Баланс як виклик

ВРП пообіцяла, що за відкладення справ дисциплінарних наслідків не буде

Вища рада правосуддя визнала, що ще не розвинулася до рівня, аби брати участь у засіданнях онлайн. Також доводиться констатувати, що судді надто пов’язані процесуальними вимогами, не адаптованими до карантинних умов. Проте безпека громадян — це все ж обов’язок держави, яким вона відверто нехтує.

Доступ або безпека

«Мої передчуття справдилися: весна буде ще гірша, ніж осінь 2020 року. Проте навіть у воєнних умовах суди будуть здійснювати правосуддя», — констатував у вступній промові під час репрезентації уніфікованих рекомендацій для судів щодо безпечної роботи в умовах карантину в.о. голови ВРП Олексій Маловацький.

Як повідомляв «ЗіБ», Рада спільно з консультативною місією Європейського Союзу в Україні розробила поради, покликані допомогти в здійсненні правосуддя безпечно. Доводиться жити та працювати в умовах карантину, тому слід запобігати стрімкому поширенню вірусу.

«Попри всі труднощі, Рада суддів і ВРП ухвалили рекомендації. Це був надзвичайно складний виклик, — зазначив О.Маловацький. — Тож поясню мету рекомендацій та спробую їх покритикувати».

Серед ключових порад — організація трансляції засідання в іншому залі у разі неможливості слідувати епідеміологічним нормам. «Але з огляду на рівень фінансування, і, на жаль, той рівень розвитку технологій, який у нас є, суди не можуть забезпечити в повному обсязі таких рекомендацій», — повідомив в.о. голови ВРП.

«Та питання доступу людей до правосуддя не є суто судовою проблемою, це є проблема державного характеру, — наголосив доповідач. — І Уряд також має розуміти, що в умовах карантинних обмежень судова гілка влади має здійснювати правосуддя доступне і безпечне».

Протягом усього періоду пандемії на суди не виділялося фінансування навіть на потребу в забезпеченні заходами безпеки, такими як маски. Проте заходи безпеки — це також «абсолют, до якого слід намагатися прийти».

«Я вважаю, це (уніфіковані рекомендації. — Прим. ред.) в будь-якому разі позитивний крок. Не можу визнати, що він ідеальний. Чи можемо ми задовольнити всі ті потреби, і чи держава на тепер готова забезпечити всі ті вимоги і рекомендації, які ми передбачили? Це та програма, яку б держава мала забезпечити задля доступу громадян до правосуддя», — зауважив О.Маловацький.

Вибір між правами

Практичне застосування судами запропонованих норм м’якого права, зможе забезпечити громадянам права на життя та здоров’я й доступ до правосуддя. Та невже влада, яка відмовляє судовій системі в забезпеченні як мінімум заходами безпеки, робить свідомий вибір між двома цими «правами»?

«Попри неодноразові звернення до Уряду, Міністерства фінансів для виділення додаткових ресурсів для роботи в умовах пандемії, жодного разу ініціативи не були підтримані — кошти на запобігання боротьбі з коронавірусом не виділялися», — звітувала т.в.о. голови Державної судової адміністрації Людмила Гізатуліна.

За підрахунками ДСАУ, щоб забезпечити суди лише засобами індивідуального захисту на 100 днів необхідно близько 80 млн грн. Це 14 млн захисних масок, 3 млн рукавичок, дезінфектори. Це значні кошти. На рік — 250 млн грн.

«Проте жоден суд не припинив своєї роботи через відсутність масок чи антисептиків. Здебільшого закупали все це самостійно. Окремі суди не допускали в зали засідань журналістів, при цьому не забезпечуючи трансляцію в мережі Інтернет. Винятком тут може бути лише об’єктивна відсутність технічної можливості. Якщо немає можливості забезпечити доступ ЗМІ на засідання, має бути забезпечена пряма трансляція», — наголосив голова Ради суддів Богдан Моніч.

При цьому, втілити рекомендацію щодо провітрювання й заміни масок немає можливості, констатував очільник РСУ. Всі звернення до Уряду «фактично ігнорувалися». Жодної копійки з «коронавірусного» фонду виділено не було, — нагадав він.

Прохання включити суддів до першочергових груп вакцинації також не мали відповіді. Хоча летальні випадки серед суддів та працівників апарату вже мають місце.

Система — під ударом

«Один із судів у квітні припинив роботу не через те, що не вистачає коштів на маски й антисептики, а через те, що всі працівники захворіли. Це — Софіївський районний суд Дніпропетровської області. Та про виділення коштів на антисептики й маски ми можемо лише мріяти», — констатував очільник РСУ.

«Не поділяю думки, що через 2—3 місяці все буде добре, тому що зараз усе дуже небезпечно й ризиковано. Відчуваю, що судочинство — особливо консервативна сфера діяльності», — зауважила голова Національної асоціації адвокатів України Лідія Ізовітова. Та її виступ був перерваний через технічні збої. Тож думка адвокатської спільноти виявилася непочутою в повній мірі.

