«Конституція та рішення КС не допускають альтернативи припиненню нинішнього ВС як юрособи»
У Верховній Раді взялися виправляти помилки попередників при проведенні судової реформи зразка 2016 року. Наразі напрацьовані зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», що мають передусім розв’язати проблему існування в нашій державі двох верховних судів. «ЗіБ» звернувся до члена робочої групи, яка розробляла основний варіант таких змін, судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, д.ю.н. Єлизавети ЄВГРАФОВОЇ з проханням пояснити, які шанси в цього документа на проходження в парламенті та які питання ще залишаються неузгодженими.
«Ведення реєстраційної справи ВС як окремої юрособи має бути припинено»
— Єлизавето Павлівно, для початку дозвольте уточнити, як вас представити нашим читачам?
— Я — суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. ВСС упродовж його функціонування з листопада 2010 року до 15.12.2017 виконував повноваження касаційної інстанції в цивільних і кримінальних справах. Із цим судом я від самого початку його діяльності. 7 років напруженої роботи без касаційних фільтрів і з одним помічником, жодного виходу в декретну відпустку (за цей період у мене народилося 3 дитини).
— Але ж такого суду вже 3,5 року, як не існує…
— І суд існує, і судді в ньому, і навіть деякі працівники апарату залишилися. Якщо ви заглянете до єдиного державного реєстру, то така юридична особа в ньому є, з позначкою «в стадії припинення».
— І чим весь цей час займаєтеся?
— Як відомо, у грудні 2017 року повноваження касаційної інстанції, які виконували вищі суди та в яких я та ще 43 судді й досі займаємо посади, були передані новому Верховному Суду. Разом з повноваженнями в нас фактично забрали справи, в яких ми здійснювали касаційне провадження. Тож правосуддя не можемо здійснювати.
Водночас уже четвертий рік в умовах нестерпної дискримінаційної атмосфери намагаємося власними силами поновити свої права. Адже відповідно до Конституції нас було призначено на посади безстроково, і відсутні підстави для припинення наших повноважень.
— Схоже, ситуація йде до логічного завершення. Адже, як повідомляв «ЗіБ», у Верховній Раді вже зареєстровано проект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№5456). Він передбачає як подолання дуалізму верховних судів, так і вирішення долі суддів Верховного та вищих спеціалізованих судів. Вас і ваших колег він влаштовує?
— Цей документ став результатом співпраці в межах робочої групи, що була утворена при Комітеті ВР з питань правової політики наприкінці 2020 року. Вона мала напрацювати механізм виконання рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 №2-р/2020.
Окрім законодавців, до неї ввійшли також судді ВСУ, ВС, нашого та Вищого адміністративного судів, представники Вищої ради правосуддя, офісу Ради Європи в Україні, суддя Європейського суду з прав людини та інші. За 4 місяці копіткої роботи та запеклих дискусій був напрацьований комплексний проект, який ви згадали.
Він покликаний забезпечити приведення закону «Про судоустрій і статус суддів» у відповідність до рішення КС №2-р/2020 і водночас урегулювати питання продовження кар’єри суддями ВСУ та вищих спеціалізованих судів.
— Але ж є й альтернативний варіант. Може, він був би кращим?
— Якщо ви маєте на увазі законопроект №5456-1, то його автори не брали участі в робочій групі та широкому обговоренні варіантів законодавчого врегулювання негативних наслідків судової реформи 2016 року. Тож їхній проект позбавлений цілісного підходу та не має на меті виконання рішення КС №2-р/2020.
— Як свідчить перебіг одного з останніх засідань комітету, на якому обговорювався проект №5456, з-поміж членів робочої групи теж є невдоволені ним.
— Так, представник ВС продовжує відстоювати позицію, що припинення юридичної особи «Верховний Суд», як передбачено проектом, суперечить ст.125 Конституції. Також висловлювалася стурбованість тим, що лише на виплату суддям вищих спецсудів компенсації за неотриману винагороду та на перерахунок довічного грошового утримання знадобиться понад 440 млн грн.
Прикметно, що раніше під час одного з обговорень на засіданні робочої групи саме представники ВС обґрунтовували свою позицію щодо необхідності припинення ВСУ тим, що припинення юрособи не має нічого спільного з припиненням державного органу, який може існувати й без відповідної юридичної особи. Тепер, коли проект передбачає протилежне, тобто ВСУ залишається, але під назвою «Верховний Суд» (зі вказівкою на рішення КС №2-р/2020 як на підставу перейменування), а новоутворена юрособа «Верховний Суд» припиняється, позиція змінилася на протилежну.
