Якщо потерпіла не забажала, аби страхова відшкодовувала моральну шкоду в передбаченому договором обсязі, на цю суму зменшується відповідальність винної особи. Такий висновок зробив ВС в постанові №431/1397/20, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
27 липня 2021 року м.Київ №431/1397/20
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ЩЕПОТКІНОЇ В.В.,
суддів: БОРОДІЯ В.М., МАЗУРА М.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого Особи 1 на вирок Старобільського районного суду Луганської області від 26.06.2020 та ухвалу Луганського апеляційного суду від 5.10.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №*00064, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, котрий народився у с.Підгорівка Старобільського району Луганської області, проживає за Адресою 1, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старобільського райсуду від 26.06.2020 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.286 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Прийнято рішення про цивільний позов і стягнуто на користь Особи 2:
з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» 20753,71 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди;
з Особа 1 300 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Згідно з вироком Особу 1 визнано винуватим у тому, що він Інформація 2 приблизно о 19:00, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-21104, державний номерний знак №1, рухаючись у межах населеного пункту по вул. Чкалова у с.Підгорівка Старобільського району зі сторони м.Старобільська в напрямку смт Білокуракіне Луганської області, обганяючи автомобіль КамАЗ, державний номерний знак №2, із причепом під керуванням Особи 3, який рухався у попутному з ним напрямку, порушив вимоги пп.10.1, 11.3, 12.4, 12.9. «б)», 14.2. «в)» Правил дорожнього руху, проявив безпечність, неуважність, у достатній мірі не стежив за дорожньою обстановкою, ігноруючи дорожню ситуацію, що розвивалась, та маючи об’єктивну можливість на прямій ділянці вулиці завчасно виявити велосипедиста Особу 4, який рухався зустрічною смугою руху, не переконався в безпеці свого маневру та зі швидкістю понад 80 км/год виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з указаним велосипедистом. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (Особа 4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
5.10.2020 ЛАС змінив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та призначив Особы 1 покарання за ч.2 ст.286 КК у вигляді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі зі змінами та доповненнями засуджений Особа 1 посилається на необґрунтованість рішення місцевого та апеляційного судів у частині вирішення цивільного позову Особи 2 про стягнення з нього 300000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, ухваленого без урахування наявності страховика — ПАТ НАСК «Оранта», в якому було застраховано його цивільно-правову відповідальність як власника наземного транспортного засобу. Вказує, що апеляційний суд належним чином не перевірив аналогічних доводів, наведених в апеляційній скарзі захисника, і не надав відповіді на них. Просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої Особи 2 до ПАТ НАСК «Оранта» і в цій частині призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений Особа 1 та його захисник Кобринчук О.М. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор Кузнецов С.М. просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст.433 Кримінального процесуального кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості Особи 1 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч.2 ст.286 КК, вид та розмір призначеного засудженому покарання в касаційній скарзі не оспорюються.
Вимоги засудженого Особи 1 у його касаційній скарзі щодо скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення з ПАТ НАСК «Оранта» матеріальної шкоди на користь Особи 2 на суму 20753,71 грн. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, враховуючи, що ні зазначена страхова компанія, ні потерпіла в касаційному порядку це рішення не оскаржили, а засуджений не є особою, яка має право на оскарження вироку та ухвали в цій частині відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.425 КПК, оскільки це не стосується його інтересів.
Разом з тим доводи касаційної скарги про неправильність вирішення судом першої інстанції цивільного позову потерпілої Особи 2 про стягнення з нього 300000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди є предметом перевірки касаційного суду.
Ці твердження засудженого є частково обґрунтованими виходячи з наступного.
Так, згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
З огляду на це при вирішенні цивільного позову суд зобов’язаний об’єктивно дослідити обставини справи, з’ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
При вирішенні питання щодо задоволення вимог потерпілої Особи 2 про відшкодування моральної шкоди у кримінальному провадженні щодо Особи 1 зазначених приписів закону місцевим судом не дотримано повною мірою, що не було враховано апеляційним судом при залишенні без змін вироку в частині цивільного позову.
Зокрема, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що внаслідок вчинення Особою 1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК, потерпілій Особі 2 було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.
Одночасно цивільна відповідальність Особи 1 на час ДТП була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цим полісом, в якому страхувальником є Особа 1, забезпечена відповідальність осіб перед потерпілими за участю керованого автомобіля марки ВАЗ-21104, реєстраційний №1.
Тобто з урахуванням наявності договору страхування відповідальність у певних межах була покладена як на особу, яка застрахувала свою відповідальність, так і на страхову компанію.
Внаслідок ДТП, яке вчинено Особою 1 на вказаному транспортному засобі, Особа 4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
З метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим Особою 1 злочином, передбаченим ч.2 ст.286 КК, мати Особи 4 — Особа 2 подала позов, визначивши як відповідачів Особу 1 і страхову компанію, в якій останній застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно потерпіла звернула вимоги до Особи 1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. і до ПАТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 20753,71 грн.
Місцевий суд у повному обсязі задовольнив позовні вимоги потерпілої до страхової компанії, стягнув із ПАТ НАСК «Оранта» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 20753,71 грн., що не оскаржується в касаційному порядку, та визнав доведеним, що Особі 2 завдано моральну шкоду на суму 300000 грн., яку в повному обсязі стягнув з Особи 1.
Зазначений у вироку розмір моральної шкоди, який не оскаржується в касаційній скарзі, визначено судом з огляду на характер та обсяг перенесених потерпілою страждань, які пов’язані зі смертю сина.
Однак рішення суду про стягнення 300000 грн. у повному об’ємі з Особи 1 без урахування відповідальності страховика, визначеної договором страхування та посвідченої відповідним полісом, суперечить вимогам закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.
Зокрема, п.27.3 ст.27 указаного закону, крім іншого, передбачено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, батькам (усиновлювачам). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Розмір мінімальної заробітної плати в місячному розмірі на день ДТП, тобто станом на Інформація 2, становив 4723 грн., що визначено ст.8 закону «Про Державний бюджет на 2020 рік» від 14.11.2019 №294-IX.
Тому суду в рахунок відшкодування моральної шкоди належало стягнути зі страховика 56676 грн. (4723*12), а іншу суму — з Особи 1.
Проте, оскільки потерпіла не забажала, аби страхова компанія відшкодовувала їй моральну шкоду, то місцевий суд повинен був зменшити визначений ним розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 300000 грн. на суму 56676 грн. і стягнути різницю з Особи 1, що зроблено не було.
Ця помилка місцевого суду не була виправлена апеляційним судом, а тому підлягає усуненню судом касаційної інстанції шляхом зменшення суми відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Особи 1, на 56676 грн. і стягнення з засудженого 243324 грн. (300000 грн. — 56676 грн).
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Керуючись стст.433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу засудженого Особи 1 задовольнити частково.
Вирок Старобільського районного суду Луганської області від 26.06.2020 та ухвалу Луганського апеляційного суду від 5.10.2020 щодо Особи 1 в частині вирішення цивільного позову потерпілої Особи 2 про стягнення з Особи 1 моральної шкоди в сумі 300000 грн. змінити.
Зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Особи 1, на 56676 грн. та стягнути з засудженого Особи 1 на користь потерпілої Особи 2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 243324 грн.
У решті судові рішення щодо Особи 1 залишити без зміни.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!