Майже суддівська більшість

Кадрове поповнення наблизило ВРЮ до виконання зобов’язань перед євроспільнотою

Досить довго питання складу Вищої ради юстиції викликало чимало нарікань з боку як вітчизняних фахівців, так і європейських колег. Відповідно до законодавчих новацій ВРЮ повинна стати суддівською, тобто більшість її членів мають бути представниками третьої гілки влади.

На черговому засіданні цього органу його очільник Володимир Колесниченко відзначив якісні зміни в рядах ВРЮ. Після приходу нових колег законників у Раді — майже половина. Так, хоча кадрові зміни й наближають цей орган до виконання вимоги щодо суддівської більшості, на чому наполягає Венеціанська комісія, не дотримано рекомендацій стосовно способу формування  ВРЮ. Оскільки «суддівська перевага» має забезпечуватися обранням членів Ради самими законниками.

У повному складі

У засіданні ВРЮ, яке від¬булося 25 січня, вперше взя¬ла участь четвірка новопри¬значених творців суддівського корпусу, яким вручили нагрудні знаки членів Ради. Лави цього органу поповнив заступник Генпрокурора Михайло Гаврилюк, якого 23 грудня призначила всеукраїнська конференція працівників прокуратури. Тоді ж правоохоронці вирішили, що ще одним представником колегіального органу стане голова Вищого господарського суду Віктор Татьков. За день до цього гарант призначив членом ВРЮ голову Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кри¬мінальних справ Леоніда  Фесенка, який прийшов на зміну очільнику СБУ Валерію Хорошковському.
На черговому засіданні членство у ВРЮ також отримала голова Печерського районного суду м.Києва Інна Отрош, яку призначили 16 вересня 2010 року рішенням X, позачергового, з’їзду суддів з умовою, що вона зможе почати виконувати свої обов’язки після закінчення повноважень члена Ради Валентини Палій.
Як стало відомо, В.Палій висловила бажання піти з посади у зв’язку з погіршенням стану здоров’я. Задовольнивши її заяву, члени ВРЮ попрощалися з В.Палій і привітали нову колегу — І.Отрош.
Таким чином, представництво суддів у цьому органі збільшилося на три законники. «Це є свідченням дотримання Україною своїх зобов’язань перед європейським співтовариством щодо виконання рекомендацій Венеціанської комісії, які стосувалися складу ВРЮ, і виконання відповідних норм закону «Про судоустрій і статус суддів», — відзначив голова Ради В.Колесниченко.
У результаті кадрового поповнення ВРЮ нарешті запрацює у повному кількісному складі (20 членів), 9 з яких — представники суддівського корпусу.

Посадові «перепустки»

Показавши новим колегам їх робочі місця, члени цього органу взялися заповнювати вакантні керівні посади в судах.
З-поміж 22 рекомендованих відповідними радами суддів кандидатів 19 вдалося зайняти адмінпосади. Зокрема, розглянувши подання Ради суддів загальних судів, члени ВРЮ затвердили кандидатури двох заступників голови ВЦКС — Михайла Віль¬гушинського та Станіслава Міщенка. Жодних зауважень не виникло й до Артура Ємельянова, якого Рада суддів господарських судів нещодавно рекомендувала на посаду очільника Господарського суду м.Києва. Він уже має досвід головування в Господарському суді Донецької області, пропрацювавши там менше місяця. 14 січня його перевели до столиці.
«Проблемним» кандидатом, до якого в членів ВРЮ були запитання, ви¬явився Микола Мельник, котрий претендував на посаду голови Сакського міськрайонного суду АРК. ВРЮ отримала відомості, нібито в кооперативах на узбережжі моря є його частки, про які він не повідомив. Тому, аби перевірити ці дані, вирішення долі М.Мельника відклали.
Аналогічна доля спіткала претендента на посаду заступника голови Солом’янського райсуду м.Києва Юрія М’ягкохода, матеріали якого перевірятимуть за справи минулого. Напередодні засідання ВРЮ на цього законника надійшли скарги. Хоча, за словами Лідії Ізовітової, справи, до яких скаржники мали претензії, суддя слухав 2—3 роки тому. Розгляд подання Ради суддів загальних судів щодо його призначення також відклали, аби з’ясувати, чи дійсно суддя діяв незаконно, чи це справа рук недоброзичливців.

