Про «реєстр реєстрів» та інші перспективи використання відкритих даних у судочинстві
З ЄДРСР та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зникає інформація, органи влади сприймають інформацію, як свою власність, а сайт «Укрпошти» залишається найпопулярнішим для Феміди. Правники вважають: аби виправити ситуацію, держава має декларувати єдиний підхід до відкритих даних.
До дискусії із законодавцем
Під час круглого столу «Можливості використання відкритих даних у судочинстві», організованого Асоціацією правників України, юристи обговорити пропозиції щодо підвищення ефективності роботи суду завдяки автоматизації збору, аналізу й перевірки інформації, що необхідна для судочинства.
«У нас є багато відкритих даних, але суди не в повній мірі можуть їх використовувати, оскільки в процесуальних законах фактично відсутні будь-які нормативні забезпечення, які дозволяють судам належним чином ними користуватися». Народний депутат Тарас Тарасенко зазначив, що зміни в законодавство обговорюються, проте нині постає питання яким чином посвідчувати відкритість даних, аби вони були належним доказом у справі. Мовляв, доступ до реєстрів судам необхідний, але він має бути захищеним і достовірним.
Нині ми маємо додаток «Дія», а також YouControl, що збирає інформацію з усіх джерел, тож питання доказовості й достовірності актуальне. У той же час важливо, аби суд міг використовувати автоматичну обробку, а не шукав інформацію в окремих реєстрах, наголосив нардеп: «Тому інше важливе питання — збереження в подальшому цих даних і їх фіксація в матеріалах справи. Адже сторона не завжди з’являється до суду. Суд може вирішити справу, а потім сторона може оскаржувати рішення. Отже, учасникам провадження також важливо знати, на підставі яких даних і доказів суд виніс своє рішення».
Т.Тарасенко звернув увагу на те, що фіксація також важлива ще й тому, що нині у нас, на жаль, з Єдиного державного реєстру судових рішень й Реєстру правовласності зникає інформація.
Декларувати підхід
Заступник директора з правових питань YouControl Данило Глоба підтримав думку, що пряма норма у законодавстві, яка б уповноважувала чи зобов’язувала суд використовувати відкриті дані, необхідна. Мовляв, нині й самі дані ще не мають належного вигляду, аби використовувати їх як докази. Поки вони можуть слугувати для оцінки доказів чи аби скерувати розгляд судової справи.
«Держава має декларувати відкриті дані як підхід. Сформулювати й донести цю політику через Міністерство цифрової трансформації. Дуже часто інституції розглядають бази даних як власність, на яких робляться гроші, і за відсутності єдиної ідеології політики відкритих даних і інституційного утілення ми щоразу стикаємося з абсолютно неприйнятними ситуаціями. Тому варто заохочувати більшу відкритість всередині державних інституцій», — зазначив керівник проекту ЄС «Право-Justice» Довідас Віткаускас.
У той же час спікер наголосив, що відкритість не обов’язково має бути тотожною безоплатності. Проте визначитися скільки мають коштувати послуги держави, що збирає такі дані, наразі актуальна дискусія для багатьох європейських країн. Уряд також має встановити в якому обсязі і де відкривати чи закривати дані. Д.Віткаускас порадив усе ж не створювати додатки й не розвивати продукти, а збирати стандартизовані якісні дані, оскільки це також дасть кращий економічний ефект у перспективі.
Не допустити «міжсобойчику»
Заступник голови Київського окружного адміністративного суду Віталій Щавинський пригадав як нещодавно відвідував один з касаційних судів, й запитав охоронця чи може потрапити до будівлі через додаток «Дія». Той відповів, що такого не передбачено. Тож спікер погодився, що концепція має бути втілена на рівні держави, аби всі державні органи могли реалізувати її вже на базі підзаконних актів.
В.Щавинський погодився, що суд дійсно потребує диджиталізації, проте зараз найбільшим сервісом електронних даних, яким користується Феміда є сайт «Укрпошти». Там можна отримати інформацію чи вручена повістка чи ухвала. Суд також використовує як докази у справі і інформацію з інших реєстрів.
«Кодекс адміністративного судочинства надає можливість суддям безпосередньо вишукувати докази, займати активну позицію щодо їх збирання. Аби не грати в темну коли, як кажуть деякі адвокати, позивач і відповідач влаштовують «міжсобойчик», щоб провернути якусь аферу й отримати рішення, що буде використане з іншою метою. У такому разі жоден з них не скаже, що якийсь доказ є неналежним». Тому суди за відкриті дані, зазначив доповідач.
Суддя Дніпропетровського Окружного адміністративного суду Андрій Рищенко говорив про те, що нині в судах доступ до даних державних органів дуже обмежений. Наприклад, розглядаючи фіскальні справи, багато часу витрачають на обмін первинною документацією, аби здобути інформацію з баз податкової.
