Жертви епохи доброчесності

У ВР сперечалися: чи може ВККС бути в руках ВРП, не перетворившись при цьому на бутафорську лялечку

Якщо, попри весну, на вулиці зимно, а в судових кріслах переважно порожньо, то в Комітеті Верховної Ради з питань правової політики знову гаряче — тут вирішується доля ВККС. Щоправда, всі пристрасні обговорення закінчуються однаково — сумна опозиція йде по домівках ні з чим.

Розклад 2 на 2

Правовий комітет уперше за довгий час зібрався на офлайн-засідання. У порядку денному був тільки один проект — «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» (№ 3711-д).

За словами голови комітету Андрія Костіна, це зроблено навмисно, аби ретельно підготувати документ до другого читання. І принциповість цього питання не втратила свого напруження із часом. Це стало зрозуміло вже з перших хвилин засідання.

Так, один із членів Комітету запропонував установити часовий регламент — окремо для представників судової влади, окремо для тих, хто представлятиме свою модель змін до проекту, і окремо для народних депутатів, які будуть озвучувати питання та пропозиції щодо поправок. Останнім було запропоновано вкластися в одну хвилину.

На це в саркастичній манері пролунала зустрічна пропозиція від народного депутата Сергія Власенка: «А давайте встановимо регламент по 30 с. Ми ж обговорюємо незначний законопроект, який нікого не цікавить». Так чи інакше, обговорення розпочали, і тривало воно 4 год.

А.Костін репрезентував власні правки. У його концепції йшлося про підвищення автономії ВККС по відношенню до Вищої ради правосуддя, зокрема про можливість самостійно визначати правила власних процедур.

Модель голосування в конкурсній комісії знову була змінена: як і раніше, рішення вважатиметься прийнятим за наявності 4 голосів «за» із 6, водночас за це мають проголосувати два міжнародні експерти та, що стало родзинкою, двоє суддів. Тобто не тільки без іноземців, а й без згоди більшості членів РСУ таку комісію не сформувати, що відразу викликало обурення в представників грантових організацій.

А самі не з вусами?

Нардеп Сергій Демченко поспішив задати принципові запитання: «Для мене головним питанням концепції є — а за для чого? За для чого ми визначаємо участь міжнародних колег?» Також С.Демченко зауважив, що не зовсім розуміє, судячи з озвученого, яка Україні потрібна допомога міжнародних експертів, без якої Україна самостійно не зможе сформувати ВККС: «Чому ви вважаєте, що якщо ВККС буде сформовано в інший спосіб, то у нас не буде підтримки від громадян інших країн?»

На це А.Костін відповів, що: «Україна висловила бажання стати членом НАТО, отже має відповідати міжнародним стандартам. Зрештою, це політична позиція Президента країни, яку я підтримую». Не відомо, чи є у стандартах НАТО вимоги до формування судової гілки влади країн-членів, але, вочевидь, у словах голови комітету був інший підтекст, який він не став озвучувати напряму.

Та дебати довкола «міжнародників» тільки розпочинались. С.Власенко наголосив, що ставлення народних депутатів до висновків Венеціанської комісії є неоднозначним, а їх застосування залежить від ситуації. «ВК у п.43 свого висновку чітко говорить, що рекомендує залучати експертів з організацій, які співпрацюють з Україною у сфері судоустрою. Про антикорупційні організації не йдеться. Це «соросня» нам міняє дискурс дискусії!» — в емоційній манері висловився С.Власенко.

Опозиція не втратила запалу і наступним локомотивом на озвучену концепцію пішов народний депутат Василь Німченко, який поцікавився: «В якій країні в такий спосіб у судовій сфері залучені іноземні експерти? Назвіть мені приклад і переконаєте. Німеччина? Франція? Мозамбік?»

Імітація вибору

Народний депутат Олег Макаров представив власну концепцію. Преамбулою його презентації була констатація факту, що сьогодні у суддівському корпусі більше третини робочих місць — вільні. Також нардеп зауважив: навіть якщо ВР проголосує за даний проект у травні, ВККС почне роботу не раніше грудня. Отже, перші судді будуть призначені вже наступного року.

