Єдність суддівського співтовариства не вписується в реальне різноманіття
Російський законодавець бачить у суддівському співтоваристві єдину професійну групу. Згідно з п.1 ст.2 закону «Про статус суддів у РФ» від 26.06.1992 суддівський корпус повинен бути однорідним за своїм складом. Проте через наявність кількох систем юрисдикцій у російському судочинстві — судів загальної юрисдикції, арбітражних і конституційних судів — в реальності це не так. Неоднорідність суддівського співтовариства можна побачити на прикладі 50 біографій представників судів загальної юрисдикції і суддів арбітражних судів, відібраних у довільному порядку.
Зворотна тенденція
Через низькі зарплати у 1990-і роки ХХ ст. велика кількість служителів Феміди залишала суди загальної юрисдикції і багато суддівських ставок не було заповнено. Зворотна тенденція почалася з 2000 року. З цієї миті фіксується зростання чисельності претендентів на посади суддів цієї категорії, і на сьогодні склад суддівського корпусу в цій частині приблизно на 50% складається із законників, призначених після 2000 року.
У системі арбітражних судів простежується інша тенденція. Ці суди при¬йшли на зміну системі державного арбітражу, який суміщав функції судового органу і органу державного управління (квазісудовий орган), і почали функціонувати після ухвалення закону РРФСР «Про арбітражний суд» у липні 1991 року і після введення в дію 15 квітня 1992-го першого арбітражного процесуального кодексу. Тому саме на 1990-і роки припадає інтенсивне зростання кількості представників арбітражних судів, які прийшли або з держарбітражу, або з академічного світу, або були колишніми випускниками юридичних факультетів.
Радянські суди довго йшли до того, щоб суддями в них були юристи. Нагадаємо, що за радянських часів суддів обирало населення (народні суди) шляхом прямого таємного голосування на 5 років, і єдиною професійною вимогою виступало членство в партії, тоді як наявність юридичної освіти була необов’язковою. «Посада судді, звісно, тоді була абсолютно непрестижною, часом на роботу суддею направляли партійні органи в порядку партійного доручення. Не дивно, що в 1960 році в судах РРФСР лише 73,9% суддів мали вищу юридичну освіту. Ситуація покращилась тільки наприкінці радянського періоду. У 1989 році з 9670 суддів,які працювали в РРФСР, тільки троє не мали вищої юридичної освіти, але вчилися на останніх курсах юридичних вузів», — нагадав член КС РФ Михайло Клеандров.
Кадровий відбір
Нині суддями судів загальної юрисдикції і арбітражних установ на підставі ст.119 конституції РФ і п.1 ст.4 закону «Про статус суддів у РФ» можуть бути громадяни, які досягли 25 років і мають стаж роботи юристом не менш ніж 5 років, при цьому стаж роботи секретарем судового засідання і секретарем суду не входить до загального юридичного стажу. Таким чином, виходячи з формальних вимог до суддівських посад, судді ар¬бітражних судів і судів загальної юрисдикції повинні мати схожі характеристики щодо стажу.
У реальності це не так. Загальний юридичний стаж служителів Феміди в судах загальної юрисдикції в середньому становить 25 років, при цьому раніше (до 2007-го) в юридичний стаж зараховувалася робота секретарем судового засідання і секретарем суду, на якій працювали студенти юридичних вузів. Тому з 50 представників судів загальної юрисдикції 12 чоловік почали займати суддівську посаду або в рік закінчення юридичного вузу, або наступного року.
У суддів арбітражних установ юридичний стаж у середньому 24 роки, але різниця між часом здобуття юридичної освіти і призначенням на посаду судді становить не менш ніж 10 років. Таким чином, виходить, що принаймні до 2007-го представники судів загальної юрисдикції були менш кваліфіковані, оскільки юридичний стаж у них обмежувався роботою в канцелярії суду або секретарем судового засідання. Навпаки, в арбітражну систему приходять люди з великим досвідом роботи в різноманітних сферах.
Служителів Феміди в суди загальної юрисдикції головним чином набирають з органів прокуратури, менше — зі слідчих відділів МВС, зовсім рідко — з адвокатського співтовариства. Вважається, що близь¬кість адвокатів до злочинного світу об’єктивно заважатиме їм у відправленні правосуддя. Аналіз 50 біографій суддів це під¬тверджує: тільки 5 чоловік прийшло з адвокатського співтовариства. Наявність великої кількості колишніх прокурорських працівників серед представників судів загальної юрисдикції негативно позначається на об’¬єктивності рішень. По-перше, судді, які раніше заміщали прокурорські посади, схильні до клонування навичок колишньої професії при здійсненні правосуддя. Європейський суд з прав людини вважає таке явище порушенням незалежності суду (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Вперше таке спотворення незалежності було виявлене при розгляді скарги в справі «Пірсак проти Бельгії». Бельгійський громадянин скаржився на те, що суддя, ведучи процес, демонстрував явну залежність від позиції прокуратури, в якій працював раніше. Суд визнав, що в цьому випадку існувала лише видимість незалежності суду.
