Місцеві правила приймання стічних вод до системи водовідведення самостійно визначають допустиму концентрацію забруднюючих речовин, враховуючи місцеві особливості.
Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду розглянув спір (постанова № 400/1916/19 ) щодо встановлення місцевих правил щодо визначення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживачів, передає «Закон і Бізнес».
Спір виник через те, що міський водоканал, виявивши у стічних водах заводу перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин (заліза), надіслав позивачеві рахунок на оплату вартості цих стічних вод за підвищеним тарифом (на суму 341 967,05 грн), який позивач сплатив, але водночас звернувся до суду, вважаючи Правила протиправними в частині встановлення максимально допустимого значення показника заліза.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову. Із цими рішеннями погодився Верховний Суд з огляду на таке.
Суд роз’яснив, що згідно з Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, виробник (суб’єкт господарювання, який надає послуги з централізованого водовідведення) розробляє місцеві правила, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидатися до системи централізованого водовідведення. Такі правила затверджуються органами самоврядування та є обов’язковими для виробників і споживачів (п. 4 розд. І). Таким чином, місцеві Правила самостійно визначають ДК забруднюючих речовин, враховуючи місцеві особливості.
Крім цього, Правилами, затвердженими Мінрегіонбудом, визначено, що розрахунок ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживачів проводять для кожних каналізаційних очисних споруд виробника або для кожного з каналізаційних колекторів, які відводять стічні води до цих очисних споруд (останній абз. п. 1 розд. 4). У місцевих Правилах зазначено, що ними встановлено однакові вимоги до скиду споживачем та/або субспоживачем стічних вод у систему централізованого водовідведення міста (п. 7 розд. 1).
Таким чином, зниження норми для позивача щодо заліза загального – це приведення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин до сучасних вимог Державних правил приймання, що не містять будь-яких винятків за суб’єктним складом, видом господарської діяльності, точкою водозабору тощо.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!