Роль ВР як законодавчого органу з часом може бути зведена до мінімуму
Успіх першого читання нової версії закону про референдум відразу ж розбурхав політикум. У Партії регіонів пригадали, хто є джерелом влади і вирішили надати народу право переписувати закони (включаючи Основний) на власний розсуд. На кону — доля конституційної реформи?
«Механізм 2000»
Трепетна повага до волі народу і такої форми його вираження як загальне волевиявлення традиційно демонструють усі представники української влади. Проте в більшості випадків демонстрації ці мали суто теоретичний характер. То парламент залишить без уваги плебісцит зразка 2000 року, то Президент Віктор Ющенко проігнорує відозви опозиціонерів, що зібрали потрібний комплект підписів.
На практиці ж, як відзначали не тільки політики, а й фахівці, сама ідея провести «який-небудь» референдум (й імплементувати його результати — що значно важливіше) була приречена на невдачу через недосконалості законодавства. Спроби змінити правила «референдумної» гри (нині чинні були прийняті ще в липні 1991 року) робилися неодноразово, хоча успіхом так і не увінчались. І ось нарешті парламентарі зробили черговий крок назустріч новій реальності — одна з трьох законодавчих варіацій на тему була прийнята в першому читанні 250 голосами.
Головна мета «винуватця торжества» — «регіонала» Дмитра Шпенова, якщо судити за його словами, — намір повернути можливість безпосередньо володарювати в руки народу. Українські громадяни згідно із законопроектом №6278 можуть отримати право впливати на стан справ у країні, беручи участь у референдумах чотирьох видів: конституційному, ратифікаційному (з питань, що стосуються зміни території України), законодавчому й загальному (на будь-яку тему, не заборонену Конституцією).
Для того щоб населення могло скористатися цим своїм правом, воля зверху потрібна необов’язково. Як і передбачено Конституцією, ратифікаційний референдум призначається Верховною Радою, а конституційний, де мова зайде про зміну «складнодоторканних» I, III і XIII розділів Основного Закону, — Президентом за ініціативою 300 народних обранців. В інших же випадках громадяни — або ті, хто ними «ляльководить», — отримують майже повну свободу дій.
У разі ухвалення закону в рамках усеукраїнського референдуму за народною ініціативою українці зможуть затверджувати конституційний лад, переписувати Основний Закон, змінювати законодавство (крім податкового, бюджетного й актів амністії) або висловлюватися з будь-якого, вартого цього (й такого, що не суперечить Конституції та законам, адже за це відповідають гарант і ЦВК) приводу. Обмеження ті ж, що і в Конституції: 3 млн підписів, зібраних у не менш ніж 2/3 області України (і щоб не менше, ніж по 100 тис. у кожній).
Одне з перших питань, що виникають при швидкому ознайомленні з нормами проекту: хто розуміється під народом, якому влада хоче віддати право розпоряджатися законодавством країни? Судячи з усього, на горде звання можуть розраховувати однодумці, чия кількість становить не менш ніж 2000 чоловік. «Механізм 2000» припускає проведення зборів, на яких будуть сформульовані питання потенційного референдуму і/або затверджений текст законопроекту. Інший обов’язок зборів — затвердження ініціативної групи, яка збере необхідні підписи. Саме ініціативна група виступає одним із суб’єктів всеукраїнського референдуму.
Цим не менш ніж п’ятистам, згідно із законом, новаторам належить виконати обов’язок у незвично короткі строки — за 40 днів. Утім, Центрвиборчкому повезло ще менше — на перевірку достовірності понад 3 млн автографів відводиться лише 7 днів. Такі жорсткі обмеження з ходу викликали несхвалення експертного середовища. «Установлення проектом такого короткого терміну для збору підписів зробить неможливою ініціацію громадянами референдуму, якщо їхня ініціатива не підтримується владою», — говориться у висновку Центру політико-правових реформ. Хоча в тексті проекту в кращих традиціях стверджується: властям (включаючи й органи місцевого самоврядування) від народних поривів належить триматися подалі.
Про питання — мовчок!
