АМК прагне здобути право на обшуки поза межами кримінального процесу
Чи справді Антимонопольний комітет зливає справи в судах? Чому «антимонополісти» ніколи не навідаються до Ріната Ахметова? Такі запитання давно турбують деяких парламентарів. І найкращим способом пошуку відповідей є проект, що стосується АМК.
Не в позаробочий час
Ідеться про проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення діяльності Антимонопольного комітету України» (№5431). Минулого разу його обговоренню завадив інший, не менш дискусійний, проект стосовно реформування Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (№5141). Тепер з новими силами члени Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики взялися шукати корупціогенні чинники в роботі АМК й без надзусиль їх знайшли.
Зокрема, секретаріат «антикорупціонерів» звернув увагу на такі положення проекту, як надання господарському суду права дозволяти «перевіряти місце проживання та інші володіння фізичних осіб». «Тобто фактично АМК наділяється даним проектом повноваженнями органу досудового слідства», — зазначила головуюча Анастасія Радіна.
Проте, попри абсурдність ініціативи, представниці АМК Ользі Нечитайло, котра завітала на засідання, все ж дали можливість пояснити глибину цієї ідеї.
«Я так розумію, є три ключові зауваження до тексту. І вони дещо корелюються з тими зауваженнями, які висловило Національне агентство з питань запобігання корупції», — зазначила державна уповноважена АМК. Вона зазначила, що стосовно перевірок була допущена… описка. Мовляв, ніхто не збирається перевіряти володіння фізичних осіб в позаробочий час.
Що ж до перевірок у цілому, О.Нечитайло наполягала, що вони не є невластивою функцією для конкурентного відомства. Наразі АМК має повноваження перевіряти суб’єктів господарювання, у тому числі приміщення, де розташовані відповідні підприємства. То чому не надати уповноваженим АМК право перевіряти ще й володіння та житло фізичних осіб?!
«Ми розуміємо, що працюємо з дуже чутливими видами порушень. Наприклад, антиконкурентні узгоджені дії. Це — протиправна та свідома діяльність суб’єктів господарювання, у тому числі їхніх керівників і працівників. Щоб унеможливити доступ до відповідних доказів і створити перешкоди розслідуванню, керівник або працівник елементарно може забрати комп’ютер додому, і відповідно, АМК не матиме можливості доступу до такого доказу», — пояснила представниця АМК. Мовляв, нема комп’ютера — нема й можливості відшукувати такі докази.
Далі як аргумент вона послалася на «унікальність» таких заходів та світову практику: конкурентне відомство у світі використовує його до 10 разів на рік, маючи при цьому по 100—200 річних перевірок. Та й нема нічого антиконституційного, на думку О.Нечитайло, оскільки право навідатися додому до топ-менеджера (чи будь-якого співробітника, скажімо, мережі заправок) потребуватиме санкції суду.
«Саме суд буде оцінювати, чи надав АМК достатнє обґрунтування для того, що докази дійсно знаходяться саме там, і такий доступ є необхідним», — наполягала уповноважена. О.Нечитайло стверджувала, що залучення судових органів до надання доступу і санкції АМКУ на відповідну перевірку упереджуватиме всі можливі корупційні ризики й невиправданість такого втручання.
Лайка не під стенограму
Комітет вислухав монолог державної уповноваженої в розгубленій тиші, деякі парламентарі трималися за голову. «Перепрошую, це в рамках кримінального процесу? Про що ви зараз говорите? Як вам суд не в рамках кримінального процесу надасть тимчасовий доступ до техніки в приміщеннях фізичної або юридичної особи?» — першою не витримала Антоніна Славицька.
До неї приєдналися інші обурені колеги, що активно висловлювали своє невдоволення, що правда лаялися не під стенограму — не вмикаючи мікрофон. Найбільше промова уповноваженої зачепила Романа Іванісова. Розгніваний нардеп кричав і, схоже, оперував об’єктивними доводами. Проте ніщо не було здатне вивести доповідачку з рівноваги.
