Голова ССО Валерій Бондар:

«Під час будь-якого судового процесу ми все зробимо, щоб охорона громадського порядку була повною»

Питання про необхідність створення власної охоронної служби особливо загострилося після 2014 року, коли поліцейські часто ставали спостерігачами безчинств, які коїли активісти на судових засіданнях. І лише у 2019-му такий силовий орган нарешті утворили. «ЗіБ» зустрівся з очільником Служби судової охорони Валерієм БОНДАРЕМ напередодні її другої річниці, яку тут відзначатимуть наприкінці тижня.

«Будь-яка людина, що прибула в суд, має почуватися в безпеці»

— Валерію Івановичу, 4 квітня Служба судової охорони відсвяткує свою другу річницю. З якими досягненнями і напрацюваннями орган підходить до цієї дати?

— Дійсно, де-юре ми почали формувати нашу службу 4.04.2019 — з нуля, без фундаменту з усіма підрозділами та структурами. Я на той час був заступником командувача Національної гвардії (з громадської безпеки), мав і маю звання генерал-майора. І частенько друзі та керівники казали, що зараз утримати те, що є, дуже важко, а створити щось нове — тим паче. Усі казали, що це на рівні неможливого.

Але, як кажуть, один у полі не воїн. Я зібрав команду, яка спроможна працювати. Подав документи на конкурс і виграв його. Тож 21.03.2019 мене призначили головою ССО. А 4.04.2019 було затверджено Положення про Службу судової охорони. Напередодні Кабмін затвердив постанову «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони». 6 квітня я склав присягу, і ми почали працювати.

На той час працівником служби в масштабах України був я один. Колеги з’явились аж 13 червня, це були мої заступники.

Тож нам є чим пишатися. Наразі ми прийняли під свою охорону 492 установи судової влади, розташовані в 524 будівлях по всій Україні. Також на сьогодні ми гарантуємо безпеку 18 суддям, котрі перебувають під нашою фізичною охороною.

— На вашу думку, це багато?

— Коли йде мова про суддів, щодо яких існує пряма загроза, то, як для нашої країни, це досить багато. У Канаді, наприклад, під цілодобовою охороною лише 2 судді. В Америці — 9. І сьогодні прийшла постанова про взяття ще однієї судді в одному з регіонів під особисту безпеку ССО. Це досить серйозно: сьогодні лунає чимало погроз на адресу суддів.

Водночас ССО — це охорона громадського порядку й охорона безпеки не тільки суддів і працівників апарату, а й усіх учасників судових процесів. Будь-яка людина, що прибула в суд, повинна почуватися в безпеці.

— Як орган захищає саме суддів?

— У нас є підрозділ особистої безпеки суддів. Часто думають, що він має шалений штат і шалену кількість людей. А в ньому лише 122 особи на всю країну — у 9 областях. Цифра невелика. Але ці люди пройшли підготовку у відповідних навчальних підрозділах, ми проводили їх перепідготовку в Інституті управління державної охорони України Київського національного університету ім.Т.Шевченка.

Також у 2020 році ми створили власний навчальний центр, який отримав ліцензію Міністерства освіти. І вже у вересні минулого року з керівниками судової влади я відкрив цей заклад у Вінниці. Свій, який готує також особистих охоронців.

— Яка країна для вас є прикладом дієвого захисту своїх суддів? Чого не вистачає Україні для того, щоб служителі Феміди почали почуватися в безпеці? Якісь механізми захисту ви запозичили з міжнародного досвіду?

— Не можна взяти за основу будь-яку тактику будь-якої структури світу. Бо ми маємо свій розвиток, свою судову владу, свої закони і навіть свій менталітет. Але за певними критеріями ми орієнтувалися на службу шерифів штату Британська Колумбія (Канада). Там ми дійсно побачили організацію служби, побудованої на професіоналізмі і повазі. Це дуже рідкісна силова структура, яку мені довелося бачити в світі. Хоча я маю досить великий міжнародний досвід.

Розкажу, які ще силові структури гідні уваги, — це маршали США. Вони працюють у більшому обсязі, і безпека суддів та конвоювання підсудних — одне із завдань цієї служби. Шерифи також конвоюють підсудних у судові установи.

— Які події на другому році служби стали для вас випробувальними? XVIII з’їзд суддів став стресовим? Чи вдалося запобігти основним загрозам?

— З’їзд дійсно став невеликим, але екзаменом на нашу зрілість. І готовність до виконання завдань, що раптово виникають. У соціальних мережах лунали погрози на адресу делегатів. Ми елементарно це відстежували з відкритих джерел, а також організували взаємодію з іншими силовими структурами України, як і обмін інформацією.

