Паперовий щит для ТОВ

Захист комерційної таємниці починається з корпоративного договору

Статут та корпоративний договір — не єдині способи захисту корпоративної таємниці товариства. Внутрішні акти більш ефективно допоможуть учасникам відновити порушене право в судах.

Таємне нетаємних товариств

Про тонкощі захисту комерційної таємниці товариства з обмеженою відповідальністю під час вебінару розповіла адвокат Надія Тарасова-Зайцева.

Поняття комерційної таємниці не нове для правової системи України. Перші акти, які врегулювали питання захисту такої інформації, були підписані ще в 1993 році, і деякі з них чинні й досі. «Законодавчу базу про комерційну таємницю, яку правники застосовують до ТОВ, ТДВ, з легкістю можна адаптувати й під акціонерні товариства», — додала адвокат.

Усі правники неодноразово чули про рейдерські захоплення підприємств та викрадення інформації, яка віднесена до розряду таємної. Одна з лазівок для незаконних дій прихована саме в учасниках товариства. На практиці схема реалізується таким чином: особа стає учасником товариства з єдиною метою — поцупити конфіденційну інформацію на користь конкурентів чи для реалізації іншого наміру.

Тому було наголошено на необхідності записати в корпоративному договорі, що учасники товариства не маю права розголошувати комерційну таємницю. Слід передбачати відповідальність за поширення інформації, як-от штрафні санкції або виключення чи звільнення.

Інколи трапляються випадки, коли про конфіденційну інформацію товариства можна й не згадувати в статуті. Мова йде про статут «на трьох аркушах». Товариство, яке створюється в прискореному режимі й не хоче використовувати модельний статут як альтернативний спосіб захисту, може використовувати спрощений вид. Комерційну таємницю ж у такому випадку вдасться захистити за допомогою внутрішніх актів.

Правила гри

Н.Тарасова-Зайцева порекомендувала відносити до компетенції загальних зборів або до наглядової ради питання щодо затвердження внутрішніх нормативних актів, що регулюють правила визначення, охорони та доступу до комерційної таємниці ТОВ. Такі положення мають поширюватися саме на учасників товариства.

Важливим є момент суб’єктності, тобто те, хто має підписувати положення про нерозголошення конфіденційної інформації. Якщо це зробить директор, то вимоги стосуватимуться тільки працівників, а не учасників чи представників, зауважила доповідачка. Для юридичної чистоти це питання в статуті потрібно віднести до компетенції загальних зборів.

Від статусу учасника товариства залежить міра його відповідальності за порушення умов корпоративного договору.

Відповідальність виконавчого органу за розголошення конфіденційної інформації може бути прописана в положенні про цей орган. Слід пам’ятати, що таке положення має бути затверджено загальними зборами або наглядовою радою.

А це вже секретно

Дуже важливим є питання, а що ж охоплюється поняттям «комерційна таємниця». Перелік відомостей, які матимуть такий статус, визначає виконавчий орган товариства.

Утім, коли справа доходить до суду, дуже важко довести, що розголошена інформація була віднесена до таємної. Саме неконкретність відомостей, умови доступу та заходи безпеки і є причинами програшу в суді. До прикладу, якщо в статуті чи комерційному договорі написати, що комерційною є інформація про технологію виробництва, то потрібно чітко зазначати, які продукти чи технологічний процес маються на увазі.

Найбільш складна ситуація із цифровим продуктом, себто програмами. Щоб з’ясувати, секретною є інформація тільки про програму чи й про «похідний код», юристам необхідно залучати розробників продукту. У документах також можна передбачити, який критерій закладається для віднесення інформації до комерційної таємниці.

Як правило, до неї відносять стратегію товариства, бізнес-план, технології виробництва, методи управління. Коли такі дані стануть відомими зловмисникам, то можуть бути використані для власних цілей. Зокрема, для усунення члена правління, який уповноважений прийняти важливе рішення в разі спроби рейдерського захоплення.

Також Н.Тарасова-Зайцева радить товариствам засекречувати й інформацію про перелік контрагентів. Нові технології та розробки краще все ж патентувати. Це складно зробити у випадку з IT-продуктами, але можливо.