Крім складнощів з укладанням у строки, закон містить цікаві процедурні моменти, багато з яких (на зразок зниження значущості точки зору окремих членів комісій або неможливості визнати недійсними результати волевиявлення не на конкретній ділянці, а в окрузі в цілому) знайомі з тієї редакції передвиборного законодавства, згідно з якою українці зовсім недавно обирали Президента.
Є й забавні новації. Наприклад, подання про спостерігачів, які можуть бути або міжнародними, або представляти інтереси ініціативної групи. Ще своєрідніші обмеження, які стосуються агітації. Зокрема, оплачувати її не зможуть приватні особи.
А один з пунктів, що стосується роботи ЗМІ в «референдумний» час, і зовсім залишає широкий простір для польоту фантазії. «Засобам масової інформації, їх посадовим і службовим особам і творчим працівникам під час процесу референдуму у своїх матеріалах і передачах, не обумовлених договорами, підписаними відповідно до вимог цього закону, забороняється агітувати за або проти питання референдуму, поширювати інформацію, спрямовану на спонуку громадян голосувати за або проти питання референдуму», — йдеться в п.6 ст.76. До непокірних можуть застосовуватися різноманітні запобіжні заходи — аж до позбавлення ліцензій. Держава серйозно турбується, щоб воля народу була реалізована гладесенько-рівнесенько. Чи готова переживати за свої ж ініціативи?
Прихована загроза?
Потік критики, який накрив проект №6278 відразу ж після його «попереднього» успіху, було легко спрогнозувати. Проблема ініціативи полягає не в тому, що після стількох років обіцянок хоч одна влада зважилася все-таки розширити можливості народу прямо впливати на стан справ у країні. А в тому, яким чином цей вплив хочуть здійснити.
Головним об’єктом претензій як політиків (причому не тільки опозиційних), так і експертів є механізм утілення сподівань народу в життя. У зв’язку з ним деякі аналітики висловили стурбованість тим, що «завдяки» ініціативі Партії регіонів роль парламенту як законодавчого органу з часом може бути зведена до мінімуму.
Логіка таких побоювань є видимою легко: народ сам пише закони (мірилом адекватності яких, нагадаємо, виступають Президент і Центрвиборчком), сам же їх і затверджує. То навіщо потрібний деколи норовистий депутатський корпус? Обурення ж останнього викликала свого роду «прихована загроза» — ст.95 проекту. «Результати народного волевиявлення… є остаточними і не вимагають затвердження або схвалення будь-якими органами державної влади та є обов’язковими для виконання громадянами України, органами державної влади України, яких воно стосується і до повноважень яких належить», — невимушено зменшує значущість ролі законодавців п.1 згаданої статті.
Далі — більше. Відредагований вольовим рішенням «маленьких українців» закон (включаючи й Основний — навіщо ж робити винятки?) вступає в дію з моменту оголошення ЦВК результатів голосування. І знову виникає те саме питання: а як же парламент? А парламент у рамках такої концепції виглядає настільки «ні при чому», що мова про те, що свіжосхвалений проект суперечить Конституції, звучить далеко не в новину.
Не «дружить» він, відзначають фахівці, і з думкою КС. Наприклад, норма про те, що перш ніж надавати право змінювати Основний Закон, у народу ще потрібно запитати, чи хоче він це робити (до такого висновку приходили судді КС), із другої версії проекту, поданої «на заміну», зникла. (У рішенні КС від 27.03.2000 №3-рп/2000 мова йшла тільки про ухвалення нової Конституції на референдумі. — Прим. ред.). Утім, не виключено, що до подібних розбіжностей у владному таборі поставляться по-філософськи.
Народ на допомогу
Основні складнощі, які можуть чекати на шляху перетворення Основного Закону, — відсутність заповітних 300 депутатських голосів. Але в разі остаточного затвердження проекту в нинішній його формі ця проблема буде практично знята. Так, провести «соцопитування» такого масштабу — справа не з простих, але якщо раптом засоби будуть виправдані метою…
Як останню все частіше згадують реформу-2004. Горезвісна ст.95 дозволяє не тільки з місця в кар’єр увести в законодавчий ужиток нові норми, а й так само невимушено відмінити старі. Повернутися одним махом до повноважень Леоніда Кучми, не втрачаючи час, нерви і ресурси на проведення подібної ініціативи через горнило ВР, — що могло б бути привабливішим для Президента, котрий з таким задоволенням зміцнює вертикаль влади в довіреній йому державі?.. І якщо передбачливо не зачіпати розділи I, III, XIII, то однієї тільки народної ініціативи вистачить.
