Які рішення стали торік найбільш знаковими для захисту прав людини?
Представники провідних аналітичних та правозахисних громадських організацій оприлюднили рейтинг рішень 2012 року, які є найбільш знаковими для захисту прав людини. Особливу увагу було приділено проблемі нівелювання конституційного права українців на свободу мирних зібрань.
У демократичних країнах захист прав і свобод людини є основою будь-якого судового рішення. В Україні, де на судову систему постійно чиниться тиск з боку владних структур, а суддів спокушають хабарами, ухвалення справедливого рішення можна вважати виявом справжньої сміливості, яка заслуговує на повагу. Саме тому в рамках проекту «Громадське сприяння незалежності і доброчесності у діяльності суддів», який реалізовує Центр політико-правових реформ, уперше був сформований рейтинг судових рішень, які є найбільш знаковими для захисту прав людини.
Сумлінні служителі Феміди повинні відчувати зв’язок з громадянським суспільством, тому рейтинг водночас є спробою підтримати їх та надати орієнтири для майбутньої професійної діяльності. Як пояснив під час прес-конференції заступник голови правління ЦППР Роман Куйбіда, на тлі повідомлень про одіозні рішення не мають губитися ті судові акти, які дійсно забезпечують захист прав людини. Власне, головною метою поширення інформації про знакові рішення був заклик до наслідування прикладу служителів правосуддя, котрі ухвалили ці акти.
Аналіз 3 млн документів, які щороку з’являються в Єдиному державному реєстрі судових рішень, є справою нездійсненною, тому основних «номінантів» запропонували представники громадських організацій. А вже укладачі рейтингу — експерти аналітичних і правозахисних інститутів, зокрема Центру інформації про права людини, Центру політико-правових реформ, Української правничої фундації та Міжнародної благодійної організації «Екологія-право-людина» — обрали переможців, орієнтуючись на міжнародні стандарти захисту прав людини та враховуючи значення прав, які було захищено судом. Також бралися до уваги практичне значення та вплив судових актів на подальшу практику правозастосування, аргументація вердикту, сміливість служителів Феміди, що ухвалили рішення всупереч домінуючій практиці чи політичній лінії.
З огляду на такі показники бронзову медаль із захисту прав і свобод людини отримала суддя Печерського районного суду м.Києва Віта Бортницька, яка відмовила співавтору мовного закону Вадиму Колесніченку в задоволенні позову про захист честі, гідності та ділової репутації. Народний депутат вимагав спростувати висловлювання одного зі своїх колег, які характеризували його як «агента Кремля» та «істинного терориста, який посягає на державність України». Суд, мотивуючи відмову, зазначив, що межа критики публічної особи є ширшою ніж приватної, особливо в питаннях серйозного суспільного інтересу, до яких належать й основи мовної політики. Це — єдине рішення серед переможців, яким суддя відмовила в задоволенні позову.
Друге місце поділили між собою, набравши однакову кількість балів, відразу дві постанови — стосовно дискримінації людей з інвалідністю та щодо захисту права на свободу мирних зібрань. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, задовольнивши позов адвоката на візку Дмитра Жарого, зобов’язав Державну службу з лікарських засобів переглянути рішення про видання ліцензії аптеці, яка через відсутність пандусу з належним кутом нахилу не забезпечувала вільного доступу до приміщення закладу особам з обмеженими можливостями. А Київський апеляційний адмінсуд задовольнив скаргу Харківського міського комітету ветеранів Чорнобиля на постанову Окружного адмінсуду м.Києва про заборону мирних зібрань, вмотивовану застосуванням указу Президії Верховної Ради в СРСР «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» від 28.07.88, вважаючи радянський указ таким, що не може впливати на нинішню українську Конституцію, та зобов’язав КМДА привести у відповідність до вимог Основного Закону місцеве положення про порядок проведення відповідних заходів.
Лідером рейтингу стала постанова Херсонського окружного адмінсуду. Хоча прокурор вимагав скасування лише окремих положень, суд визнав незаконним усе рішення Херсонської міської ради «Про затвердження Порядку організації та проведення в місті Херсоні зборів, мітингів, походів і демонстрацій», наголосивши, що міська рада взагалі не повноважна приймати рішення з урегулювання питань, які належать до компетенції закону.
До переліку рішень, які потрапили до першої десятки рейтингу, також увійшли знакові акти про недопустимість дискримінації за віком при прийнятті на роботу (Київський районний суд м. Харкова), зупинення незаконної забудови охоронної зони архітектурної пам’ятки «Софія Київська» (Господарський суд м.Києва), забезпечення доступу до публічної інформації (Господарський суд Львівської області) тощо.
Увага, яку приділено проблемам права на свободу мирних зібрань, вказує на орієнтири українських правозахисників, які стежать за роботою вітчизняних судів. З огляду на більш ніж 400 звернень влади до суду з метою заборони мирних зібрань, 90% з яких, за даними ЦППР, задовольняються, постанова судді Херсонського окружного адмінсуду Олега Анісімова, на думку експертів, є справжньою перемогою громадянського суспільства. Водночас, зазначила голова ЦІПЛ Тетяна Печончик, це свідчить і про найменшу захищеність такого права в Україні, особливо в Київській, Харківській, Кримській, Миколаївській областях, які є лідерами із заборон на проведення мирних зібрань.
Право на свободу останніх є основоположним для розвитку громадянського суспільства в країні, без нього неможливо встановити верховенство права в державі. Тож, як наголошують експерти, домагатися свободи мирних зібрань — обов’язок кожного громадянина, виконати який можна лише шляхом методичного відстоювання зазначеного права в суді. Рішення судді О.Анісімова є свідченням того, що цей шлях небезнадійний.
Експерти аналітичних і правозахисних організацій серед сміливих служителів Феміди обрали трьох переможців.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!