У нас не так багато людей, яких ми можемо відірвати від служби, але на з’їзд ми зібрали з усієї України достатню кількість осіб, зокрема наші підрозділи швидкого реагування. Плюс інші підрозділи. І змогли забезпечити, у взаємодії з Національною поліцією і Національною гвардією, стовідсоткову безпеку громадського порядку ззовні і всередині «Президент Холу». Я поставив би оцінку своїм підлеглим «добре».

«Наше головне завдання — забезпечити повну безпеку всіх учасників і першочергово — безпеку суддів»

— Та все ж, як ССО дає собі раду без оперативних підрозділів? Адже, щоб ефективно протидіяти масовим акціям, потрібно виявляти організаторів до того, як подія відбудеться. Як за відсутності оперативників ви справляєтеся з такими загрозами?

— Ми щоденно, перед будь-яким резонансним процесом, моніторимо ситуацію навколо нього, а також ситуацію в місті, у суді, ситуацію, яка може раптово змінитися. Цю інформацію досить легко віднайти. Фактично, те, що раніше було закритим, сьогодні є у відкритих джерелах — Інтернеті, соціальних мережах. У 80—90% випадків відомості беремо звідти. Крім того, є спільний наказ з Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки. У разі виникнення загроз ми можемо своєчасно відреагувати.

До речі, на всю Україну ми маємо лише 148 співробітників підрозділів швидкого реагування. У кожній із 9 областей, де їх утворено, — по 10—15 осіб. І вони мобільні. От зараз у Лебедині Сумської області слухається серйозна резонансна справа. Але в Сумах, де розміщено територіальне управління, немає такого підрозділу. Тож він виїжджає із Харкова.

Знаєте, як ми розраховуємо чисельність підрозділу? Під автомобілі. Так проводять розрахунки у всіх силових структурах європейських країн.

— 10 людей уміщає одне авто?

— Штат підрозділу швидкого реагування складає 15 осіб. У нас вони поки що не укомплектовані стовідсотково. Немає грошей доукомплектовувати. У мікроавтобус уміщається 8 людей — відділення. У 9 областях у нас є по два відділення. Кожна область відповідає за 2—4 області. Тож 8 людей приїхали, вони екіпіровані, навчені. Навантаження на них — шалене. Адже вони працюють в усіх областях, плюс своя область. Плюс якщо раптом виникає необхідність, ми посилюємо ними будь-який пост на добу—дві. Тобто ці 148 людей відпрацьовують по повній.

Як і підрозділ фізичної безпеки, де, як я казав, у нас наразі всього лише 122 особи при кількості суддів під особистою охороною — 18. Навантаження теж величезне. Але ми навчилися організовуватися. Ми впроваджуємо власні тактичні прийоми, що дають повну безпеку будь-якому судді, який перебуває під фізичною охороною ССО.

— На минулому тижні активісти атакували Офіс Президента. Повибивали шибки на дверях, спаплюжили фасад будівлі. У продовження теми вони обіцяють влаштувати акцію під час розгляду апеляції у «справі Стерненка». Співробітники ССО також будуть мовчки спостерігати за безчинствами та вандалізмом, аби тільки «не провокувати активістів»? Якими будуть ваші інструкції щодо дотримання порядку під час такої акції?

— В охороні громадського порядку на вулицях України ми не можемо дублювати Нацполіцію, бо саме вона несе відповідальність за це. Ми відповідаємо повністю за судові установи. Ми все зробимо, щоб у взаємодії з НП забезпечити повну охорону громадського порядку під час будь-якого резонансного процесу.

Але ми 100% поза політикою. Я не хочу політизувати несення служби своїми підлеглими. Під час будь-якого процесу ми робимо все можливе, щоб охорона громадського порядку в самому процесі, а також навколо нього була повною. І наше головне завдання — забезпечити повну безпеку всіх учасників і першочергово — безпеку суддів.

— На початку року з вашої подачі ВРП звільнила Олександра Гавришука. Чому ви спостерігали за такою негідною поведінкою свого зама так довго? Невже потрібно було чекати інформації щодо частки капіталу в іноземній компанії, щоб мати можливість звільнити співробітника за ті самі прогули або дивну поведінку, яка мала місце?

— Якби я призначав свого заступника, то міг би і негайно реагувати. Я призначаю усіх, крім заступників, — їх призначає за результатом конкурсу ВРП. І зараз ВРП відпрацювала просто ідеально і швидко. Були заходи, які треба було підготувати на засідання — проведення дисциплінарної комісії, наприклад. У зв’язку з тим, що він у той час перебував, а точніше — рахувався на лікарняному, процеси затягувалися. Він направляв своїх представників — адвокатів тощо.

— Він — це О.Гавришук?

— Так. А ВРП — це суперпрофесіонали, і вони побачили низку порушень, і, як кажуть, за сукупністю звільнили його з посади. Якби була порушена процедура, він мав би можливість через суд оскаржити рішення про звільнення. Тому процес неможливо було пришвидшити — потрібно було витримати всі процедури.