Утім, вона не відповідає не тільки Конституції, рішенню КС №2-р/2020, засадам утворення та ліквідації юридичних осіб, що визначені законодавством України (у тому числі Цивільним кодексом), а й практиці самого ВС. Адже зміна назви юрособи має правовим наслідком лише проведення державної реєстрації змін, пов’язаних зі зміною назви. Це ази правових знань, які здобуваються на перших роках навчання в юридичному виші.
Ні про яке припинення юрособи «Верховний Суд України» не може йти мова. Тому законодавець має подбати саме про відновлення роботи ВСУ як суду, установленого законом, аби уберегти державу від констатації масштабного порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Водночас Конституція та рішення КС не допускають альтернативи припиненню ВС як юрособи.
Таким чином, послідовним і логічним є висновок, що первинною є реєстраційна справа саме ВСУ. А всі реєстраційні дії/записи в ЄДР, учинені щодо ВС, та документи, на підставі яких їх було проведено, є невід’ємною частиною реєстраційної справи ВСУ. Ведення реєстраційної справи ВС як окремої юрособи має бути припинено.
— Наскільки я розумію, у ВС уважають, що деякі інші положення проекту також не узгоджуються з Конституцією. Зокрема, у тій частині, що нинішні судді ВСУ автоматично стануть їхніми колегами в касаційних судах відповідної спеціалізації.
— Застереження представника ВС, що були озвучені на засіданні комітету, про нібито невідповідність ст.58 Конституції згаданого вами п.71 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції проекту) викликають щонайменше здивування.
Адже це не примха членів робочої групи чи окремих народних депутатів. Саме на такий шлях указав КС, зауваживши, що фактична диференціація суддів ВСУ та ВС не узгоджується з принципом незмінюваності суддів, що є складовою конституційної гарантії їх незалежності. Відповідно, КС дійшов висновку, що судді ВСУ мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді ВС. Сперечатися з рішенням єдиного органу конституційної юрисдикції немає сенсу.
Зміст цього положення ніяк не впливає на п.8 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо початку роботи ВС. Тож у цьому контексті вести мову про застосування положень ч.1 ст.58 Конституції щодо незворотності дії законів у часі, на мою думку, є недоречним.
— Якщо є рішення КС, розроблено проект, який в принципі розв’язує гордіїв вузол із двох верховних судів, чому, на ваш погляд, це не до вподоби представникам ВС? Які практичні наслідки матиме схвалення такого закону? Доведеться переобирати керівництво ВС (але ж його і за законом слід переобрати в грудні поточного року) чи, може, це матиме наслідки для працівників апарату ВС, посади яких у ВСУ наразі не є вакантними?
— Ні для кого не є секретом відсутність указу Президента (що був необхідний до 1.01.2018) про утворення ВС. З огляду на рішення КС визнати хибність реєстрації другої юридичної особи має не тільки законодавець, а й судді. Адже, як сказав Генрі Форд, саме похибка дає можливість почати все спочатку, тільки більш розумно.
Намагаючись обійти гострі кути, робоча група подбала про те, щоб юридично значимі дії, учинені та/або прийняті ВС як державним органом до дати набрання чинності цим законом, не втратили своєї чинності внаслідок прийняття цього закону. Аби запобігти виникненню питання з достроковими виборами керівництва ВС, проект окремо передбачає збереження чинності всіх рішень Пленуму ВС, у тому числі щодо обрання Голови ВС, його заступника, зборів суддів касаційних судів у складі ВС, у тому числі щодо обрання голів касаційних судів, їхніх заступників.
Отже, якщо ВР підтримає цей законопроект, вибори керівництва ВС мають пройти у звичайному режимі.
Питання працівників апарату, на мій погляд, буде суто технічним. Оскільки всі юридично значимі дії зберігають свою чинність, ніякої загрози апарату ВС не існує. Працівники апарату ВСУ (за їхньою згодою) мають бути переведені на рівнозначні посади до апарату ВС. У разі неможливості переведення на такі посади їм має бути запропонована інша робота в апараті ВС. За необхідності питання щодо збільшення штатної чисельності апарату ВС вирішить його Пленум.
«Ця реформа була лише прихованим способом політичної розправи над суддями вищих інстанцій»
— Свого часу утворення нового ВС та ліквідація вищих спецсудів подавались як велике досягнення в реформуванні судової системи. На вашу думку, поява такої «матрьошки» судів у суді є більш ефективною формою касаційного провадження?
— Насамперед зауважу, що з юридичної точки зору мета не може виправдовувати засобів, особливо якщо вони суперечать Конституції. Наслідком реформи 2016 року стало те, що дотепер у нас існує два верховних суди, а 44 (на цей момент) судді касаційної інстанції вже четвертий рік штучно усунені від професії.