Інший стан справ у арбітражних установах: «Професійно підготовлений суддя високого рівня може з’явитися в середовищі приватних юристів, адвокатів і співробітників юридичних фірм. Саме там він формується. Я не впевнений, що він може сформуватися в податкових органах чи в органах прокуратури», — пише у своїй статті голова Вищого арбітражного суду РФ Антон Іванов.
Esprit de corps
Виходячи з вищезазначених відмінностей, відповісти на питання, чи має суддівський корпус властивий тільки цій групі набір неписаних правил і цінностей, що дозволяє говорити про окрему професійну групу всередині юридичного світу, дуже важко.
Для того щоб відповісти на нього, потрібно розкрити властивості esprit de corps суддівського співтовариства на підставі таких ознак: наявність закритих асоціацій чи об’єднань суддів; існування журналів, які аналізують якість рішень; наявність ранньої соціалізації за допомогою спеціальної підготовки; публікація рішень з іменами суддів, котрі їх винесли.
Що стосується перших двох ознак, то можна говорити про єдиний esprit de corps російського суддівського корпусу. Існування ВККС, рад суддів суб’єктів РФ, президії Ради суддів. Конференції законників свідчать про наявність об’єднання суддів. Журнали теж є. Із січня 2005 року видається щомісячний федеральний журнал суддів¬ського співтовариства Росії «Судья», засновниками якого є ВС, ВАС, Рада суддів і Судовий департамент. Журнал «Закон» і 4 бюлетеня видаються під егідою ВАС Росії. У 70 суб’¬єктах РФ виходять журнали чи бюлетені, засновані спільно ре¬гіональними радами суддів, судами і територіальними органами Судового департаменту.
В іншому представники установ загальної юрисдикції дуже відрізняються від колег з арбітражних судів. Це помітно, коли ми розглядаємо питання про суддівську соціалізацію.
Під останньою мається на увазі наявність спеціальних вищих навчальних закладів, де проходять навчання майбутні судді, де закладаються необхідні юридичні (вже — суддівські) навички. Подібні заклади є у Франції, Італії та Іспанії.
Другий тип системи підготовки суддів — це модель скандинавських країн. Тут, щоб стати суддею, необхідно після отримання диплома юриста спочатку два роки стажуватися в суді першої інстанції й виконувати обов’язки, схожі з обов’язками секретаря судового засідання. Потім претендент повинен потрудитися рік на посаді стажиста служителя Феміди в суді другої інстанції, після чого повернутися до суду першої інстанції на посаду судді-стажиста (або так званого помічника судді), необхідно також пропрацювати ще один рік в суді апеляційної інстанції. При цьому на кожному етапі оцінюється як поточна робота кандидата на посаду судді, так і результат підсумкового іспиту.
Труднощі підготовки
У Росії система соціалізації існує формально тільки на етапі становлення. До липня 2010-го можна було говорити лише про неформальну систему професійної соціалізації, коли помічники суддів швидше ставали суддями, ніж їхні колеги з інших юридичних спеціалізацій. З набуттям чинності актом від 1.07.2010 «Про внесення зміни до статті 20.1 закону «Про статус суддів у РФ» особи, вперше призначені на посаді суддів, проходять обов’язкову спеціалізовану професійну перепідготовку. Загальна тривалість навчання і стажування не може перевищувати 6 місяців. В міру необхідності, але не рідше за один раз на 3 роки, здійснюється підвищення кваліфікації служителів Феміди. Проте слід визнати, що такі курси не зможуть стати аналогом повноцінного навчання професії судді. В арбітражних судах подібної практики немає.
Остання відмінність стосується питання відвертості судової системи. Арбітражні суди з приходом А.Іванова почали викладати біографії суддів на сайтах. Згідно з дослідженням порталу Право.ru, якщо в грудні 2009 року тільки близько 10% всіх судів надали повну інформацію про суддів, то в грудні 2010-го — 20%. З 2007 року арбітражні суди почали викладати вердикти в Банку рішень ар¬бітражних судів (БРАС). Тепер практично всі рішення від першої до останньої інстанції можна побачити в режимі он-лайн. Починаючи з 2010 року, проводяться відеотрансляції засідань ВАС. Навпаки, установи загальної юрисдикції не поспішають викладати свої рішення, нарікаючи то на нестачу людських ресурсів, то на інші причини.
Зіставлення російських арбітражних судів і судів загальної юрисдикції за такими параметрами, як стаж, спосіб поповнення лав суддів, відкритість, виводить картину діаметральних відмінностей, хоча корпорація повинна бути єдиною.
Представники арбітражних судів відкритіші, молодші, професійніші, а судів загальної юрисдик¬-ції — залишилися десь у 1990-х роках: зв’язок з прокуратурою і залежність від голови суду робить з них не «компенсаторів огріхів законодавця» і відновників соціальної справедливості, а функціонерів, які діють у суворих рамках формальних і неформальних правил. Проте, критикуючи інер¬т¬ність судів загальної юрис¬¬дикції, необхідно все ж таки враховувати, що федеральні, мирові й вій¬ськові судді є різношерстим, величезним за чисельністю корпусом юрис¬тів, які консервативніші за своїм стилем роботи і спосо¬бом мислення, ніж представники арбітражних судів.
Денис ПРИМАКОВ, співробітник
Інституту проблем правозастосування
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!