«Маємо віднайти справедливий баланс між життям і доступом до правосуддя», — повернувся до виклику, що постав перед судовою системою Б.Моніч. — Люди потихеньку звільняються. Система під ударом. В апараті є летальні випадки: померла молода людина…»

«Держава, що не може гарантувати безпеку суспільства, — це штучний інститут», — мусив визнати очільник РСУ. А хто в усьому винен: саме суспільство чи індивід — це вже майже риторичне питання.

«Якщо в судах не буде можливості забезпечити рекомендаційні норми, чи означатиме це, що суд повинен звернутися з проханням про можливість проведення засідання до іншого суду, де такі умови забезпечені? Наприклад, щодо дотримання норми у 10 м² на одного учасника? Чи потрібно буде робити вибір, кого забезпечити правом участі в засіданні — адвоката, прокурора чи, може, суддю? Як тут забезпечити рівність сторін процесу?» — спрямував запитання спікерам заходу «ЗіБ».

На нього відповів О.Маловацький: «Не може суд звернутися до іншого суду. Такої процедури, на жаль, не передбачено. Якщо суд не може виконати свої повноваження, він має прийняти одне з рішень (я би так діяв). Або відкласти розгляд, мотивувавши це відсутністю такої можливості та небезпекою для учасників процесу. І тут однозначно не буде наслідків — дисциплінарних чи будь-яких інших. Або розглянути справу, якщо є можливість, в онлайн режимі. Якщо немає Інтернету, і не можна розглянути в онлайн-режимі, значить відкласти. По-іншому це, на жаль, не можна вирішити. Процедури заміни суду з цих підстав не передбачено. Потрібно виходити з об’єктивної ситуації. Якщо питання підлягає терміновому розгляду, його потрібно розглянути не відкладаючи, але із забезпеченням заходів, які можливо втілити».

«Якщо необхідно розглядати питання, яке підлягає терміновому розгляду, то в даному випадку, я вважаю, що все ж таки суддя повинен розглянути це питання, не відкладаючи, але максимально дотримавшись усіх можливих заходів, які він може забезпечити. Якщо, наприклад, стоїть питання про обрання запобіжного заходу особі, яка перебуває під вартою, то суд, безумовно має не відкладати розгляд, а віддати перевагу, на мою думку, розгляду справи», — скоригував попереднього спікера Б.Моніч.

Тобто, по суті, суддям радять нехтувати власним здоров’ям та безпекою учасників процесу, але все ж виконувати покладену на них державою функцію. Навіть якщо ця держава не дає ні копійки, аби захистити самих суддів та працівників апарату. Та ще й потім не оцінить такого геройства, продовжуючи нарікати на «старі кадри, які треба міняти».

Відповіді для Феміди

Якось дивно, але представники суддів і апарату майже не проявляли активності в чатах онлайн, надсилаючи запитання авторам уніфікованих рекомендацій. Мабуть, тому, що в зазначених реаліях вони можуть носити суто рекомендаційний характер. Серед тем, якими цікавилися, було вирішення питання щодо розгляду справ у Zoom, бо залів, де діє відеоконференцзв’язок, на всіх не вистачає.

«Окремі суди і я проводили так засідання, і це не стало підставою для скасування судового рішення, — відповів голова РСУ. — Проте саме EasyCon дозволяє проводити ідентифікацію за електронним цифровим підписом».

Також у чаті цікавилися, чи розглядалося питання дистанційної роботи для суддів? І чи не планується розгляд справ узагалі без перебування судді в приміщенні суду?

О.Маловацький зауважив, що за законом правосуддя здійснюється в залі судових засідань. Проте суддям можна ознайомлюватися з матеріалами у віддаленому режимі. Щодо можливості вести засідання віддалено, за прикладом комітетів Верховної Ради в.о. голови ВРП наголосив, що поки Феміда аж надто пов’язана процесуальними вимогами.

«ВРП поки не дійшла до того ступеню цифровізації, коли б ми могли брати участь у засіданні онлайн. Можливо, після свят, коли епідеміологічна ситуація зміниться та прийдуть результати тестів, багатьом доведеться сидіти на самоізоляції. Це питання болюче. Рада поки остаточно не вирішила його. Поки що правових підстав здійснення правосуддя поза межами суду немає», — повідомив він.

Долучилися до обговорення й адвокати. Їх цікавило, як слід розцінювати відмову судді щодо участі адвоката в засіданні у режимі відеоконференції поза приміщенням суду.

«Я б до цього намагався поставитися з розумінням… Необов’язково ходити до суду, щоб узяти участь у засіданні в режимі відеоконференції. Особливо це стосується адвокатів, — порадив Б.Моніч. — Рекомендую брати участь в судових засіданнях зі своїх зручних кабінетів і робочих місць».

Тож тепер адвокати, спираючись на цю пораду, можуть переконувати суддів, що їм необов’язково їхати до найближчого суду, аби взяти участь у засіданні. Та чи не буде потім скарг на неякісний зв’язок, непочуті докази тощо? Як діяти судді в ситуації, якщо одна зі сторін раптом зникне з екрана? Процесуальні кодекси із цього приводу мовчать. І єдине сподівання на те, що у ВРП таки дотримаються слова й не реагуватимуть на скарги щодо недодержання суддями таких вимог.