Колег заспокоювала головуюча, закликаючи вести дискусію коректно й цивілізовано. «АМК розслідує не тільки зловживання монопольним становищем. Ми розслідуємо близько 2 тис. справ на рік. При цьому 52% — це антиконкурентні узгоджені дії: змови на торгах, спотворення результатів тендеру. У результаті чого фактично недобросовісні підприємці крадуть наші з вами гроші», — продовжувала переконувати О.Нечитайло.
А.Радіна зазначала, що комітет зовсім не має на меті завадити АМК розслідувати крадіжку грошей, та в даному разі мова про те, наскільки чітко прописані повноваження органів, і наскільки формулювання в проекті унеможливлюють зловживання.
Мовляв, колеги вимагають відповіді на запитання, яким чином суд у рамках господарського процесу дасть АМК доступ до документів, що властиво для кримінального провадження. І як поза кримінальним процесом буде гарантовано захист прав і свобод громадян, яких стосуватимуться такі заходи?
Головуюча зазначала: для кримінального процесу права особи чітко виписані, як і порядок проведення обшуку. Натомість АМК не запропонував ні застережень, ні деталей процедури, що й викликає побоювання нардепів.
«Дійсно слушне запитання. Ми просимо підтримати законопроект», — незламно слідувала обраній лінії уповноважена. «Ми визначаємося стосовно корупціногенних факторів, — пояснила помилку в проханні головуюча. — Тому прокоментуйте по суті питання: яким чином буде визначена процедура, і як ви бачите можливість в принципі здійснювати такі дії без визначеної процедури».
«Годівниця» плюс «окрема каса»
О.Нечитайло вдалася до пояснень, що робоча група потім деталізує всі вимоги, і, можливо, навіть долучить до процесу адвокатів, аби унеможливити порушення їхніх процесуальних прав. Представниця АМК могла б іще довго розповідати про плани та здобутки «антимонополістів», та в хід пішла важка артилерія від Вікторії Сюмар.
«Проект не прийнятий у першому читані, а ви нам тут розповідаєте про поправки, і як ви збираєтеся, по суті, неконституційну норму виправляти. Це ж юридичний абсурд! Ви порушуєте Конституцію якимись описками, подаєте це, і розповідаєте вже про поправки», — обурилася нардеп.
«От ви правильно кажете, що ви займаєтеся не антимонопольними справами, а якимись конкурентними розслідуваннями, проте хочете заходити до хат. До кого? До монополістів? Так їх є кілька в країні. Ми собі уявили, як ви до Р.Ахметова прийшли», — іронізувала В.Сюмар, наголосивши, що її більше турбує те, що в АМК не збираються займатися власне антимонопольними розслідуваннями.
Нардеп нарікала, що «ефективність АМК — фактично нульова». Мовляв, вона працювала з «антимонополістами» стосовно справи одних забудовників, тож знає «рівень цієї ефективності — як вони зливають справи в судах». В.Сюмар пояснювала, що в АМК перебирають справами, розглядають лише ті, які хочеться, ігноруючи при цьому історії з усіма ознаками монополії.
«Таке враження, що ви створюєте годівницю, щоб отримувати по 500 тис. грн. офіційної зарплати, а крім того, відкрита окрема каса. Це і є ваша реформа антимонопольного законодавства», — підсумувала нардеп.
Тож поки що олігархи та монополісти можуть спати спокійно: рано-вранці уповноважені АМК не постукають до них у двері. Принаймні — без попереднього запрошення. Хоча, якщо судити з дискусії, не зроблять цього й у разі прийняття закону.
P.S. Попри зауваження «антикорупційників», наступного ж дня Верховна Рада підтримала проект №5431 разом зі спірною нормою про обшуки житла. Утім, можливо, члени профільного комітету все ж урахують думки колег під час підготовки документа до другого читання.
Найголосніше своє обурення висловлював Роман Іванісов, і навіть радив уповноваженій АМК, що слід робити... Правда — не в мікрофон.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!