Застосування різних ставок орендної плати за землю при однаковому її цільовому призначенні, є забороненою законодавством формою непрямої дискримінації з боку органів місцевого самоврядування.
З такими аргументами позивача погодилися суди перших двох інстанцій у справі №904/1104/20. Адже міська рада погодила продовження договору оренди ділянки строком на 3 роки з оплатою 12% від нормативної грошової оцінки землі. Натомість, як випливало з інформації територіального відділення Антимонопольного комітету та судових рішень в інших справах, міськрада встановлювала різні відсоткові ставки орендної плати за ділянки з однаковою метою оренди.
Водночас суди відмовили в позовних вимогах щодо укладання договору оренди на 15 років, зазначивши, що визначення строку належить до дискреційних повноважень міськради.
Як зауважив Касаційний господарський суд, чинне законодавство майже не врегульовує критеріїв, за якими ухвалюється рішення про надання в оренду ділянки. Проте дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих повноважень.
Посилання судів на те, що раніше ділянка здавалася в оренду теж на 3 роки, КГС відкинув. Адже таке обґрунтування могло б мати місце при поновленні дії договору оренди на новий строк на підставі ст.33 закону «Про оренду землі».
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!