Позов у обидва боки

Чи є сенс оскаржувати в суді відмову в адвокатському свідоцтві?

Адвокати прагнуть відстояти правоту не лише перед опонентами своїх клієнтів, але й один перед одним. Інколи це виходить за рамки професійних дебатів і тоді дорога одна — до суду. Але чи раді там таким позивачам чи відповідачам? Як свідчить практика, найчастіше судді просять правників владнати спір між собою.

Нюанси юрисдикції

Асоціація правників України спільно з Верховним Судом провела вебінар на тему «Практика ВС у справах щодо забезпечення функціонування адвокатури». Спікер заходу, суддя Касаційного адміністративного суду Андрій Жук звернув увагу на правові колізії, які виникають під час спорів, що пов’язані з доступом адвокатів до професії, притягненням їх до дисциплінарної відповідальності, а також наданням безоплатної правової допомоги. Взагалі тема заходу виявилася дуже актуальною. Це видно навіть з того, що до початку вебінару учасники надіслали понад 100 запитань до спікера.

Насамперед А.Жук зауважив, що не буває двох схожих справ. Навіть якщо ситуації видаються ідентичними, Велика палата ВС знаходить відмінності. Тому в одному випадку робить висновок щодо належності спорів до цивільної юрисдикції, а в іншому — скеровує до адміністративного суду.

Спікер наголосив, що дуже поширеною є думка про те, що «будь-який спір між органами адвокатського самоврядування та адвокатами не має вирішуватися судами». Однак, на переконання А.Жука, така позиція призводить до дискредитування органів адвокатського самоврядування.

Що ж до спорів, предметом яких є дисциплінарна відповідальність адвоката, суддя згадав постанову ВП ВС від 7.11.2018 у справі №607/3128/16-ц. Позов подав адвокат, якого кваліфікаційно-дисциплінарна палата адвокатури позбавила права на заняття адвокатською діяльністю.

У постанові ВП зазначила: «З аналізу мети створення та кола повноважень КДКА можна дійти висновку, що вона наділена владними управлінськими повноваженнями щодо набуття особою статусу адвоката, притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, крайньою формою якої є припинення права на заняття адвокатською діяльністю». Позов було подано до суду загальної юрисдикції, і справа була передана на розгляд ВП для визначення, за правилами якого судочинства повинен вирішуватися спір за позовом адвоката до КДКА.

Ще у постанові Верховного Суду України від 27.01.2016 у справі №6-2750цс15 зроблено висновок, що суспільний інтерес, отже, і публічно-правовий характер правовідносин випливають з повноти реалізації функцій адвокатури щодо захисту прав невизначеного кола осіб. Тому спір у справі за позовом адвоката до ВКДКА про визнання рішення протиправним, зобов’язання вчинити дії є публічно-правовим, оскільки стосується позбавлення особи права на заняття адвокатською діяльністю. І ВП ВС не вбачає правових підстав відступати від цього висновку.

Тож у випадку оскарження рішення КДКА, за яким адвоката притягнуто до дисциплінарної відповідальності, спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Принцип невтручання

У справі №160/109/19 окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження. Суть спору полягала в тому, що особа подала позов про визнання протиправним та скасування рішення конференції адвокатів регіону в частині дострокового відкликання позивача з кваліфікаційної палати КДКА.

У постанові від 16.10.2019 ВП виходила з рішення Конституційного Суду від 14.12.2011 №19-рп/2011, де зазначено, що Кодекс адміністративного судочинства регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб’єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Тому ВП ВС вважає, що на такі спірні правовідносини не поширюється юрисдикція як адміністративних, так і судів інших юрисдикцій.

Отже, у разі виникнення спору між адвокатами щодо порядку денного конференції, місця її проведення, обрання голови та членів ради адвокатів чи КДКА регіону та інших правовідносин, що стосуються внутрішньої діяльності цієї організації, він має розв’язуватися у позасудовому порядку.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що така категорія спорів належить до юрисдикції цивільного судочинства, є неправильними.

Тому, за словами спікера, є сенс говорити про те, що ВС дотримується принципу невтручання у міжадвокатські спори, покладаючи їх врегулювання на самих адвокатів.

Адвокат на контракті

А.Жук проаналізував також постанову ВП ВС від 5.02.2020 №140/2195/18. Вона винесена за результатами розгляду позову адвоката до регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними й зобов’язання вчинити дії. Окружний адмінсуд у задоволенні позову відмовив, апеляційна інстанція, скасувавши це рішення, закрила провадження.

У своєму рішенні суд посилався на те, що чч.1 та 2 ст.13 закону «Про безоплатну правову допомогу» від 2.06.2011 №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. До системи БПД включено певні види правових послуг.

Однак у висновку суд пішов далі і встановив, що зі змісту контракту з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу, серед іншого випливає те, що він зобов’язується надавати таку допомогу у визначені строки протягом дії доручення, чергувати згідно з графіком тощо. А отже, апеляційний суд правильно встановив, що відповідач у цих правовідносинах виступає як роботодавець, з рішенням якого не погоджується позивач. Адже вважає, що у зв’язку з прийняттям оскаржуваного наказу відбувається втручання посадової особи державної установи в цивільно-правові відносини позивача, що порушує його професійні права та умови контракту.

Недооцінені таланти

Що стосується спорів, предметом який є доступ до адвокатської професії, А.Жук навів постанову Касаційного адміністративного суду від 2.07.2020 у справі №813/2876/18. Позивач посилався на те, що рішення КДКА про відмову у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту є протиправним. На його думку, відповідач не оцінив виконані практичні завдання згідно з критеріями, наведеними у п.15 розд.4 порядку, а послуговувався  іншими критеріями, що не відповідає цьому порядку та закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Вказані порушення стали підставою для неправильних висновків при оцінюванні письмової частини кваліфіспиту, а тому оцінка є необґрунтовано заниженою.

У цьому випадку ВП дійшла висновку, що повноваження КДКА в частині підтвердження здатності особи займатися адвокатською діяльністю є дискреційними та належать до її виключної компетенції як уповноваженого законом органу. Доводи позивача ВП при цьому відхиляє, оскільки вони зводяться до суб’єктивної оцінки відповідей на питання письмової частини кваліфіспиту. Натомість оцінювання відповідей на такі питання належить до виключної компетенції відповідача.

З огляду на це ВП констатувала, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення КДКА є правомірним, а тому скасуванню не підлягає. Тому таланти юриста виявилися недооціненими не тільки у КДКА, але і в суді…

Отже, з огляду на практику адвокатські позови у більшості випадків скидаються на квиток у два боки. Хіба що незгода з притягненням до дисциплінарної відповідальності має перспективи у суді, але — лише адміністративному. Якщо ж спір торкається видачі свідоцтва чи посад в органах самоврядування, то все зводиться до того, щоб внутрішні проблеми врегульовувалися в межах організації. Адже на те воно і самоврядування, аби суди не втручалися в ті питання, що становлять основу незалежності адвокатської професії.