— І як воно: бути стороною в такому процесі?

— Це для нас — навчання й урок.

«Ми є невід’ємною частиною справедливості в Україні»

— Як нині проходить добір до ССО? Чи багато бажаючих прийти на таку роботу? І як зараз призначаються ваші заступники?

— Зараз усі мої заступники на місцях, усі призначені. Посаду заступника керівника апарату скорочено за погодженням з Державною судовою адміністрацією.

Усі силові структури комплектуються з одного ринку праці, зокрема й ССО. Аби потрапити до нас, треба пройти: спецперевірку і співбесіду, здати заліки з фізпідготовки, для офіцерських посад — тестування. І все одно до нас ідуть більше. Тому що ССО, як я уже казав, це серед усього ще й канадський досвід. Це інше ставлення.

Стати частиною такого колективу мають бажання дуже багато людей. Ми все робимо, щоб у нас також були щасливі люди. А щаслива людина — це та, яка зранку із задоволенням іде на роботу, а увечері — додому. Ось і все.

Сьогодні в конкурсах беруть участь досить багато бажаючих, але у зв’язку з недостатнім рівнем фінансування конкурси ми зараз проводимо частково. Змінюємо тактичні прийоми, вносимо зміни в штатну структуру — для того, щоби мінімальною кількістю людей забезпечити повну охорону всіх судів України.

— Співробітники служби розуміють, що вони захищають не просто судовий орган, а справедливість у країні?

— Справедливість в Україні захищають усі люди в погонах, що відповідають за безпеку й оборону. Ми є невід’ємною частиною справедливості в Україні. Наша країна має достатню кількість силових структур, які опікуються питаннями безпеки як держави, так і її громадян. Це і Збройні сили, і Національна гвардія, і Національна поліція, і Служба безпеки, і Управління державної охорони, і віднедавна Служба судової охорони (свої слова голова ССО ілюструє на папері: малює синтез між силовими структурами трьох гілок влади, які поєднує одна спільна лінія. — Прим. ред.). У нас є спільний наказ з усіма цими органами, і ми діємо з єдиною метою — забезпечити безпеку в цілому у суспільстві.

«Усі суди, які з нами працюють, думаю, відчули зміни в безпеці»

— Які цілі служба ставить перед собою на найближчий час та як ви плануєте їх реалізовувати?

— Наша мета (відповідно до Стратегії розвитку ССО до 2022 року) — узяти під охорону всі об’єкти судової гілки влади, абсолютно всі. Крім Конституційного та Верховного судів, які охороняє УДО. Якщо законодавці переглянуть закон, я готовий і ці два суди забезпечити безпекою й охороною.

Крім того, наприкінці 2021 року розглядатимемо питання поставлення нових завдань перед службою, а саме — конвоювання підсудних у судові установи. До мене також звертаються ряд голів судів і керівники судової влади щодо питання передачі ССО низки функцій Державної виконавчої служби — у розряді виконання рішень судів України. Ці питання в цілому в перспективі можуть лягти на новостворену ССО.

Ми прийняли 492 суди. Але будь-який суд у країні, який сьогодні розглядає резонансну справу і який поки не перебуває під нашою охороною, звертається до нас, і ми, екіпіровані підготовлені люди, забезпечуємо повну безпеку судового процесу.

— Суддя, переймаючись за своє життя, може зателефонувати вам? І якою буде реакція?

— Ми виробили чіткий алгоритм дій. У кожній області є керівник територіального управління. Він визначить, які є ризики, з’ясує деталі. Утім, для того щоб ми взяли суддю під фізичну охорону, голова суду має винести мотивовану постанову. У ній чітко визначить причини і строки, на які потрібно взяти суддю під особисту охорону.

Таких суддів сьогодні є дуже багато. Знаєте, у цьому році я отримав понад 100 листів від голів судів і навіть мерів міст з подяками за дії моїх працівників, у цілому за ССО. Ми мислимо позитивно, але, ви знаєте, не всі поділяють позитив. Дуже багатьом людям не подобається наш стрімкий розвиток, і вони шукають хоч що-небудь, негатив хоч десь, і виливають усе це в мережу.

— Хто це?

— Вони варті окремого інтерв’ю. Це дві людини, які, коли це прочитають, зрозуміють, що мова про них. Тож дві людини, які вбачають у ССО лише негатив. Але ці два українці в перспективі зрозуміють, що вони помиляються.

А знаєте, що насправді в основі всіх наших підрозділів лежить превенція? Запобігання. У нас немає бажання застосовувати будь-які заходи фізичного впливу до людини. Основний захід впливу — це слово. І повірте, люди, одягнені в однострій, мають відповідні навички й екіпіровку. Лише їхній погляд часто запобігає негативним наслідкам. Іще ми вилучаємо масу заборонених предметів, які могли б бути пронесені в суд і застосовані. Усі суди, які з нами працюють, я думаю, відчули зміни в безпеці.