На моє переконання, ця реформа була лише прихованим способом політичної розправи над суддями вищих судових інстанцій, які не виявили лояльності до діючої на той час влади. І вони стали наочним прикладом того, як під красивими гаслами відбулося відверте порушення гарантій незалежності та верховенства права для усієї судової системи та суспільства.
— Скажемо так, офіційною метою реформи називалося забезпечення єдності судової практики. Натомість уже й судді ВС констатують, що їхні колеги з інших касаційних судів не завжди в курсі, як змінилася правова позиція в інших, бо 4 суди розпорошені по Києву й вони рідко перетинаються. Ви відстежуєте практику ВС за ці роки? Як би ви її оцінили?
— Звісно, як суддя я відстежую актуальну судову практику, аби бути готовою в будь-який момент повернутися до здійснення судочинства.
Якщо говорити про досягнення єдності, то достатньо подивитися, що судді ВС дотепер послуговуються постановами пленумів ВСУ та вищих спецсудів. Це доводить, що з погляду сталості судової практики від них було більше користі, ніж від правових позицій, які висловлюють колегії суддів касаційних судів, а потім об’єднані палати чи Велика палата відступає від цих висновків, висловлюючи протилежну думку. Те, наскільки нова реальність сприяє єдності судової практики, краще за інших знають судді першої та апеляційної інстанцій. Та й від деяких суддів ВС можна почути чимало критичних зауважень.
Той факт, що за 3 роки, як підрахували в самому ж ВС, було змінено більше сотні правових позицій, красномовно говорить і про ефективність проведеної реформи, і про її наслідки.
«Репутаційні втрати та розмір сатисфакції можуть стати неприємною несподіванкою»
— З минулого року суди перших двох інстанцій потерпають через брак фінансування. На ВС це не позначилося. Однак, коли парламент ухвалить проект №5456, усі видатки на виплату винагороди суддям ВСУ та вищих спецсудів ляжуть на його бюджет. У Мінфіні навряд чи захочуть шукати резерви для покриття дефіциту.
— Як я зазначала, на засіданні профільного комітету, яке відбулося 2 червня, представник ВС заявив, що цей проект обійдеться бюджету в 440 млн грн. Утім, на засіданнях робочої групи він же погоджувався, що після 15.12.2017 правовий статус суддів вищих спецсудів не може визначатися старим законом про судоустрій 2010 року. Тож необхідність перерахунку суддівської винагороди за минулий час є наслідком. Адже застосування закону 2010 року тільки до суддів вищих спецсудів є не чим іншим, як дискримінацією.
Нагадаю, що утримання суддів вищих спецсудів, які перебувають у процесі так званої ліквідації, сьогодні теж здійснюється в межах бюджетних призначень, передбачених ВС. У спеціальному фонді ВС, який на цей рік становить понад 860 млн грн., на такі виплати закладено майже 610 млн. Отже, за рахунок коштів цього фонду можна було б вирішити питання щодо діючих 44 суддів без додаткового фінансування. Якщо відштовхуватися від пропонованих у законопроекті №5456 формул, такі витрати становитимуть близько 250 млн грн., що покриваються коштами спецфонду.
Водночас, якщо розглянути напрямки, на які зараз витрачаються гроші ВС, то вважаються цілком прийнятними виділення майже мільярда гривень на реконструкцію приміщень та сплата понад 2 млн грн. на рік ліквідатору (бухгалтеру) ВСУ та вищих спецсудів. При цьому на одного суддю касаційного суду витрачається втричі менша сума, ніж на зарплату бухгалтеру.
— Але ж є ще й судді, які вийшли у відставку з посад у цих судах.
— Безумовно, питання щодо суддів у відставці потребує окремого обговорення, оскільки на сьогодні довічне грошове утримання виплачує Пенсійний фонд.
— Отже, аргументи представника ВС — це не більше, ніж спроба завадити прийняттю цього проекту?
— Складається саме таке враження. Сподіваюсь, офіційна позиція ВС, що має надійти до ВР та ВРП, відрізнятиметься від позиції згадуваного представника. Намагаючись під виглядом необхідності заощадження бюджетних коштів фактично уникнути виконання рішення КС, противники проекту №5456 залишають поза увагою факт звернення 8 суддів ВСУ та 32 суддів вищих спецсудів до Європейського суду з прав людини. Позитивне вирішення ЄСПЛ цих заяв відповідно до закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» створить такі негативні для держави наслідки, як компенсації за шкоду. Причому репутаційні втрати, у тому числі для ВС, та розмір відшкодування можуть стати неприємною несподіванкою.