Наслідки оперативності

Якщо на позаминулому засіданні ВРЮ представника Єнакіївського міського суду Донецької області Олега Корякіна позбавили мантії за тяганину в справі, то, як виявилося на цьому зібранні, оперативність також може бути небезпечною для служителя Феміди.
Зокрема, в матеріалах перевірки Ольги Жуковської зазначається, що суддя Згурівського райсуду Київ¬ської області Наталія Денисенко за відсутності відповідача ухвалила заочне рішення у справі. Однак, ідеться в матеріалах, відповідач, повідомивши, що на час розгляду справи перебував за межами міста, попросив переглянути рішення. Проте йому відмовили.
Н.Денисенко пояснила, що про місце і час проведення слухання відповідач був повідомлений належним чином. «Коли справу було призначено до роз¬гляду, відповідачеві направили судову повістку, яка повернулася без вручення з відміткою, що адресат відмовився від отриман¬-ня», — запевняла служителька Феміди. Для вирішення справи законниці вистачило одного засідання. Саме така оперативність викликала в О.Жуковської підозру, чи не була суддя на боці однієї зі сторін.
Н.Денисенко пояснила свої дії, посилаючись на ч.4 ст.169 ЦПК, яка була чинною на час розгляду справи (остання вирішувалася у 2006 році). В ній зазначалося: якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде ви¬знано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до внесених змін від 7.07.2010 заочне рішення ухвалюється в разі повторної неявки відповідача. «Тепер я дотримуюсь нових вимог, але в той час для винесення заочного рішення дозволявся один пропуск», — запевнила суддя.
Як зазначила Л.Ізовітова, після того як відповідач повідомив, що він на час слухання був за межами міста, суддя мала можливість переглянути вердикт. Свою категоричність Н.Денисенко мотивувала тим, що згідно з довідкою, яку надала міліція, він був відсутній у грудні, а справа розглядалася восени.
Апеляційний суд залишив рішення, ухвалене під головуванням Н.Денисенко, без змін. У свою чергу представниця Апеляційного суду Київської області Галина Оношко, яка також була серед претендентів на звільнення, стверджувала, що при розгляді вказаної справи не було виявлено жодних процесуальних порушень. «Відповідача було повідомлено належним чином. Він не тільки не з’явився в судове засідання, а й відмовився від судової повістки, що було встановлено поштовим відділенням. А норма щодо заочного рішення була введена саме для того, аби не допускати тяганини в розгляді справи і боротися з недобросовісними сторонами, які можуть не з’являтися роками», —переконувала суддя.
Зрештою, після гострої дискусії за зачиненими дверима пропозицію О.Жуковської відхилили.

Якісний підрахунок

Отримати позитивне рішення членів ВРЮ не вдалося й Іванові Лисюку, якому ВККС не дала рекомендацію для обрання на посаду судді Кам’янець-По¬дільського міськрайонного суду Хмельницької області безстроково. Останній поскаржився на рішення комісії, але не знайшов підтримки Ради.
Натомість його колезі В’ячеславу Курдюкову, якому ВККС відмовила в безстроковому обранні до Токмацького райсуду Запорізької області, пощастило знайти підтримку в членів ВРЮ. Л.Ізовітова, перевіряючи матеріали справи, дійшла висновку, що рішення ВККС необгрунтоване. Вона відзначила, що в судді дуже якісні показники роботи і позитивна характеристика. За її словами, причиною негативного рішення ВККС були некваліфіковані, на думку членів комісії, відповіді законника. Утім, як нагадала Л.Ізовітова, за чинним законодавством, комісія перевіряє знання кандидатів, рекомендованих на посади суддів уперше, або коли перерва в стажі судді перевищує три роки. А влаштовувати іспити служителям Феміди, в яких закінчився 5-річний строк повноважень і немає «паузи» в роботі, не входить до повноважень комісії.
Присутній на засіданні Ради представник ВККС зазначив, що, крім рівня знань В.Курдюкова, комісія враховувала показники його роботи, які, на її думку, є низькими. «У нього показники — 90—98% якості. Я дуже рідко бачила такі результати», — заперечила йому Л.Ізовітова.
Попри різницю в підрахунках, члени ВРЮ дійшли згоди: задовольнити скаргу В.Курдюкова, зобов’язавши ВККС прийняти нове рішення.

Тетяна КУЛАГІНА