіть поганий мир завжди кращий хорошої війни», — зауважив з цього приводу адвокат, член асоціації процесуалістів Ярослав Зейкан.
Існує думка, що головними противниками альтернативного вирішення спорів є, власне, адвокати, адже в разі швидкого розв’язання конфлікту вони отримують менші гонорари. Міф це, чи правда — відомо лише правникам. Втім, під час форуму адвокати закликали один одного в разі можливості примирювати сторони на початковій стадії конфлікту, не доводячи справу до суду.
Не оминули увагою учасники форуму й питання професійної етики в адвокатських колах та тенденцію стосовно «посередницької» функції адвокатів при розгляді справ судом. «Чому адвокати звертаються до суддів з проханнями навіть тоді, коли в них є пристойна правова позиція? — звернулася до аудиторії Н.Кузнєцова й сама дала відповідь: — Бо не впевнені, що навіть ідеальна позиція буде підтримана судом!»
Бар’єр подолано
Про роль ЗМІ в судовому процесі поінформував суддя Вищого адміністративного суду Олексій Муравйов, відзначивши, що протягом останнього часу відносини між судами та ЗМІ змінилися на краще — «поріг нерозуміння в більшості випадків подолано». За його словами, суди почали сприймати ЗМІ, як спосіб відновлення позитивного іміджу суду.
Крім того, на таких публічних заходах, як засідання пленумів вищих спеціалізованих судів, рад суддів, представники ЗМІ присутні регулярно. Водночас присутність ЗМІ при розгляді конкретної судової справи для служителів Феміди, на переконання доповідача, є відволікаючим фактором, пов’язаним із непристосованістю зал засідань для значної кількості осіб, додатковим шумом, телефонними переговорами, банальною нестачею повітря, додатковим організаційним клопотом. «Ми намагаємось організувати роботу ЗМІ таким чином, аби їх професійна діяльність не заважала професійній діяльності суддів», — зауважив О.Муравйов.
Суддя зупинився на методиках, що «використовуються ЗМІ та не схвалюються суддями»: передчасне подання інформації та її оцінка, критичні коментарі, скарги на відсутність гласності, намагання надати публікації ЗМІ як докази під час розгляду справи.
Серед позитивних моментів співпраці суддя відзначив те, що в новому Кодексі суддівської етики виписано принципи взаємодії суддів та представників ЗМІ.
З.Ромовська: «Якщо адвокат хибно трактує закон, справа не зрушить з місця».
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!