«Зі своїм місцем роботи визначатимусь уже після того, як парламент ухвалить відповідний закон»
— Згідно з проектом №5456 вам і вашим колегам запропонують самим обрати апеляційний суд для продовження роботи. Ви визначилися, де б хотіли працювати?
— Стосовно пропонованих варіантів продовження суддівської кар’єри зауважу, що основний стандарт, закріплений у рекомендації CM/Rec (2010)12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів визначає: «Суддя не може отримати нове призначення або бути переведеним на іншу посаду без його згоди, крім випадків, коли щодо нього вживаються дисциплінарні санкції або здійснюється реформування в організації судової системи».
Нещодавно Консультативна рада європейських суддів, аналізуючи заплановану реформу судової системи Словаччини, у своєму висновку від 9.12.2020 CCJE-BU(2020)3 наголосила, що при зміні системи судів на законодавчому рівні судді як мінімум має бути гарантовано переведення лише до суду тієї самої інстанції. При цьому таке переведення не повинне порушувати право на повагу до його приватного та сімейного життя; і всі витрати, пов’язані з переведенням, покриватиме держава (розділ «В» висновку).
Натомість обидва законопроекти передбачають можливість переведення (за заявою або без неї) суддів вищих спецсудів тільки до апеляційного суду, який є судом нижчої інстанції.
Водночас у ч.3 ст.82 профільного закону в діючій на сьогодні редакції у випадку реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому суддя обіймає посаду, передбачено можливість переведення без конкурсу в першу чергу до іншого суду того самого рівня. До речі, реформа 2016 року не передбачала переведення в подібних випадках до суду нижчого рівня. Таке нововведення, що суперечить міжнародним стандартам незалежності суддів, запроваджено законом уже після завершення першого конкурсу до ВС — під суддів вищих спецсудів, які не стали його переможцями.
На жаль, жоден із пропонованих у законопроектах варіантів не гарантує переведення суддів вищих спецсудів до судів тієї самої інстанції — касаційної, якою на сьогодні є ВС. У законодавчому закріпленні суду (апеляційного), до якого мають бути переведені судді, убачається втручання законодавчої влади в діяльність конституційного органу, ВРП, дискреційні повноваження якої в цьому питанні чітко визначені законом.
— Вас особисто влаштовує проект №5456?
— За цим проектом, держава певною мірою покриває витрати, пов’язані з переведенням і тривалим та невиправданим утручанням у приватне та сімейне життя суддів (унаслідок усунення від професійної діяльності впродовж майже 4 років). Зокрема, передбачені компенсації суддівської винагороди за попередні роки та запровадженням коефіцієнта для її визначення в майбутньому (для суддів, котрі будуть переведені до суду нижчого рівня). Натомість альтернативний проект №5456-1 узагалі не передбачає жодних гарантій збереження за суддями статусу, що досягнутий ними.
З огляду на наведене вважаю проект №5456 більш оптимальним для прийняття за основу. Однак — із подальшим доопрацюванням і врахуванням міжнародних стандартів щодо збереження статусу судді.
А зі своїм місцем роботи визначатимусь уже після того, як парламент ухвалить відповідний закон.
— І на останок. 15 червня наше видання відзначатиме 30-ту річницю від дня виходу першого номера. Що можете побажати редакції та нашим читачам із цієї нагоди?
— Річниця немала! Мої щирі вітання співробітникам, авторам і читачам. У буремні часи, що переживає наша країна, головними залишаються побажання фінансового благополуччя та стабільності, теплої атмосфери в колективі. Завдяки вашій прекрасній, злагодженої команді ми оперативно отримуємо об’єктивну інформацію щодо правового життя країни, маємо можливість знайомитися з думками представників різних сфер — суддів першої інстанції чи Конституційного Суду, науковців, народних депутатів, представників адвокатури. Ваше видання стало прекрасним майданчиком для дискусій з багатьох правових питань. Сподіваюся, що видання буде нарощувати свій успіх і підкорювати нові вершини. Усе тільки починається!
Єлизавета Євграфова: «Конституція та рішення КС не допускають альтернативи припиненню нинішнього ВС як юрособи»
Матеріали за темою
Спрощено доступ до бази правових позицій ВС
01.11.2023
У голови ККС з’явився заступник
26.09.2023
Коментарі
бабанли уровня ниже воды в унитазе, львова и данишевскую надо метлой выгонять из судебной власти за профнепригодность, сидят непонятно каким боком к ВС "специалисты" пишут колхознице проекты…