Інтрига навколо долі Конституційного Суду збіглася в часі з виборами в США. Прибічники теорії змов шукали в цьому певний зв’язок, політики апелювали до думки народу, а правники концентрувалися на межах повноважень українського гаранта.
Упоратися з конституційною кризою одним законом у турборежимі не вийшло. Ні Рада національної безпеки і оборони, ні «група підтримки» в особі послів країн G7 не допомогли Володимиру Зеленському ввійти в історію першим Президентом, якому вдалося розпустити КС та здобути безконтрольну владу в країні.
Правники так і не зрозуміли, як можна поєднати зміцнення антикорупційних інституцій в Україні, до якого закликають одні міжнародні партнери, з верховенством правом, на відстоюванні якого наполягають інші.
Можливо, саме голос фахівців почули в парламентських комітетах, загальмувавши швидку розправу з КС. Одні не погоджувалися на нове слово в теорії конституційного права як «нікчемність» рішення Суду, інших лякала політична доцільність, якою завтра виправдовуватимуть будь-який відступ від Конституції.
Утім, саме КС першим став на цей слизький шлях. І навіть не тоді, коли освятив розпуск Верховної Ради VIII скликання. А коли самоусунувся від оцінки дій попередньої влади, яка дозволила собі постановою внести зміни до Конституції, запровадити колективну люстрацію... Тобто мовчання виявилося далеко не золотим, а більше схожим на назву відомого трилера.
Водночас почали спливати цікаві деталі відносин Суду й Офісу Президента. Адже останній і раніше залякував суддів конфліктом інтересів і НАЗК, нагнітаючи напруження. Однак експерти насилу вірять у те, що при ухваленні рішення №13-р/2020 спрацював лише інстинкт самозбереження суддів КС. Та й у раптовий приступ геройства задля захисту незалежності всіх суддів країни — теж.
Тому й починаються пошуки «сценариста», який, з одного боку, підштовхував суддів КС дати відсіч зазіханням на їхній добробут, а з другого — підбурював главу держави показати, хто в ній хазяїн. І вже зрозуміло, що без жертви фіналу в цього трилера не вийде. Проте щасливим він не буде: або країна надовго залишиться без органу, який здатен збалансувати владу й Конституцію, або її зіштовхнуть у вир позачергових парламентських, а то й президентських перегонів. І перший, і другий варіанти дійсно нікчемні — для країни в цілому.
Тож справжнім героєм стане той, хто перепише чужий сценарій та знайде третій шлях, на якому не потрібно обмінювати Основний Закон на міжнародні зобов’язання. І таке можливе — у кіно.
.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!