Чи можна визнати норму закону неконституційною, якщо є незгода з тим, як її застосовують суди? Таку нетипову конституційну скаргу направив «Ощадбанк», оспорюючи положення Цивільного кодексу.
Як повідомив під час засідання другого сенату Конституційного Суду доповідач у справі Сергій Головатий, банк просить перевірити на конституційність положення першого речення ч.1 ст.1050 ЦК. Згідно з ним, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов’язаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК. Тобто суму боргу з урахуванням інфляції та 3% річних.
Натомість у судовій практиці під час вирішення кредитних спорів (зокрема у справі №912/1120/16) це положення набуло іншого забарвлення. Так, Велика палата Верховного Суду з посиланням, зокрема, на ч.1 ст.1050 ЦК сформувала позицію, що за період дії кредитного договору підлягають стягненню обумовлені в ньому відсотки відповідно до ст.1048 ЦК, а після — тільки інфляційні та 3% річних на підставі ст.625 ЦК.
У банку вважають, що тим самим порушуються низка конституційних гарантій, зокрема законні очікування отримувати відсотки до моменту повернення позики, а не спливу строку кредитного договору. Утім, інше розуміння норми закону, що відрізняється від думки ВС, навряд чи може слугувати підставою для визнання її неконституційною.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!