Чи має прокуратура право стягувати штрафи з фінустанов?
Чинне законодавство не встановлює чітких меж повноважень прокуратури. У результаті наглядовий орган нерідко бере участь у судових справах замість державних установ. Суд повинен вирішувати, чи розглядати такі справи. Але раз і назавжди обмежити сферу діяльності прокуратури може тільки парламент.
Практика залучення прокуратури до процедур стягнення штрафів, накладених органами державної влади, не нова. Вона давно використовується, зокрема в справах за участю Нацкомісії з цінних паперів і фондового ринку. В Єдиному державному реєстрі судових рішень можна знайти достатню кількість таких справ. Причому в більшості з них суди взагалі не аналізують правових підстав участі прокуратури в таких справах.
На сьогодні фактично діє принцип, згідно з яким прокуратура може брати участь у будь-якій справі. Цьому сприяють досить розмиті повноваження органів прокуратури, що містяться в законодавстві. Так, в ч.3 ст.361 закону «Про прокуратуру» сказано, що «підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави». Під цю норму можна підвести практично будь-який спір за участю органу держвлади.
Як показує практика, якщо відповідач, у тому числі й фінансова установа, не оспорює права прокурора заявляти такі позови на користь державних органів, то суди спокійно розглядають справи, не вдаючись у «зайві» подробиці.
Разом з тим таким випадкам потрібно класти край, оскільки прокуратура дійсно часто зловживає своїми повноваженнями, фактично дублюючи повноваження інших державних органів, що заборонено законом. Нацфінпослуг насправді має достатньо можливостей, щоб самостійно стягнути з порушників штрафні санкції відповідно до закону «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг», положення про Нацфінпослуг, затвердженим указом Президента й т.д. Участь прокуратури в таких справах дозволяє держорганам обійти наслідки пропуску строку позовної давності й має ефект психологічного тиску на відповідача та суд.
Попри ситуацію, що склалася, є позитивний досвід опротестовування участі прокурора в таких справах у зв’язку з ненаданням ним доказів необхідності такої участі, хоча це швидше виняток із загального правила. Однозначної судової практики із цього приводу немає. У деяких випадках суди відмовляють у прийнятті подібних позовів, хоча такі дії є спірними з погляду процесуального законодавства. У деяких — розглядають позовні заяви по суті й відмовляють у зв’язку з відсутністю в прокуратури належних повноважень, але в більшості випадків узагалі не звертають уваги на межі повноважень органів прокуратури при розгляді таких справ.
Очевидно, що для вирішення цієї проблеми необхідно внести відповідні зміни до законодавства, що, у свою чергу, сформує стійку практику розгляду судами даної категорії справ.
Матеріали за темою
Як декларувати підприємницьку діяльність ФОП
21.03.2024
Грінвошинг в Євросоюзі стане караним
25.01.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!