Про сищиків, корупцію та статус нардепа

Комітет ВР рекомендував легалізувати детективів і запровадити відповідальність юросіб

Останнє засідання Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності неабияк затягнулося. Перш ніж розпочати обговорення законопроектів, які значилися в порядку денному, депутати 2 години обговорювали заяву колеги Андрія Міщенка. З’явилося враження, що вона турбує їх куди більше, ніж законодавча діяльність.

22 заяви й депутатська недоторканність

Як відомом, у зв’язку тим, що Верховна Рада ніяк не могла розпочати свою роботу, попереднє засідання комітету не відбулося. Тому порядок денний виглядав переконливо — більш ніж 30 питань. Зважаючи на бойовий настрій нардепів, здавалося, вони швидко візьмуться за справу й години за дві «розгребуть» гору проектів. Та не так сталося, як гадалося. Розпочати засідання вирішили з розгляду «звернення народного депутата Андрія Міщенка у зв’язку з подіями, які сталися 18 лютого 2013 року біля Гостинного двору». Правда, парламентарів цікавила зовсім не доля багатостраждального пам’ятника архітектури. Предметом копіткого розгляду став факт затримання й поміщення в автозак члена комітету А.Міщенка.

За його словами, міліціонери стосовно нього та його колег поводилися брутально, били невинних людей, кинули його в спецавтомобіль, незважаючи на пред’явлене посвідчення нардепа. А ось зі слів представника МВС картина подій була інакшою: «У результаті професійних і рішучих дій працівників міліції порушників громадського порядку витіснили з приміщення Гостинного двору, а активних учасників дій затримали й негайно помістили в спецавтомобіль подільського РУ ГУ МВС».

Для того щоб з’ясувати, хто винен і що робити, депутати навіть запросили прокурора м.Києва Миколу Бескишкого й начальника столичної міліції Валерія Коряка, яким довелося звітувати за дії колег. У результаті розгляд одного цього питання розтягнувся на дві години.

Можливо, міліція, намагаючись «навести порядок» в Гостинному дворі, дійсно перевищила свої повноваження, може, активісти й соратники А.Міщенка по «Свободі», хай і дещо екстремальними методами, намагалися відстояти пам’ятник архітектури, ось тільки, схоже, членів комітету турбувало зовсім інше. «Раніше, коли ми тільки починали працювати в парламенті, статус народного депутата котирувався дуже високо, а зараз він упав так, що нижче нікуди. Треба щось з цим робити», — висловив точку зору більшості присутніх Сергій Сас. «Якщо «запакувати» (за словами потерпілого) в автозак можуть одного нардепа — то те ж саме може трапитися і з іншими» — ось що, здається, понад усе турбувало присутніх.

Андрій Кожем’якін, для якого, за його словами, це наболіле питання (у нього самого були не найприємніші враження від спілкування з міліцією) влаштував навіть неформальний «допит» начальника столичної міліції. «Скажіть, Валерію Володимировичу, як чинити народному депутатові, коли він показує посвідчення, представляється й просить назватися міліціонера, а той у відповідь тільки презирливо дивиться й взагалі ніяк не реагує? Як змусити його поважати закон?» — допитувався Андрій Анатолійович. В.Коряк порадив звернутися до керівника підрозділу. «Люди, котрі працюють у міліції, повинні як «Отче наш» знати закон «Про міліцію» і на першу вимогу показувати посвідчення, — зазначив хтось з членів комітету. — Інші люди не повинні у вас працювати».

До речі, за словами М.Бескишкого, з приводу подій у Гостинному дворі до правоохоронних органів Києва надійшло 22 заяви про вчинення правопорушень — як від нардепів і громадських активістів, так і від представників Укрреставрації. Інформація із цього приводу внесена до ЄРДР. Вже допитано понад 100 працівників міліції, 15 громадян — учасників акції. Правда, вдалося допитати лише одного депутата — решта виклики на допит проігнорувала. У ГУ МВС м.Києва направлено доручення про проведення службового розслідування про законність дій працівників спецпідрозділу «Беркут». Правда, судячи зі слів В.Коряка, внутрішнє розслідування довело, що «беркутівці» нічого не порушували, тільки виконували свій обов’язок.

Нардепи ухвалили рішення направити заяву А.Міщенка й звернення від імені комітету до ГПУ, а коли прийде відповідь — розглянути її на засіданні комітету.

Мін’юст пропонує

З рештою питань порядку денного нардепи «розібралися» значно оперативніше: 7—10 хвилин — і рішення ухвалене. Спершу А.Кожем’якін попередив присутніх чиновників: Прем’єр зобов’язав кожного міністра, що представляє законопроект, бути присутнім на засіданні комітету (якщо тільки для відсутності немає поважних причин). Заступник міністра юстиції Андрія Седова попросили особисто попередити шефа: якщо його не буде на наступному засіданні, законопроекти, які лобіює відомство, розглядатися не будуть.

