На акт сподівайся, але й про угоду не забувай

Замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від договору в будь-який час до закінчення роботи, і це право не може бути обмежене.

Вищий господарський суд України

Оглядовий лист

^{18 лютого 2013 року №01-06/374/2013}

Про практику вирішення спорів, пов’язаних із виконанням договорів підряду

(за матеріалами справ, розглянутих ВГС у касаційному порядку)

Господарським судам України

У порядку інформації та для врахування в розгляді справ надсилається огляд вирішених господарськими судами спорів, судові рішення в яких переглянуто в касаційному порядку Вищим господарським судом.

1. Договір підряду може бути укладений у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Замовник звернувся до підрядника з позовом про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням підрядником зобов’язань за договором підряду, укладеним у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт.

Залишаючи без змін рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено позовні вимоги, Вищий господарський суд зазначив таке.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК господарський договір, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов’язань (див. постанову ВГС від 11.05.2012 №21/5005/14068/2011).

2. Оскільки акт приймання виконаних підрядних робіт не є правочином у розумінні ч.2 ст.202 ЦК, то такий спосіб захисту порушеного права, як визнання акта виконаних робіт недійсним є неналежним.

Рішенням місцевого господарського суду в задоволенні позову замовника до підрядника в частині визнання недійсним договору підряду відмовлено; в частині визнання недійсним акта виконаних робіт провадження у справі припинено.

Постановою апеляційного господарського суду зазначене рішення щодо припинення провадження у справі скасовано та відмовлено в позові в цій частині, в решті судове рішення залишено без змін.

Вищий господарський суд, залишаючи без змін постанову апеляційного господарського суду, зазначив таке.

У розгляді вимог позивача про визнання недійсним акта приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в судом апеляційної інстанції обґрунтовано взято до уваги, що акти такої форми складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма №КБ-6) у двох примірниках і подаються субпідрядником генпідряднику, генпідрядником — замовнику (забудовнику). Форма даного акта як первинного облікового документа у будівництві затверджена наказом Держкомстату та Держбуду «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» від 21.06.2002 №237/5.

Отже, акт приймання виконаних підрядних робіт не є правочином у розумінні ч.2 ст.202 ЦК, і обраний спосіб захисту порушеного права у цьому випадку є неналежним, у зв’язку з чим судом обґрунтовано відмовлено в позові у відповідній частині (див. постанову ВГС від 17.08.2011 №14/5025/192/11).

3. Договір підряду припиняється, а підстави для його розірвання у судовому порядку відсутні, якщо замовник відмовився від нього згідно з ст.849 ЦК.

Замовник звернувся до місцевого господарського суду з позовом до підрядника з вимогою розірвати укладений між ними договір підряду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підрядник не виконав частину передбачених договором робіт у встановлений строк.

Підрядник заявлені вимоги не визнав, посилаючись на те, що замовник не виконав передбачених договором обов’язків щодо внесення попередньої оплати та передачі документів (затвердженої проектної та робочої документації на виконання робіт), у зв’язку з чим виконати роботи в строк було неможливо.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що невиконання підрядником передбачених договором підряду робіт у встановлений строк є підставою для його розірвання згідно з ч.2 ст.651 ЦК.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підрядник не міг виконати роботи в строк у зв’язку з тим, що замовник не виконав своїх обов’язків щодо внесення попередньої оплати та передачі документів.

Господарські суди також дійшли висновку, що договір підряду може бути розірваний лише у судовому порядку у зв’язку з істотним порушенням договору (ст.651 ЦК) або істотною зміною обставин (ч.2 ст.652 ЦК).

Вищий господарський суд судові рішення попередніх інстанцій скасував, провадження у справі припинив, зазначивши таке.

Згідно з ч.4 ст.849 ЦК замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Частиною 3 ст.651 ЦК передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК в разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Оскільки замовник на підставі ст.849 ЦК відмовився від договору, надіславши підряднику лист-вимогу про розірвання договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір є припиненим, а предмет спору у даній справі відсутній (див. постанову ВГС від 23.05.2012 №5010/1495/2011-18/65).

4. Претензія, у якій міститься прохання розглянути її та розірвати договір, є пропозицією розірвати договір в порядку, передбаченому ст.188 ГК, а не відмовою від нього за правилами, встановленими статтею 849 ЦК.

Замовник звернувся до місцевого господарського суду з позовом до підрядника з вимогою стягнути з останнього на підставі статті 1212 ЦК суму внесеної попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані частковим не виконанням підрядником робіт за договором.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні позову з підстав відсутності у замовника права відмовитись від договору підряду згідно зі статтею 849 ЦК з урахуванням закінчення строку виконання робіт. Крім того, господарські суди зазначили про відсутність підстав для повернення сплаченої суми попередньої оплати на підставі статті 1212 ЦК, з огляду на наявність чинного договору підряду.

Вищий господарський суд, залишаючи без змін рішення господарських судів попередніх інстанцій, зазначив таке.

Відповідно до ст.1212 ЦК, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу ч.2 цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі ст.849 ЦК, яка визначає загальні положення договору підряду, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Судами встановлено, що предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати. Вимоги замовника мотивовані направленням підряднику вимоги щодо відмови від договору та повернення попередньої оплати на підставі статті 849 ЦК. Зі змісту претензії, на яку посилається замовник як на доказ односторонньої відмови від договору в порядку ст.849 ЦК, вбачається, що замовник у зв’язку з порушенням підрядником умов договору просить останнього розглянути зазначену претензію та розірвати договір.

Розглянувши претензію замовника, підрядник у своєму листі зазначив, що роботи ним виконані у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог про розірвання договору.

Отже, в даному разі претензія за своєю правовою природою є пропозицією про розірвання договору в порядку, передбаченому ст.188 ГК, а не односторонньою відмовою від договору (див. постанову ВГС від 5.09.2012 №21/045-12).

5. Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання.

Підрядник звернувся до господарського суду з позовом до замовника про стягнення боргу за виконану роботу.

Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.

Вищий господарський суд, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, зазначив таке.

Судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, тому що це не може бути підставою для звільнення замовника від обов’язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно з ч.1 ст.96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями, а стст.525, 526 названого кодексу і ст.193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов’язання (див. постанову ВГС від 23.08.2012 №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2012 №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005.

6. Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов’язку щодо їх оплати.

Звертаючись з позовом до замовника про стягнення заборгованості і пені за виконані роботи за договором підряду, підрядник стверджував, що: у повному обсязі виконав роботи за договором, які були оплачені замовником лише частково; замовник без зазначення причин відмовився від підписання акта виконаних робіт, не виконавши вимогу про сплату заборгованості за договором.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів стст.853, 882 ЦК відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у останнього обов’язку щодо їх оплати.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що за умовами договору кінцевий розрахунок здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акта виконаних робіт. За відсутності такого двостороннього акта у відповідача не виникає обов’язку щодо оплати робіт. При цьому суд посилався на обов’язок позивача щодо спонукання відповідача до підписання акта, зокрема шляхом звернення до суду.

Вищий господарський суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав.

За приписами ч.1 ст.853 ЦК замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов’язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник на порушення вимог статей 853, 882 ЦК безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов’язку оплатити роботи, виконані за договором підряду (див. постанову ВГС від 11.05.2012 №21/5005/14068/2011).

Голова Вищого господарського суду України В.ТАТЬКОВ