Аби пришвидшити темпи, О.Макаров запропонував на 1—3 роки надати ВРП основні повноваження, зокрема затвердити склад ВККС. Також було запропоновано змінити критерії до кандидатів у члени ВККС: на думку нардепа, 15 років стажу — це забагато,  12 має бути достатньо для вирішення кадрових питань, якими займатиметься ВККС.

С.Власенко також представив свою модель формування ВККС. Нардеп обурився: «Це ганьба, що 40-мільйонна нація не може знайти 6 доброчесних людей для ВККС!» За словами С.Власенка, за Конституцією за обрання відповідних членів відповідає ВРП самостійно. «Президент призначає голів обласних держадміністрацій без конкурсів, він не створює комісій і йому нічого не заважає. І я його в цьому підтримую!» — зазначив нардеп. С.Власенко додав, що будь-які конкурси в країні повністю дискредитовані, бо всі заздалегідь знають їх результати. І конкурс — це проста ширма. Пропозиція народного обранця полягала в тому, аби залишити на постійній основі той механізм, за яким ВККС обиралася раніше.

«Нам потрібна ВККС уже. Нехай терміном на один рік обере по одному члену ВККС Рада суддів, Національна академія наук, Рада адвокатів України, уповноважений ВР з прав людини, голова Державної судової адміністрації, і ВККС буде сформовано достатньо швидко — за один місяць», — додав С.Власенко.

Голова Комітету з антикорупційної політики Анастасія Радіна прийшла до колег, аби відстояти своє бачення. Цілком очікуваним було те, що у цій моделі ВРП мала відійти на другий план. «Правила процедур має затверджувати сама ВККС. Інакше вона ризикує стати бутафорською лялечкою ВРП», — зазначила А.Радіна.

Також вона адресувала відповідь на відкрите питання В.Німченко і зазначила, що практика із залученням міжнародних експертів у судовій сфері є в Албанії. «Роль незалежних експертів треба підтримати, і це не означає, що експерти міжнародних організацій мають бути іноземцями. Суспільству потрібно дати меседж, що ВККС буде сформоване не за корпоративним підходом», — наголосила нардеп. Напевне, маючи на увазі, що міжнародні організації делегують до конкурсної комісії вітчизняних грантових активістів.

Відповідь С.Власенка на презентацію такої моделі не заіржавіла: «Ви хочете підмінити ВРП — конституційний орган — кваліфкомісією? За пропозицією таких, як ви, були створені Національне антикорупційне бюро, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. 6 років вони працюють, і які результати?»

У пошуках ідеалу

Головуючий люб’язно надав слово представникам судової влади, які мовчки сиділи за окремим столом як бідні родичі та слухали всі ці суперечки. Заступник Голови ВС Богдан Львов зазначив: «Я вперше був обраний суддею на 10 років, а потім — 4 рази безстроково. Це схоже на американську трагедію, а не комедію. Але в мене таке передчуття, що й цю судову реформу ми переживемо».

Також Б.Львов закликав не шукати довго ідеальну модель, а зрештою впровадити працюючу та зауважив, що у 2016 році чисельність суду взагалі формувалася «зі стелі». «Потрібно поступитися власними амбіціями заради важливого результату», — закликав народних обранців суддя.

Але народні депутати рейтинговим голосуванням просунули напрацювання А.Костіна. Звісно, поправки до поправок А.Костіна розглядались, але доволі хаотично. Чисельність усе рідішала й рідішала. Після намагань розібратись у тому, що ж саме вноситься й до яких статей, О.Макаров кинув цю ідею та зі словами «Хочу побажати плідно попрацювати однопартійному комітету» покинув засідання.

За поправки далі голосувала тільки більшість. А от риторичним залишається питання щодо ролі опозиції за такого розкладу. Вочевидь, їй слід згуртуватися та почати напрацьовувати конституційне подання щодо майже прийнятого проекту про ВККС, яку очолять, як висловився С.Власенко, шабуніни.