Законодавчо не визначено право потерпілого, його законного представника чи представника оскаржити постановлене слідчим суддею рішення про скасування повідомлення про підозру.
Як зазначила у справі №756/10189/20 об’єднана палата Касаційного кримінального суду, суб’єктний склад забезпечувальних проваджень не є тотожним суб’єктному складу основного кримінального провадження.
Потерпілий є учасником кримінального та судового провадження, однак на загальних підставах, але до жодної із сторін кримінального провадження не належить. Лише у випадку, коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді, а потерпілий погодився його підтримувати, він користується всіма правами сторони обвинувачення.
Натомість на стадії досудового розслідування потерпілий не наділений правами сторони обвинувачення та, відповідно, не користується ними. Перелік його прав та обов’язків передбачено у стст.56—57 Кримінального процесуального кодексу.
Крім того, про відсутність у потерпілого права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, постановленої за результатом розгляду скарги про скасування повідомлення про підозру, свідчать і положення п.10 ч.1 ст.303 КПК. Відповідно до згаданих вимог законодавець надав право оскарження повідомлення про підозру лише самому підозрюваному, його захиснику чи законному представнику, таким чином визначивши коло осіб, інтересів яких це стосується.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!