Чи можна тиснути на суддю позовами?

Суддя, поскаржившись на людину, яка, на його думку, улаштувала дорожню пригоду, щоб мати на законника компромат, і гадки не мав, що з жару роздмухає полум’я. Адже поважне підприємство забажало захистити ділову репутацію.

Володимир Сіверін зі Східного апеляційного господарського суду розглядає справу одного концерну. Одного разу суддя потрапив у ДТП. Іншим учасником пригоди був автомобіль того самого концерну. І хоча транспортна пригода була настільки незначною, що поліція навіть не стала складати протокол, і це підтвердили всі свідки, які були поруч, підприємство зажадало компенсації та подало позов. Це, власне, і стало підставою для відводу судді.

Місяць тому на підступність концерну В.Сіверін поскаржився до Вищої ради правосуддя, стверджуючи, що працівники підприємства спеціально спровокували ДТП, щоб позбутися невигідного судді. Своє повідомлення він направив ще й Генеральному прокуророві.

Утім, члени Ради дійшли висновку, що бажання стягнути із законника гроші як компенсацію за матеріальну та моральну шкоду в судовому порядку не свідчить про тиск. А встановлення вини чи її відсутності в правопорушенні не входить до повноважень ВРП. Фактів, які свідчать про те, що судді загрожує посягання на незалежність, у Раді не встановили.

Через місяць законник звернувся до ВРП ще раз із тієї самої причини (№5230/0/6-20). Концерн вирішив не зупинятися на позові про відшкодування, подавши ще один — про захист ділової репутації. Причиною для цього стала стаття про те, що автомобіль підприємства умисно спровокував ДТП, написана на основі повідомлення В.Сіверіна про втручання місячної давності. При цьому підприємство не вимагає визнати твердження судді недостовірними.

Тож законник знову покладає сподівання на членів ВРП й надіється, що його захистять від необґрунтованих позовів.