Економічне диво України

Як пов’язані перевиконання плану щодо податків і черги виїжджаючих за кордон

Будь-який лібералізм влади закінчується наприкінці бюджетного року, і Державна податкова служба лютує, як голодний вовк у степу. І ось уже її голова Олексій Любченко звітує, що план надходжень за 9 місяців виконано на 111%. Це в коронавірусний рік, коли падіння ВВП й локдаун стрясають країну, іде перевищення плану надходжень! Ой вей! Що стоїть за цим числом? Розберімося.

Що ми перевиконуємо й що витрачаємо?

Скільки пам’ятаємо незалежну Україну, податкова та всі правоохоронні органи борються з тінню. Коли читаєш звіти про викриті конвертаційні центри, схеми та інші порушення, волосся стає дибом від розмаху злочинності. І найдивовижніше — висока свідомість громадян: боротися з тінню в органах правопорядку, особливо на керівних посадах, прагнуть мільйони. Ось вони, українські комісари Катані, пліч-о-пліч захищають нас від розгулу економічних злочинів за мізерну зарплату й поганенький кабінет.

Але, коли віддзвенять фанфари й ордени прикрасять груди наших податківців (а це періодично відбувається), хочеться все ж додати краплю дьогтю до бочки цього інформаційного меду. Чому все більше порожніх приміщень прикрашають міста? Чому черга бізнесменів, які прагнуть покинути наш край, тягнеться кілометровою стрічкою?

Грошей немає. Скільки пам’ятаємо нашу державу — коштів катастрофічно на що-небудь не вистачає. На стадіони, аеропорти, зарплати, дороги, боротьбу з пандемією та корупцією. Як наркоман або п’яниця, ми шукаємо, що ще закласти, аби звести кінці з кінцями. І затягуємо паски…

Що таке взагалі план надходжень податків на рік? Ця якесь число, записане в законі про державний бюджет. Нас мало цікавить вона сама собою. Нас як громадян більше хвилюють дохідна і видаткова частини бюджету, особливо друга. Що саме ми перевиконуємо та що, відповідно, витрачаємо?

Доходи бюджету на цей рік заплановані на рівні приблизно $36 млрд, тобто (по-чесному) $1000 на душу населення. Якщо ж брати ВВП на душу населення, то в Україні за підсумками 2019 р.— $13341. Почесне 93-тє місце в списку країн світу.

У Лівії, біженці з якої заполонили Італію, це число вище в 1,2 раза, в Італії — у 3,3 раза. За 2019 р. ВВП Італії становив €1786 млрд, а загальні доходи — €841 млрд. ВВП України — €125 млрд, а доходи бюджету — €32 млрд. Відповідно, хоча цей метод і обмежено прийнятний, ефективність збору податків в Італії становить: 841 / 1786 = 0,47. В Україні: 32 / 125 = 0,26, тобто майже вдвічі нижче.

Чому не приводити дані саме в такій обробці: доходи бюджету/ВВП? Дати таку табличку по країнах Європи й колишнього СРСР — і відразу всі вигадані успіхи наших чиновників буде видно, як на долоні, всі їхні липові звіти й реляції про перевиконання бюджету за рахунок виведення з тіні.

А як можна забути про сукупний державний борг у $84 млрд? Тільки по-чесному ми будемо порівнювати їх не з ВВП, а з доходами бюджету в $36 млрд (щоправда, після секвестру майже на 30%).

Уявіть собі сім’ю, чиї борги (без урахування відсотків) у 2,3 раза більші за сукупний річний дохід, а грошей все одно не вистачає, і доводиться позичати, позичати, позичати...

От тепер ми наближаємося до чесної оцінки роботи чиновників. Логічним виходом із цієї ситуації є не тільки звільнення удаваних доброзичливців, а й заходи, спрямовані на збільшення ВВП та реальну ефективність збору податків. І тут ми стикаємося з основною проблемою.

Великі платники v. великі дотації

Приблизно третину доходів бюджету України формують 100 найбільших платників податків. До першого десятка входять компанії, які видобувають і переробляють нафту й газ, і виробники сигарет. Державний «ПриватБанк» виглядає в цьому десятку дивно: у фінансовій установі нібито діра, ми її рефінансуємо, тобто витрачаємо з бюджету 150 млрд грн., а вона бюджет податками закидає. Переливаємо з кишені в кишеню для загального задоволення.

Ви не зустрінете в першій сотні багатьох представників успішного бізнесу, немає там ані агросектору, ані ІТ-сфери. Досить дивно: валютний виторг від агросектору становить 40% надходжень в Україну, а в списку лідерів за сплатою податків їх немає. Та й реальне число надходжень від агросектору у $24 млрд здається досить заниженим, особливо на тлі $12 млрд, які Україна отримує від переказів гастарбайтерів.