«Якби ми мали прямий доступ, то значно зекономили б і на папері, й на обміні цим папером між сторонами. А також на часі, який ми витрачаємо на поштові відправлення та на відповідні запити до державних органів», — суддя наголосив, що поки Феміда, на жаль, надає більшої ваги паперовим документам, у той час як мала б віддавати перевагу витягам із реєстрів, чи безпосередньо реєстрам.
А.Рищенко зазначив, що поки державні органи не дуже схильні ділитися між собою: «Судам невідомо навіть що відбувається щодо виконання тих рішень, які ним винесені. Нам обіцяли найближчим часом надати доступ до Демографічного реєстру, але поки ситуація не змінилася, і це також значна витрата часу для суду».
Проблема єдиного API
Президент Всеукраїнської асоціації фінансових компаній Алла Сав’юк розповіла, що нині закон про платіжні послуги створив сприятливі умови для відкритого банкінгу. Мовляв, зараз банківська і не банківська спільнота створює специфікацію, і обговорює питання щодо обміну даними.
«Таким чином скоро всі споживачі фінансових послуг в одному застосунку зможуть мати доступ до всіх фінансових сервісів. Наприклад, усіх банківських рахунків, страхових послуг. Таким чином можна синхронізувати відкриття даних і для судової системи, у небанківському платіжному секторі», — спікер від імені фінансового ринку просила Т.Тарасенка законодавчо розглянути таку можливість.
А.Сав’юк зазначала, що для цього потрібно сконцентруватися на важливості спільної специфікації, мовляв, якщо один надавач послуг матиме одні API, а інший — інші, судова система також не зможе отримати ці відкриті дані легко і просто. «Ми за прозорість і співпрацю, аби полегшити функціонування суду», — наголосила вона.
Адвокат, член громадської ради при Мінцифри Олена Лоленко говорила, що сторони вже мають змогу використовувати дані Реєстру юридичних осіб, також при підготовці зокрема позовних заяв дуже допомагає інформація з YouControl, її історичний аспект.
Невтілена «оцифровка»
Натомість нардеп Т.Тарасенко закликав присутніх до дискусії стосовно того, як зберегти відкриті дані в матеріалах судової справи. Мовляв, ініціювати пропозицію внесення змін до процесуального кодексу він готовий. Проте тут варто також поміркувати і над можливістю оскарження таких даних.
Із цього приводу В.Щавинський пригадав жарт, що цифрове судочинство по-українськи — це коли з електронної бази якийсь документ виноситься на папір, оцифровується та знову вноситься в базу.
«На жаль, так воно зараз і є. Нерідко відповідач в особі державного органу не може надати нам ту чи іншу інформацію — бо вони створені, наприклад, рік тому. А від комісії чи агентства, що були до них, вони отримати дані не в змозі. При цьому адміністративна реформа в Україні відбувається регулярно», — тож заступник голови ОАСК просив Т.Тарасенка, щоби той серед іншого посприяв, аби державні органи не можна було ліквідувати до того, поки вони не передадуть оцифровані наслідки своєї діяльності в відповідну базу даних.
Законник зазначав, що зараз, маючи навіть Реєстр нерухомого майна, аби здобути дані навіть 2001-го, потрібно звертайтеся з письмовим запитом до БТІ: «Колись ми були в Польщі. Так там місцеві суди, крім правосуддя, виконують функції БТІ. Тобто вся інформація про нерухомість Польської Республіки вноситься в електронні реєстри. Повірте, це було б корисно не лише для суду, а й для будь-якого державного органу».
Тут парламентарій поспішив докорити судовій системі, що та так і не спромоглася реалізувати практику «оцифровки». За суддів вступилася Ольга Примак-Березовська, заступник голови правління ГО «Правнича асоціація «Добросуд». «Секретарі й апарат стояли над сканерами ночі поспіль. Проте як це використали? Коли сьогодні навіть рішення, роздруковане з ЄДРСР, не є належним доказом, що дуже дивно».
О.Примак-Березовська просила про можливість хоча б передбачити окремою законодавчою нормою, що таке рішення може бути завірене у спрощеній формі, через той самий електронний документообіг. Аби людина не їхала в іншу місцевість, аби його завірити, а могла отримати в електронній формі, з допомогою електронного підпису.
Тож у фіналі цієї дискусії її учасники, що висловлювали багаторічні докори в бік одне одного таки зійшлися в одній спільній точці, знайшовши винуватця — Мінцифри.
Тому поки ми приречені стикатися з анекдотичною ситуацією, про яку розповів нардеп: нотаріус не визнає рішення суду, бо його ще нема в реєстрі. Проте правники не втрачають надії розірвати це замкнене коло, аби врешті збирати, зберігати й використовувати відкриті дані як у дійсно цивілізованій країні Європи.
.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!