До речі, на цьому засіданні Мін’юст теж «репрезентував» цілу «низку» проектів. Представлення кожного з них передували слова «це наше зобов’язання перед Європою». Наприклад, один з них — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з приводу удосконалення законодавства у сфері запобігання і протидії корупції» (№2033) — повинен привести вітчизняні закони у відповідність до рекомендацій, даних за результатами третього раунду оцінювання, проведеного Групою держав проти корупції (GRECO). У законопроекті пропонується віднести всі правопорушення, пов’язані з отриманням неправомірної вигоди, до злочинів, як це передбачено Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією.

«Передбачається встановлення кримінальної відповідальності за обіцяння неправомірної вигоди, а також за пропозицію такої вигоди. З інших новацій — встановлюється відповідальність за активне або пасивне хабарництво у випадках, коли працівник установи або організації не є службовою особою. Крім того — віднести до кримінальних діянь надання неправомірної вигоди третій особі з відома службової особи», — роз­повів заступник голови комітету Володимир Олійник і попросив проголосувати за законопроект. Вирішено було прийняти його за основу й доопрацювати. Також, як і його «побратима» — проект «Про внесення змін до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів щодо удосконалення процедури здійснення конфіскації» (1103).

«Дуже непростий законопроект. Важливо, щоб ми не відкрили шлюзи для протиправних дій щодо спеціальної конфіскації», — відзначив Геннадій Васильєв і висловив стурбованість з приводу того, що проект передбачає конфіскацію майна, нажитого злочинним шляхом, і доходів, отриманих, від його продажу, навіть у тих, хто жодного стосунку до злочину не має. «Якщо людина не могла й не повинна була знати, що це майно було отримане в результаті злочину, то воно не підлягає конфіскації», — вступався за своє дітище представник Мін’юсту.

Але найбурхливіші дискусії викликав законопроект №2032, який передбачає запровадження кримінальної відповідальності для юридичних осіб за здійснення їх уповноваженими корупційних злочинів. Наприклад, пропонується внести зміни до КК, КПК, а також до законів «Про принципи запобігання і протидії корупції» і «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Передбачені проектом санкції — штраф, заборона займатися певним видом діяльності, конфіскація майна, ліквідація. Нововведення в КПК регламентують порядок провадження щодо юридичної особи, яке здійснюватиметься одночасно з кримінальним провадженням стосовно фізичних осіб, що скоїли злочин від імені й на користь цієї юрособи.

Але такий підхід сподобався не всім. Наприклад, представник юридичного управління ВР різко його розкритикував: «Ми підняли обидві конвенції з боротьби з корупцією і побачили, що в них передбачена відповідальність юридичних осіб за корупційні правопорушення. Але там немає слова «кримінальна», і там не йдеться про встановлення глобальної відповідальності за всі злочини. Отже, цей проект — перевиконання зобов’язань перед РЄ, причому в дуже й дуже знач­ному обсязі».

«У деяких країнах немає поділу на адміністративне й кримінальне право. Там будь-який штраф — це автоматично кримінальна відповідальність. У нас же є адміністративна відповідальність. Чому не можна передбачити адмінвідповідальність юрособи за вчинення корупційних правопорушень? Навіщо брати цю конструкцію і вносити її до Кримінального кодексу?» — дивувався один з членів комітету. Незважаючи на всі ці зауваження і на ремарку про те, що «законопроект підготовлено украй непрофесійно», серед тих, хто проголосував за, виявилося на одного більше й вирішено було доопрацювати проект до другого читання.

Цікавий акт, який депутати нарешті схвалили й рекомендували прийняти за основу, — «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (№1093). Його мета — легалізувати діяльність, яка в Україні давно в тіні. При цьому за кордоном ця сфера розвивається й приносить гроші в казну. Наприклад, за словами Володимира Малишева, що представляв проект, у Великій Британії персонал приватних фірм удвічі перевищує кількість працівників поліції. А в США приватні служби безпеки мають бюджет, який на 50% більший за бюджет усіх правоохоронних органів країни разом узятих і налічує більше ніж 1 млн працівників. В Ізраїлі (країні з населенням трохи більш ніж 8 млн чоловік) функціонує понад 2 тис. приватних детективних і охоронних компаній. До речі, в сусідній Росії аналогічний законопроект був прийнятий ще в 1992 році.

З приводу детективів ніхто не сперечався. Всі погодилися, що їх діяльність вже давно пора легалізувати.