Розмитнення, надра й жебраки

Соцполітика реанімує завалений раніше кріпацький кодекс

Рейтинг корупційних ініціатив за тиждень: дозволити бізнесу видобувати та продавати сировину в обхід Держгеонадр, прикриваючись паводками, увезення в країну «євроблях» у необмеженій кількості й без оподаткування може допомогти особам з інвалідністю.

Карпатське «золото»

Законопроект про проведення робіт на землях водного фонду (№5442) став одним з найбільш дискусійних з погляду антикорупційної експертизи в ході обговорення в Комітеті Верховної Ради з питань антикорупційної політики. До одного з його авторів, нардепа Едуарда Прощука, що був присутній на засіданні, у членів парламентського підрозділу виникло чимало запитань.

«Антикорупційників» у першу чергу цікавили дві речі: чи не вступить термінологія ініціативи в колізію з Кодексом про надра в частині отримання спеціальних дозволів на видобуток копалин та як обиратимуть контрагентів органи місцевого самоврядування, яким пропонують дозволити самостійно укладати такі угоди.

Е.Прощук пояснював, що ідея законопроекту, що стосується першочергово карпатського регіону, виникла після 2020-го, коли туди прийшла вода й руслорегулювання з нею не справилося. Мовляв, тоді держава зазнала збитків на 2 млрд грн., проте паводки в регіоні трапляються часто. Проводити очисні роботи після повеней у руслах гірських річок нині пропонують підрядникам, які отримуватимуть на це дозволи в обхід Державної служби геології та надр.

Керівник комітету Анастасія Радіна звернула увагу авторів проекту не лише на те, що дозволи на видобуток варто було б отримувати на прозорих конкурсних засадах, а й на підміну понять — «корисні копалини» у проекті охрестили «мінеральною сировиною». «Мова про руслоочистку. На дні річок можна натрапити на пісок, гальку, гравій та глину», — апелював Е.Прощук, також зазначаючи, що торік 700 млн грн., виділених державою, не вистачило, аби ліквідувати наслідки.

Секретар комітету Володимир Кабаченко принагідно пригадав схожий законопроект про водний транспорт і днопоглиблювальні роботи, який розглядали рік тому, де нардепи начебто забули установити ліміти на видобуток сировини: «А ви не уточнюєте перелік сировини, яку можна видобувати в ході руслоочистки. А також не даєте відповіді на запитання хто буде контролювати видобуток і його обсяги».

«Державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБНС), ОДА та Держгеоагенства», — поспішив відповісти автор пропозиції. «Але хто буде власником сировини, якщо її видобуватиме приватна компанія?» — «Із цього приводу ми плануємо зміни до Бюджетного кодексу. Сировину пропонуємо прозоро реалізовувати, спрямовуючи при цьому 20% у територіальні громади».

«20% — це що? Рента, податок? Яку систему електронних торгів ви пропонуєте? Хіба в рамках повноважень ТЕБНС визначати об’єм видобутку? І хто буде замовником робіт?» — цікавився Олексій Красов. «Замовник — тергромада. 20% — то не податок і не рента, але громада мала б отримувати із цього якийсь економічний зиск. А з механізмом реалізації ми дійсно поки не визначилися».

«Днопоглиблюючі очисні роботи нині не заборонені, — обурився Анатолій Бурміч. — Можна розчищати, але не реалізовувати. Ви ліквідуєте дозволи. Але ж пісок і галька з гірських річок коштують дорого. Тож надра видобуватимуться в необмеженій кількості під реалізацію. Неузгодженість із Кодексом про надра призведе до зловживань і корупційних схем».

З нардепом погодилася Олена Мошинець, закликаючи обліковувати видобуток, інакше це буде прикриттям схем. Мовляв, такі речі в законодавстві необхідно прописувати. В.Кабаченко наполягав, що ТЕБНС не має законодавчої можливості контролювати цей вид промисловості й затверджувати проекти таких робіт. Е.Прощук зазначав, що із цим упораються Держводагенство та ОДА.