— Але ж для того, щоби взяти більше обов’язків, потрібно мати й більше людей…

— Ми дійсно зараз менше проводимо конкурсів. Тому що ми лише на 33% від потреби забезпечені коштами. Це досить важко. Я вам покажу (Валерій Іванович шукає папірець серед документів на столі. — Прим. ред.)... Ось, його принесли мені колеги. Усе подобається моїм людям, але вони хочуть отримувати трохи більшу зарплата. Найвища зарплата в контролерів, які безпосередньо працюють у судах, — 13 тис. грн. Вони хочуть 14 — 20 тис. грн.

Я розумію, що молода людина має винаймати житло, і ще є безліч потреб. Тож 13 тис. — це досить мало. Але в судової влади немає відповідного фінансування. У законі «Про судоустрій і статус суддів» написано: на рівні, не меншому, ніж у працівників поліції. Ми дотримуємся вимог і отримуємо, як працівники Нацполіції.

— Тобто ці люди, які хочуть більшу зарплату, швидше за все, підуть?

— Не думаю. Знаєте, якщо молоду людину, яка ще не має великого досвіду, запитати: «Скільки ти хочеш отримувати?», то вона відповість: «Мільйон!». Але це нормально, коли людина, яка зараз отримує 13 тис., просить 14—15 тис. Люди просто розраховують на власні сили. Мені це дуже подобається, і я б хотів усе зробити, щоб мої люди виконували дуже професійно свої обов’язки за гідне грошове забезпечення.

Я розумію, в Україні зараз дуже складний період. І дуже вдячний нашим законодавцям, які дали цей бюджет, навіть 33% дають змогу виконувати всі поставлені законом завдання. Повірте, до кінця року зроблю все, щоб узяти під охорону максимальну кількість судів, змінюючи все: підхід, штат. У будь-який спосіб, але ми зможемо домогтися виконання закону. Ми — нова структура серед силовиків, але вже стали рівними партнерами інших силових органів.

Зараз ми беремо участь у різного рівня змаганнях разом з ними й займаємо призові місця — й у стрільбі, й у боротьбі, й у рукопашному бою. Ми віримо, що в нас професіонали. Он наше гасло на стіні, на календарі, — «Професійність, пильність, безпека, правосуддя». Тому, коли я беру людину на роботу, мене цікавлять дві речі — порядність і професіоналізм. Усе. Якщо людина порядна, ми зробимо її професіоналом. Якщо ж це професіонал, але не порядний — нічого не вдієш, це вже тавро.

Повірте, ми однієї крові з усіма суддями України, працівниками апарату. Ми зробимо все, щоб їм працювалося комфортно.

«Ми не хочемо з неба зірок, а лише того, що має будь-яка силова структура»

— «ЗіБ» щиро бажає вам успіхів у втіленні всіх добрих намірів. Ми також уболіваємо за правників і суддів, за їх безпеку, а також за краще майбутнє країни.

— І ми також дуже вболіваємо та все робимо для цього. У 2019 році хтось сказав: якщо за два роки ми візьмемо 50 судів під охорону, то займемо передове місце. У перший рік — 189! Почали в листопаді, а вже до грудня в нас було 160. Ніхто не міг зрозуміти, як ми це зробили з мінімальними коштами й затратами. Наступного року ми мали взяти 400 судів, а прийняли більше. У 2021 році ми маємо взяти під охорону всі суди…

Утім, нам щороку дають усе менше й менше коштів. У 2020-му це було 47% від потреби. Але нас це не лякає. Ми вдячні за те, що маємо. І хочемо довести, що в першу чергу гарантувати безпеку дасть змогу наш професіоналізм.

Звичайно, нам також хочеться ще низки змін у законі. Тому що нині чинними є усього 6 статей, що регулюють функції нашої силової структури.

— Яких саме законодавчих змін?

— Щоб прописали соціальний пакет, уточнили порядок проходження служби і низку дисциплінарних питань, аби на нас також поширювався дисциплінарний статут Нацполіції. Ми не хочемо з неба зірок, а лише того, що має будь-яка силова структура. Більше нічого.

— Як ви відсвяткували 21 березня, день призначення? Цьогоріч у вас була відпустка. Можливо, вдало скористалися часом?

— Цікаве ви поставили запитання. 21 березня 2019 року мене призначили, але до 6 квітня я ще був волонтером і не зайняв посади, а з 6 квітня до 13 червня був єдиним працівником ССО в Україні. Як я відсвяткував? (Ніби трохи зніяковів. — Прим. ред.). Ну... Зі своєю дочкою, онукою. Просто прогулялися.

— Ходили до парку?

— Та ні. Приїхали в село до батьків і гребли сіно (сміємося).