Допоможіть на реформу

Довгоочікуваний візит Володимира Зеленського до свого американського колеги Джо Байдена втілився у спільну заяву щодо стратегічного партнерства. Чимало рядків у ній присвячено правосуддю, щоправда, тільки українському.

Звісно, нас похвалили за «досягнення прогресу у впровадженні всебічних демократичних реформ та забезпеченні прав людини». Й закликали, спираючись на підтримку США, не зупинятися на перетворенні країни за лекалами «європейських та євроатлантичних принципів і практик».

Так, у заяві визначені чи-то завдання, чи-то маячки подальшого реформування судової системи та боротьби із корупцією. Наприклад, констатовано, що Україна «має намір розбудовувати успішно створену незалежну антикорупційну інфраструктуру». Й найближчим кроком у цьому напрямі визнано «негайне обрання нового Спеціалізованого антикорупційного прокурора».

Напевне, як сигнал для Артема Ситника, зазначено, що ми вдосконалимо законодавство «для захисту повноважень директора Національного антикорупційного бюро України». Це можна сприйняти як вказівку дати йому вже допрацювати до кінця каденції, а потім — «забезпечити прозорий та надійний процес відбору наступника». Можливо, слово надійний — це вада перекладу, а можливо — перехід до наступного речення де йдеться про допомогу та дорадчі програми з боку США. Тобто: буде надійний — буде і допомога. Хоча, як казав герой одного твору: вранці — гроші, ввечері — стільці.

Що стосується судової реформи, то їй приділили аж 3 рядки: «спираючись на ухвалення законодавства про реформу судової системи, Україна планує реформувати свій судовий сектор відповідно до найкращих міжнародних практик». Й ані натяку на те, які ж практики сторони вважають гідними наслідування. Схоже, домовленості у цьому питанні вирішили не виносити назагал.

Утім, нам нагадали, скільки вже коштів вклав наш заокеанський партнер «на підтримку зусиль України з втілення реформ»: з 2014 року — майже $2 млрд. І пообіцяли ще понад $463 млн — зокрема, на демократію, права людини, й судову реформу. А це — 12,5 млрд грн. Тобто десь стільки, скільки не вистачає цьогоріч судам першої та другої ланки. Але ж ці гроші підуть далеко не до кишені Феміди. Її незалежність загартовуватимуть в інший спосіб — роботою на виснаження.

Однак, як зазначалося в одному жарті «з бородою»: якщо немає грошей, ніхто ж не починає будувати дім. То ж потрібно спочатку знайти кошти на реформи у власній кишені, а потім вже перебудовуватися. Інакше у підсумку будинок лише формально буде записаний за одним власником. Інакше це справляє враження легковажності.

Утім, поживемо — побачимо.