Високопосадовці, що ухвалюють політичні рішення, які не сприймає частина населення країни, обов’язково наражатимуться на критику в різних формах. Але їхня образа, що виражається у прагненні покарати «кривдників», далеко не завжди узгоджується із гарантією свободи вираження поглядів.
Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Дікінсон проти Туреччини» (заява № 25200/11), передає "Закон і Бізнес" з посиланням на інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
У березні 2006 року під час акції протесту у Стамбулі була виставлена робота британського художника-карикатуриста Майкла Дікінсона, який у той час проживав у Туреччині та викладав у двох столичних університетах.
В карикатурі, що присвячувалася політичній підтримці прем'єр-міністром Реджепом Тайїпом Ердоганом окупації Іраку, голова політика була зображена приклеєною до тіла собаки, яку тримали на поводку, прикрашеному кольорами американського прапора, на якому була закріплена наступна фраза: «Ми не будемо собакою Буша».
Через цю карикатуру влада відкрила провадження проти організатора демонстрації, якого обвинуватили в образі прем'єр-міністра.
Перед слуханням цієї справи в суді, яке проходило у вересні цього ж року, Дікінсон знову виставив свою роботу, але вже в коридорах суду та перед входом у будівлю перед камерами журналістів.
Художника взяли під варту але пізніше звільнили. Разом із тим, проти нього відкрили кримінальне провадження за образу прем'єр-міністра і в березні 2010 року призначили штраф у розмірі близько 3 тис. євро. Суд дійшов висновку, що карикатура принижувала та ображала прем'єр-міністра, порочила його честь і репутацію. Проте суд відстрочив виконання вироку на п’ять років.
У 2011 році Дікінсон звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на кримінальне провадження, відкрите проти нього за його художній твір, а також на той факт, що він був засуджений за образу прем'єр-міністра.
У грудні 2015 року судове рішення було скасоване на національному рівні, а справу закрито на тій підставі, що засуджений не вчинив жодних нових умисних правопорушень протягом п’яти років, а також дотримувався умов адміністративного нагляду.
Тим не менше, суд у Страсбурзі констатував порушення статті 10 та присудив 2 тис. євро відшкодування моральної шкоди.

Оскільки практика Євросуду є джерелом права для суддів, кейс Дікінсона може стати в пригоді в українських реаліях.
Матеріали за темою
Свобода слова не звільняє від відповідальності за пропаганду насильства
в„–7 (1513), 13.02—19.02.2021
Чим наступ на свободу слова загрожує правосуддю?
в„–6 (1512), 06.02—12.02.2021
Чи можна зобов’язати юрфірму видалити із сайту гарний відгук клієнта?
в„–45 (1499), 07.11—13.11.2020
Facebook заборонив заперечення голокосту
14.10.2020
За неправильну відповідь на питання «чий Крим» пропонують саджати — проект
в„–33-34 (1487-1488), 15.08—24.08.2020
Адвокат, якого позбавили ліцензії за критику судової влади, отримав 18 тис. євро компенсації
02.07.2020
Протестувати ближче 50 м до суду заборонять — проект
в„–14 (1468), 11.04—17.04.2020
ЄСПЛ надав журналістам право провокувати політиків
в„–39 (1441), 05.10—11.10.2019
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!