Можна допустити, що українці, не байдужі до ідей сильної руки і «за все повинен відповідати хтось один», можуть і проголосувати за подібне «назад у майбутнє» (не кажучи вже про те, що популярність Президента дозволяє без ускладнень знайти 2000 ентузіастів, а 3 млн підписів — діло наживне). Чого тільки не зробиш, щоб допомогти владі.
Допомогти собі — дещо важче. Наприклад, такі знакові для південно-східних виборців пункти, як «позаблоковий статус» або «російська мова — державна», народною ініціативою не візьмеш. Щоб змінити положення розд.I Конституції навіть у рамках нового проекту потрібна добра воля Президента або 2/3 парламенту. А ось там, де для вирішення проблем не країни, а влади виходить обійтися малою кров’ю, можна (але під наглядом, як же без нього) віддати Основний Закон у розпорядження народу. Хай пограє в демократію.
Ксенія СОКУЛЬСЬКА,
«Подробиці»
Опитування «З&Б»
Чи готові ви поділитися владою з її джерелом?
Законопроект, який має на меті повернути народу можливість впливати на становище в країні через проведення референдумів, далеко не всі політики оцінили позитивно. Дехто вважає, що за благими намірами ініціативи приховані вигоди для тієї чи іншої політичної сили. Чи готові народні обранці поділитися законодавчою владою з народом, з’ясовувала кореспондентка «ЗіБ».
Лілія ГРИГОРОВИЧ, фракція блоку «НУНС»:
— Я готова, але питання в тому, які це будуть референдуми: замовні чи справжнє народне волевиявлення. Однак слід зазначити, що без реального громадянського суспільства, без реальної свободи слова проєвропейський закон про референдум діяти не буде. На мою думку, нинішня «палітра» не засвідчує готовності до справжнього «європейського» волевиявлення.
Олександр ГОЛУБ, фракція КПУ:
— У цілому я виступаю за розширення прав громадян на референдуми. Щоправда, впливати на ситуацію суспільство може через мандат. Під час виборів громадяни віддають його тому чи іншому депутату, який представляє їхні інтереси.
Андрій ПАРУБІЙ, фракція блоку «НУНС»:
— Механізми прямої демократії, які сьогодні широко використовуються в європейських державах, необхідно вводити на різних рівнях. Це може бути законодавча ініціатива, коли громадські структури можуть збирати необхідну кількість підписів і таким чином ініціювати законопроект у парламенті. Також це може бути громадське вето.
Я є прихильником більш прямої комунікації між парламентом і суспільством. Що стосується законопроекту про референдум, то існує ряд моментів, які роблять референдум маніпулятивним інструментом.
Андрій СЕНЧЕНКО, фракція БЮТ:
— Безумовно, народ повинен мати право на волевиявлення. Але питання полягає в тому, щоб влада не зловживала і не маніпулювала цим правом. І є питання, які не можуть вирішуватися на референдумі. Не можна приймати Конституцію на референдумі, оскільки одній людині може не подобатися назва, іншій — якась стаття. Отримати консолідуючу відповідь практично нереально. Тому, коли на референдум виносяться об’ємні, різнопланові документи, влада може легко добитися бажаного результату.
Павло ЖЕБРІВСЬКИЙ, фракція блоку «НУНС»:
— Згідно із цим законопроектом референдум перебирає суттєву частину повноважень парламенту, і до того ж передбачених ініціативою повноважень немає в жодній країні з розвинутою демократією. Це інструмент для фактичного нівелювання функцій законодавчої влади. Якщо ми будемо виносити на референдум питання, не зрозумілі навіть юристам, люди не знатимуть, за що вони голосують, а віддаватимуть голос за наказом керівництва. Все ж складні питання мають вирішувати фахівці.
Валерій БОНДИК, фракція ПР:
— Згідно з Конституцією джерелом влади в Україні є народ. Деякі питання можуть вирішуватися шляхом народного волевиявлення, однак є такі, котрі не потрібно виносити на референдуми.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!