Прибутковий кримінал

Як крадіжка зробила картину найзнаменитішою у світі

Річний оборот легального арт-ринку зараз перевищує $60 млрд. Не кажучи вже про напівлегальний і «чорний». Правда, іноді саме завдяки злочинам твори мистецтва стають знаменитими і різко зростають в ціні.

У книжці німецьких журналістів «Мистецтво і кримінал» розповідається не тільки про крадіжки, підробки та афери, пов’язані з творами мистецтва, а й про деталі і масштаби злочинів, які зазвичай залишалися за рамками газетних сенсацій, пише DW.

Так, портрет Лізи дель Джокондо вважався, звичайно, чудовим зразком творчості великого Леонардо да Вінчі, але своєю культовою репутацією він зобов’язаний... грабіжникам, які вкрали його з Лувру в серпні 1911 року.

Італієць Вінченцо Перуджа, який працював у музеї склярем, разом із двома спільниками сховався у неділю ввечері в комірчині. У понеділок вранці вони вийняли «Мону Лізу» з рами і в білих робочих халатах спокійно винесли її повз прибиральників через службовий вхід. Тоді картина скромно висіла між двома іншими, більшими полотнами, тож її зникнення помітили не відразу. Але потім стався страшенний скандал.

Особливо гучним він виявився тому, що викрадення багато хто вважав політичним. Припускали, наприклад, що «Джоконду» вкрали за наказом німецького кайзера, щоб осоромити Францію. У свою чергу, в Німеччині звинувачували французів: мовляв, це вони інсценували викрадення, щоб знайти привід для війни.

Про те, що картину вкрав простий скляр, ніхто, в тому числі й поліція, не здогадувався. «Мону Лізу» знайшли лише через два роки у Флоренції: В.Перуджа запропонував купити її одному антикварові. Викрадач заявив, що діяв з патріотичних міркувань: хотів повернути шедевр на батьківщину.

Правда з’ясувалася пізніше. Замовником злочину був аргентинець Едуардо де Вальф’єрно. Ще до викрадення він замовив кілька копій «Мони Лізи», які пізніше продав як ту саму «Джоконду». Покупці, звісно, до поліції не зверталися: довелося б зізнатися в тому, що скуповували крадене.