Конфлікт поколінь

У яких випадках батьки можуть отримувати аліменти від своїх дітей?

Батьки піклуються про своїх дітей до їхнього дорослішання, але така турбота не завжди передається «у спадок». Інколи з’ясовувати, хто кому і скільки винен, доводиться на за столом, а вже у суді.

Зобов’язані життям

Адвокат, член комітету із сімейного права Національної асоціації адвокатів України Наталія Паламарчук під час вебінару у Вищій школі адвокатури дослідила усі складні питання та правові перспективи стягнення аліментів на утримання батьків.

Відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Зі змісту цієї статті випливає, що обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків виникає за сукупності таких умов.

У разі походження дитини від матері, батька (мається на увазі кровне споріднення) або наявності між ними інших юридично значущих зв’язків (зокрема, усиновлення). Адже відповідно до чинного законодавства права та обов’язки дітей і батьків прирівнюються при усиновленні до прав та обов’язків при кровному спорідненні.

Наступною умовою є непрацездатність матері, батька. І, нарешті, потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Причому зобов’язання повнолітніх дітей утримувати батьків не виникає за відсутності хоча б однієї із вказаних умов.

Обов’язок повнолітніх дітей не пов’язується з їхньою працездатністю й можливістю надавати батькам матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 5.09.2019 у справі №212/1055/18-ц). Тобто наявність або відсутність офіційного доходу, непрацездатність сина або доньки не можуть бути аргументом на користь звільнення від обов’язку утримувати батьків.

Умова щодо походження дитини може бути недійсною, якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені. Тоді обов’язок утримувати матір, батька в дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає (п.5 ч.1 ст.166, ч.2 ст.202 СК). І це цілком логічний правовий наслідок.

Умова щодо непрацездатності батьків також має свою особливість. Адже норми СК, які стосуються утримання повнолітніми дітьми своїх батьків, не містять визначення, яких осіб слід вважати непрацездатними. Однак у судовій практиці при визначенні осіб, які є непрацездатними, найчастіше використовують ч.3 ст.75 СК, яка регулює право одного з подружжя на утримання й передбачає, що такими є особи, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, або особи з інвалідністю (наприклад, постанова Одеського апеляційного суду від 10.04.2020 у справі №523/9834/17).

Водночас у постанові Київського апеляційного суду від 27.02.2019 у справі №758/13173/17 наводиться інше формулювання: «Непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого ст.26 цього закону (абз.17 ч.1 ст.1 закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») пенсійного віку (60 років), або особи з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до закону».

Потреба чи зловживання?

І, нарешті, умова про потребу у матеріальній допомозі теж тлумачиться у постановах судів. Так, ВС у постановах від 28.11.2018 у справі №676/5118/16-ц та від 10.10.2018 у справі №301/160/17 зазначив, що така потреба визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, яке може приносити дохід тощо.

Але загалом суди по-різному розглядають відповідні обставини. Так, Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні позову про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері, оскільки позивач отримувала, крім пенсії, й інші доходи, які покривали її витрати (постанова від 16.06.2020 у справі № 759/7261/19). А от Львівський апеляційний суд установив, що позивач отримує, крім пенсії, додатковий дохід від здавання в оренду житлового будинку та земельних ділянок. Проте, урахувавши стан здоров’я позивача, визнав його таким, що потребує матеріальної допомоги, хоча і зменшив розмір аліментів (постанова від 22.06.2020 у справі №456/3111/19).

В умові щодо потреби у матеріальній допомозі цікавим є також те, що часто тут намагаються застосувати принцип, який береться за основу при розрахунку розміру аліментів на дитину. Мова йде про прожитковий мінімум. Утім, для обчислення аліментів на утримання батьків немає нормативної прив’язки до розміру прожиткового мінімуму.

Проте ВС оперував цим поняттям у своїх постановах: «Право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом» (постанови від 10.10.2018 у справі №301/160/17, від 16.04.2018 у справі №759/1315/17). Водночас наявність доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, не свідчить про те, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанови ВС від 5.09.2019 у справі №212/1055/18-ц, від 26.02.2020 у справі №233/4252/18, від 2.10.2019 у справі №301/1359/16-ц).

Що ж до способу стягнення та розміру аліментів на утримання батьків, то у ст.205 СК прописано, що стягнення відбувається у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу). Розмір аліментів визначається з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості утримання від інших дітей, до яких не пред’явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Приклад врахування різних обставин — постанова Львівського апеляційного суду від 22.06.2020 у справі №456/3111/19. Мінімальний розмір аліментів на утримання непрацездатних батьків не визначений у законодавстві. Однак подекуди позивачі заявляють такі вимоги за аналогією з аліментами на дітей (приміром, 1/4 від доходу, але не менш як 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Діти можуть бути звільнені судом від вказаного обов’язку, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. Однак відповідачу, як правило, не вдається довести ухилення від виконання позивачем батьківських обов’язків, хіба що несплату аліментів. Адже зазвичай позов на сплату аліментів батьки подають не тоді, коли дітям виповнюється 18 років, а значно пізніше. Тому часто часові межі не дозволяють надати належні докази неучасті батьків у вихованні дитини. Проте трапляються і такі справи, коли сусіди та класні керівники приходять як свідки, щоб засвідчити невиконання батьками своїх батьківських обов’язків.