Олександр Гаврилюк

Аксіологічні орієнтири правотлумачення у правосудді

Неочевидно, але слід визнати той факт, що конвенційна практика Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) дестабілізувала традиційний формально-логічний підхід у національному правозастосуванні.

Оскільки право ЄСПЛ є правом принципів, очевидно, що їх активне застосування у національному правосудді за останні декілька років надало поштовх розвитку правозастосування з одного боку, з іншого створило певну невизначеність щодо меж застосування таких принципів ¬– меж правотлумачення.

Актуальність теми дослідження обумовлена її практичним характером, позаяк відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням Верховного Суду є правова визначеність, яка залежить на нашу думку перш за все від методологічно однакових підходів інтерпретації питань права і факту у справі.

Оскільки межі правотлумачення тісно пов’язані з межами дискреційних повноважень суду при здійсненні правосуддя, а їх дослідження носить прикладний характер, відповідно метою цієї статті є порівняльний аналіз основних двох моделей правотлумачення та формування її практичної моделі з аксіологічним (ціннісним) орієнтиром на окремих прикладах судової практики та науково-практичних досліджень.

В газеті «Закон і Бізнес» від 26.06.2021 В. Усатим та І. Жигалкіним опубліковано спільне дослідження щодо практичного застосування окремих норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо спільного або окремого порядку розгляду майнових та немайнових вимог кредиторів у процедурі банкрутства, стороною в якій є боржник [1].

Не вдаючись до детального аналізу усіх висновків наведеної статті, для цілей нашого дослідження звернемо увагу лише на ключовий. Зокрема автори погоджуються, що в основу статті 7 КУзПБ закладено принцип концентрації вимог до боржника у банкрутстві, зокрема майнових, однак у зв’язку з відсутністю у тексті наведеної статті слова «немайнових», доходять висновку, всупереч відповідному висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 759/9008/19 від 11.05.2021, що КУзПБ не допускає розгляду немайнових спорів до боржника у справі про банкрутство разом з немайновими.

Формально-логічне правозастосування без застосування принципів права як імперативних норм є традиційним для нашої країни в контексті радянського освітнього спадку. І такий підхід має своє обґрунтування позаяк: по-перше на сьогодні відсутнє практичне вчення про тлумачення нормативно-правових актів для суддів, а по-друге відсутність нормативної регламентації щодо правильного чи допустимого правотлумачення створює додаткові можливості для зловживання сторонами у справі своїми правами у позапроцесуальний спосіб ¬ - оскарження до Вищої ради правосуддя такого правотлумачення у рішенні суду, з яким не згодна сторона у справі.

Тим не менш, у своїй доповіді, присвяченій правовій визначеності в рамках проєкту Ради Європи, суддя ЄСПЛ Ганна Юдківська акцентувала, що нечіткість закону не є проблемою законодавця, а є завданням національних судів [2]. Очевидно, що суд має працювати з наявною якістю нормативно-правових актів, не інакше як через судове правотлумачення.

Повертаючись до цінностей у правосудді як передумови його якості, доречно навести думку судді Конституційного Суду України Сергія Головатого, який у своїй доповіді присвяченій дню Конституції України, закцентував увагу на конституційних цілях і цінностях українського суспільства у правотлумаченні, з висновками якого погодився і Президент  Національної академії правових наук України, академік Олександр Петришин [3].

Обґрунтування необхідності застосування наведених шести елементів тлумачення та сучасного функціонального контексту поділу влади наведено у іншому нашому дослідженні [4].

Одним з прикладів такої моделі правотлумачення є постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі – ВС КГС) від 25 червня 2021 року у справі №  910/22748/16 [5].

У цій справі, вирішуючи питання застосування мораторію щодо виконання судових рішень проти державного підприємства, ВС КГС не застосував норми чинного законодавства, які суперечать Конституції України, а застосував норми Конституції України як норми прямої дії.  

Зокрема ВС КГС серед іншого зазначив про обов'язковість судового рішення, що відповідно до пункту 9 статті 129 Конституції України є конституційною засадою, тобто визнаною конституційною ціллю та/або цінністю суспільства (пункти 6.17, 6.30, 7.3).

І хоча такі підходи до правотлумачення є новими для національного правосприйняття, очевидно, що такий, аксіологічний підхід тлумачення нормативно-правових актів наповнює практичним змістом принцип «верховенства права» і принцип «поділу влади» та висвітлює потенціал судової влади до усунення проблем системного характеру виявлених у рішеннях ЄСПЛ, які перебувають на виконанні Комітету міністрів ради Європи (пункти 6.39 – 6.57).

Висновки

Спільним між двома підходами правотлумачення у правосудді: формально-логічним та розширеним є цілі і цінності закріплені в Конституції України.

Принципи права є тим перехідним містком, що спрямовує інтерпретацію права і факту до означених цілей і цінностей.

Міжнародні способи правотлумачення можуть застосовуватися поряд з традиційними, національними, якщо це сприяє досягненню зазначених цілей і цінностей.

Аксіологічний підхід правотлумачення у правосудді посилює незалежність судової влади, розвиває науку і практику правозастосування, усуває системні проблеми, репрезентує зміст Конституції України у сучасних умовах, що робить її живим і динамічним актом суспільства.

Розробка сучасного практичного курсу правотлумачення для суддів створить додаткові передумови для єдності судової практики.

Використані джерела:

1. Жигалкін І., Усатий В. «Проблемні питання розгляду немайнових вимог у процедурі банкрутства». Газета «Закон і Бізнес» від 26.06.2021 №26-27 (1532-1533).

2. Офіс Ради Європи в Україні. Круглий стіл «Принципи юридичної визначеності: стандарти Ради Європи та практика судів України».

3. Конституційний Суд України. Міжнародна науково-практична конференція на тему: «Конституція 1996 року. Україна в системі координат Європейського конституціоналізму».

4. Гаврилюк О. «Невизнаний фактор єдності судової практики – стандарт правотлумачення». Юридичний журнал «Право України» № 5/2021.

5. Постанова КГС ВС від 25 червня 2021 року у справі №  910/22748/16.

Закон і Бізнес