З ІТ-сферою ситуація ще більш кепська. Ось і виходить, що збір податків (доходи бюджету/ВВП) удвічі нижчий, ніж в Італії. Податки не платить в основному великий і надвеликий бізнес.

Коли «Форбс» та інші пишуть про доларових мільярдерів в Україні, нараховуючи їх 8, а в Італії 42, мають на увазі легальних мільярдерів. А як порахувати мільярди керманичів країни, які якраз і є результатом лобіювання свого надвеликого бізнесу, що дозволяє аграрному холдингу в кінцевому підсумку (з урахуванням дотацій та повернення ПДВ) отримувати зі скарбниці більше, ніж платити.

Якщо взяти ставку ефективності Італії $125 млрд х 0,47 = $59 млрд, то приблизно $27 млрд (59 – 32) чиновники й надвеликий бізнес беруть із державної скарбниці. Ну, близько половини. Але ця тема — табу. Чи не для того олігархи приводять своїх людей до влади? Тут сходяться інтереси опозиції та провладних партій. «П’ять на два не ділиться, — казала лисиця Аліса. — Тож тобі один, а мені чотири». Так і живемо.

Два засоби «видоювання»

Зате весь інший бізнес, за яким не стоїть фракція в парламенті або колишній «кварталівець», видоюється сповна. В основному це робиться за рахунок «виведення бізнесу з тіні». Тут добрі два засоби.

Перший — блокування ПДВ-накладних шляхом визнання підприємства «ризиковим». Вельми гутаперчевий Касаційний адміністративний суд не вважає сам по собі факт визнання платника «ризиковим» порушенням його прав, навіть якщо таке визнання незаконне. У підприємства залишається можливість іти в суд і через його механізми домагатися проведення накладних. Але це шлях у нікуди: він потребує майже рік часу й дуже дорогий у виконанні. Тож підприємство просто захлинається в накладних і вмирає або знаходить підхід до чиновника.

Другий — «фіскалізація» ФОПів. Ясна річ, що після її впровадження платити їм доведеться більше. Може, воно й більш законно, але таки вб’є значну частину доходів людей, які сьогодні ледве виживають. Однак усе це якраз не табу.

Скажи лишень, що податкова обклала даниною бізнес за невнесення в список ризикованих, так тебе попросять це довести. А не спійманий — не злодій. Проте можна взяти тих, хто не поніс хабар і опинився в ризикованих, щоб оцінити розміри лиха. Як вам, скажімо, таке: підприємство з 1000 працівників, 25-річною історією, яке є одним з найбільших платників податків свого регіону, у списку ризикових? Аналогічно з ФОПами.

Коли розумно заплющити очі на тих, хто заробляє на хліб своїй родині й намагається вижити, у нас планують їх притиснути. Потім у звітах ДПС знову з’явиться показник 111%, а країна вестиме жебрацьке існування. Власне, через ДПС і правоохоронців люди мігрують з країни, перетворюючись на гастарбайтерів, бо втратили надію знайти гідну роботу, а бізнес тікає в ту ж Італію, де податковий тиск ніби й більший, але працювати в рази простіше.

Домовляйся або виїжджай!

Ви ще не хворіли на коронавірус? Цікаво! Спочатку приватні клініки запропонують за немалі гроші тест, а потім рекомендації — пити побільше води та вживати вітаміни. І лікувати симптоматику. Черга на КТ — на тиждень уперед, але по швидкій, що десь у 4 рази дорожче, — без черги. Вільні місця в лікарнях ніби ще є, але краще не перевіряти це на практиці. Ми хворіємо та брешемо, брешемо та хворіємо. І чим більше хворих, тим краще видно брехню й безсилля влади. Те саме з економікою.

Ті ж дані є в руках МВФ, рейтингових агентств та інвесторів, просто кожен має свою мету. МВФ допомагає дешевше розлучитись із землею, інвестори намагаються урвати свій спекулятивний дохід, користуючись непривабливим становищем країни. Які до них претензії? Вони — за межами наших кордонів і мають свої інтереси. А от як бути з нашими бажаннями?

Мене, до речі, часом запрошує на зустрічі наша влада, у тім числі з метою сказати: «А наведіть конкретний приклад зловживань». Смішні люди! Так вони ж потім собі за мету поставлять довести, що цілком мали рацію, що саме бізнесмен порушив, а ДПС була права. Правоохоронці розпочнуть мільйони справ, прийдуть з обшуками й арештами. От і виходить, що стара мудрість «домовлятися», скільки є сил, — найнадійніший варіант. І потім брехати вже з усіма, загальним хором.

Шкода, якщо скоро брехати не буде кому та для кого. Ланцюжок тих, хто виїжджає з країни, стає все довшим день у день.