Проте відповіді на ключове питання — яким чином ОДА визначатиме підрядників, комітет так і не почув. Олександр Ткаченко вимагав доопрацювати законопроект до першого читання: «Ми спокійно спати не будемо». — «Не хочемо порушувати ваш сон». — «Тоді доопрацюйте». Тож поки проект не пройшов експертизу. Серед іншого «антикорупційники» також просили поставити на контроль кількість видобутку й обсяги реалізації на аукціоні.

«Бляхи» без правовстановлення

Інша ініціатива (№4550), що також має всі шанси зіграти на руку дільцям від законотворчості оформлена як гуманітарна допомога, і покликана забезпечити осіб з інвалідністю автомобілями. «Такі авто пропонується звільнити від оподаткування і митних зборів, але вони будуть оформлюватися на юридичну особу, тож в якій кількості й кому вона їх розподілятиме — велике питання», — розкрив комітету схему уникнення розмитнення А.Бурміч.

«Це такий спосіб завозити без оподаткування єврономера. При цьому невідомо, що характеризує таке спецобладнання авто. Може, там просто значок з людиною на візку на скло приклеєний», — погодилася з колегою Вікторія Сюмар. «Якщо держава піклується про осіб з інвалідністю, хай закуповує авто, а потім робить пільги окремим особам», — зголосився А.Бурміч, тут же пригадавши історію, коли підприємці поставили на потік «що аж дим стояв» пошуки осіб з інвалідністю, аби оформляти на них авто.

Співавтор ініціативи від «антикорів» Антон Поляков просив колег не робити поспішних висновків, переконував, що проект виник після прийняття закону щодо «євроблях», проте авто потребує велика кількість учасників АТО, котрі дістали інвалідність. Проте навіть така благородна мета не дозволила визнати проект таким, що не містить корупційних ризиків. Адже відсутність у ньому прописаних правовстановчих документів, що дає змогу розповсюджувати авто не за призначенням, поки що не подолана.

Соцполітика в мінус

Суддям добре й давно відомо на якому рівні держава виконує свої соціальні зобов’язання перед тими ж пенсіонерами. Борги нині на рівні мільярдів, а намагаються закрити їх мільйонами. Можливо, тому Україні давно не потрібні ні судді, ні ОАСК, що опікується цією категорією спорів. Підняти рівень матеріального забезпечення судової системи поки не в планах держави. Апарат давно посадили на «мінімалку», а суддів нині в країні залишається критичний мінімум.

Окрім ходіння жебраками за траншами Міжнародного валютного фонду, держава усіляко намагається зарадити злидням. Так, Галина Третьякова регулярно фонтанує ідеями, за чий рахунок можна залатати дірки, її ініціатива (№5371) про спрощення регулювання трудових відносин малого й середнього бізнесу родом з того ж поля чергових радикальних дій.

«Проект виводить малий і середній бізнес з-під захисту Трудового кодексу й законодавства й буде регулюватися на підставі договорів. Роботодавець зловживатиме своїми правами, працівників більше не захищатиме держава. Це «антиконституційно», — резюмував А.Бурміч.

Тим часом І.Фріз запропонувала ще більш вичерпну характеристику законопроекту «мадам Третьякової», ще й з екскурсом в історію: «Півтора року тому Кабмін мав невдалу спробу внесення нового трудового кодексу. Після того, як кодекс назвали кріпацьким, усі профспілки повстали, і він також не знайшов підтримки в Асоціації роботодавців, вони пішли іншим шляхом. Тож зараз уносять окремі зміни до чинного законодавства, намагаючись продавити загальну концепцію того кріпацького кодексу. Комітет з питань євроінтеграції зробив висновок, що проект не відповідає вимогам європейського законодавства й суперечить зобов’язанням України в рамках угоди про асоціацію».

Депутат пропонувала вийти на висновок «не відповідає вимогам антикорупційного законодавства» через зауваження про юридичну невизначеність та несумісність законопроекту з Кодексом про працю й Господарським кодексом. Але, як відомо, за другий у ВР давно й серйозно теж узялись, а «антикорупційники», на жаль, не є профільним комітетом щодо цієї ініціативи. Тож корупційних ризиків у ній не виявили, а занепокоєння довелося виявити зауваженнями.