Урятувати гея

ЄСПЛ визнав право на сексуальну орієнтацію важливішим за ризик для суспільства

У Страсбурзі спрацювали на випередження й заборонили депортувати гея на батьківщину, де гомосексуальність є злочином. Водночас зазначено, що навіть суспільний інтерес у депортації не може наражати людину на ризик.

Заборонена любов

До Європейського суду з прав людини потрапила справа про депортацію та право на проживання мігранта з Африки.

Чоловік, який у подальшому став заявником у Страсбурзі, приїхав до Швейцарії з Гамбії. Він відразу звернувся до влади з клопотанням про статус біженця. Заяву подав під іншим іменем і зазначив, що він з Малі. Проте уряд конфедерації не знайшов підстав для надання такого статусу та вирішив здійснити депортацію.

Утім, виконати рішення так і не вдалося, бо чоловік щез і протягом кількох років про нього не було чутно. Проте за 5 років він подав ще одне клопотання — вже від свого імені та зі вказівкою на подвійне громадянство Малі та Гамбії. Емігрант пояснив, що належить до сексуальної меншини, а в його країні за це карають позбавленням волі до 14 років.

Покинути свій дім він був змушений після того, як його з бойфрендом упіймали в готелі. І хоча бідоласі вдалося втекти та незаконно виїхати з країни, повернення до Гамбії може коштувати йому волі й навіть життя, оскільки політика цієї держави протягом довгих років була спрямована на розпалювання ворожнечі до ЛГБТ-спільноти.

У міграційній службі Швейцарії аргументів чоловіка не сприйняли, йому відмовили в праві на тимчасове проживання та вирішили депортувати гостя.

Європейська допомога

Наляканий гей не збирався здаватися, тому він і партнер, який був громадянином Швейцарії, пішли до суду. Спочатку вони розпочали з оскарження рішення міграційної служби, потім ініціювали процес, пов’язаний з возз’єднанням родини та правом на постійне проживання.

У суді з’ясувалося, що кілька років тому прибульця було визнано винним у вимаганні із застосуванням насилля, псуванні майна та незаконному в’їзді до Швейцарії. До того ж прокурор з’ясував, що в Гамбії ніхто не знав про орієнтацію чоловіка, крім сестри, якій його партнер висилав гроші. Сторона обвинувачення вказувала на подвійне громадянство африканця, тобто він міг вільно поїхати до Малі, де не було такого суворого ставлення до представників ЛГБТ. Тому суд кантону підтримав аргументи обвинувачення.

Усі наступні інстанції погодилися з такою позицією. Зрозумівши, що швейцарські суди наполягають на його депортації, гамбієць скористався ст.39 регламенту ЄСПЛ. Мовляв, його висилка порушить ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У Страсбурзі рішення винесли на користь чоловіка, а міграційну службу зобов’язали зупинити депортацію до моменту вирішення спору про возз’єднання родини.

Після перемоги в Євросуді пара геїв вирішила далі боротися за право жити у Швейцарії. Проте суди стояли на своєму, і навіть тяжка хвороба партнера не розчулила швейцарську Феміду. Федеральний верховний суд дійшов висновку, що африканець не має права претендувати на проживання в країні й зареєстрований шлюб не впливає на ситуацію. Адже заявник 1,5 року провів у в’язниці за досить серйозними обвинуваченнями. До того ж він продемонстрував свій агресивний потенціал і схильність до насильства, а тому в депортації такої особи був великий суспільний інтерес, що превалює над індивідуальним.

До того ж після смерті партнера чоловік утратив право претендувати на дозвіл залишитись у Швейцарії.

По проторованій стежці

Гамбієць знову звернувся до ЄСПЛ. Нарікав на порушення відносно нього стст.3 та 8 конвенції.

Після визнання скарги прийнятною Євросуд узявся з’ясовувати, чи стикнеться гомосексуаліст із реальною загрозою в Гамбії. Адже після обрання іншого президента в країні перестали розпалювати дискримінаційні настрої стосовно ЛГБТ-спільноти, хоча гомосексуальність, як і раніше, залишалася поза законом.

У Страсбурзі зазначили, що сексуальна орієнтаціє — основна частина життя людини, а тому ніхто не може бути зобов’язаним приховувати свою орієнтацію. У світлі цього твердження заявник був би змушений критися під страхом ув’язнення. До того ж на чоловіка могло чекати цькування та навіть розправа.

Тому Суд вирішив, що депортація людини в Гамбію без оцінки зазначених фактів стане порушенням ст.3 конвенції. Відносно ж недотримання ст.8 конвенції думка була така: оскільки питання про возз’єднання родини більше не актуальне через смерть партнера, немає необхідності розглядати це питання.

Отож у рішенні від 17.11.2020 у справі «B and C v. Switzerland» ЄСПЛ наголосив: правило ст.39 регламенту залишатиметься в силі до того, поки спір не буде остаточно вирішений Великою палатою.