Стислість — сестра рішення

або Яка загроза криється у вердиктах обсягом 15—20 сторінок

Рішення суду мають бути чіткими, зрозумілими й передбачуваними. А от єдність судової практики породжує довіру громадян до Феміди. Ці та інші питання обговорювали учасники судово-правового форуму «Правосуддя в Україні: реалії та перспективи».

Єдність — не завада незалежності

З доповіддю про забезпечення єдності судової практики Верховним Судом виступив Перший заступник Голови ВС Ярослав Романюк. «Перш за все хотілося б з’ясувати, чи потрібне забезпечення єдності судової практики, для чого воно?» — розпочав «верховник». На його думку, забезпечення єдності практики — це «реалізація принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність правового регулювання».

«В одному з рішень Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, аби судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає Євросуд, необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності громадян перед законом», — наголосив Я.Романюк.

За його словами, єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, адже суди в однакових справах щодо різних осіб застосовують один і той же закон, одну і ту ж норму права.

«Але у зв’язку з цим виникає питання: як співвідноситься єдність судової практики та необхідність її дотримання з принципом незалежності судової влади? Адже суддя при ухваленні рішення має керуватися законом і внутрішнім переконанням, власним розумінням, тлумаченням цього закону, а не тим, як його розуміє та тлумачить уся судова система. Чи не порушує це незалежності судової влади? На мою думку, не порушує, адже незалежність судової влади не є абсолютною. Суди залишаються залежними, але залишаються залежними від закону й від того розуміння й тлумачення закону, яке переважає в суспільстві», — підкреслив Перший заступник Голови ВС.

У той же час, зазначив Я.Романюк, законник, розглядаючи справу, може відійти від усталеної практики. «Інша справа, що він повинен знати про усталену судову практику, повинен відобразити її в рішенні, дуже ретельно, обгрунтовано мотивувати свій підхід: чому він, знаючи про усталену судову практику, вважає за необхідне відійти від неї та ухвалити інше рішення», — наголосив «верховник».

Він висловив думку, що створення дієвих правових механізмів забезпечення однакового застосування законодавства та формування стабільної судової практики дозволить унеможливити вплив на храми Феміди та володарів мантій. «Тобто необхідність забезпечення єдності судової практики не лише не суперечить принципу незалежності судової влади, а навпаки — є елементом цієї незалежності», — зауважив Я.Романюк.

Він зробив висновок: єдність судової практики державі необхідна. «Хто ж повинен її забезпечувати? В країнах континентальної системи права явних суперечок з цього приводу немає: всі вони вважають, що це повинен робити найвищий судовий орган держави», — розповів Я.Романюк.

Написати стисло та якісно

Алла Олійник із Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ детально зупинилася на проблемах перегляду рішень. За її словами, сьогодні актуальним залишається питання встановлення процесуальних фільтрів у цивільних справах, які можуть оскаржуватися в касаційному порядку. «Практика ВС як суду касаційної інстанції та ВСС показує: така велика кількість справ, які оскаржуються в касаційному порядку, не дає можливості здійснювати перегляд якісно, дотримуватись строків. Очевидно, що є справи (наприклад, про розірвання шлюбу, стягнення аліментів), які можуть знаходити своє вирішення на рівні апеляційної інстанції», — наголосила А.Олійник.

Також вона поділяє думку колег, що ВС повинен бути наділений повноваженням щодо перегляду справ у зв’язку з неоднаковим застосуванням процесуальних норм. «На практиці трапляються ситуації, коли і Вищий господарський суд, і Вищий адмінсуд, і Вищий спеціалізований суд відмовляють у відкритті провадження, сторона йде до Євросуду, і справа все одно повертається до нас. Тому ці питання потрібно вирішити, аби уникати таких ситуацій», — зазначила суддя.

Судова процедура перегляду рішень, які набрали або не набрали законної сили, підкреслила А.Олійник, потребує удосконалення. Тому законодавець повинен максимально використовувати національні механізми та міжнародно-правові стандарти, аби ця процедура гарантувала право доступу до суду і захищала права громадян.

Для забезпечення високого рівня правосуддя потрібно прагнути не лише до єдності судової практики, удосконалення процедури перегляду рішень, а й до зрозумілості останніх. Про це говорив голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ігор Самсін. «Ми повинні ставити перед собою такі завдання, виконання яких забезпечить відповідність здійсненого в Україні правосуддя кращим світовим зразкам. Одне із завдань — це перехід від інтуїтивного до раціонального тлумачення актів законодавства», — підкреслив очільник ВККС.

Він розповів, що комісія проаналізувала рішення, які виносили суди першої, другої інстанцій. Є вердикти, які побудовані логічно, відповідають вимогам процесуальних кодексів. Але, на жаль, трапляються й такі, обсяг яких — 15—20 сторінок. «Скажіть, будь ласка, хто читатиме такі рішення? У них нагромаджені посилання на нормативно-правові акти, у них немає логічного зв’язку. А громадянам потрібні чіткі й зрозумілі рішення», — наголосив І.Самсін.

Тому кожен суддя повинен розмірковувати, як раціонально «викласти свої думки на папері», аби рішення було чітким і зрозумілим. Акти без логічного зв’язку, з нагромадженням «цитат» із законів та кодексів лякають громадян і аж ніяк не зміцнюють їхньої впевненості в тому, що правосуддя вершать професіонали.