Ярмо — на роки

Проблеми банківського сектору вирішуватимуть коштом пересічних українців

Не допустити повтору кризи в банківському секторі намагаються не лише переходом до політики ручного керування, а й за рахунок валютних позичальників, яких змушують іти на банкрутство.

Консервація кризи

З моменту створення інституту неплатоспроможності для фізичних осіб на нього поступово з’являється попит. Утім, придивившись це може виявитись білетом в один кінець. Адже всі ризики в банкрутстві покладатимуться саме на позичальника. Проте адвокати пропонують придивитися до новоспеченої системи, а ще ліпше — спробувати.

Проаналізувавши пул позичальників, яким рекомендують у першу чергу звертатися до процедури банкрутства, виявляється що це в переважній більшості особи, які ще у 2005—2007 рр. узяли кредити в іноземній валюті на придбання житла. Утім, протягом останніх років, окрім запровадженого мораторію держава інших кроків не вчиняла.

Після прийняття Кодексу з процедур банкрутства для таких позичальників було виокремлено два шляхи і обидва через банкрутство. Перший — це перерахунки заборгованості та реструктуризація, другий — уведення процедури погашення боргів. Утім, серед правників та арбітражних керуючих наразі відсутній єдиний погляд на ситуацію, адже доки одні малюють яскраві перспективи для боржника в банкрутстві, інші намагаються вмовити позичальників йти на мирові угоди з банками.

Єдині, хто в цих умовах зберігає сталу позицію, — це представники тієї банківської спільноти, яка вистояла протягом «банкопаду». Вони вважають, що борги необхідно повертати повністю, а коливання курсу гривні та економічна криза не повинна стояти цьому на заваді. Більше того, вони впевнені, що мораторії, які раз за разом приймає держава лише шкодять ситуації. Адже економічні закони повинні бути вищими за людські долі. Про те, як не купити кота в мішку, йдучи в процедуру неплатоспроможності говорили під час вебінару, зорганізованого Асоціацією правників України.

Перші кроки

Для того щоб судом було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність необхідна наявність однієї з 4 підстав. По-перше, це борг не менше 30 мінімальних заробітних плат. По-друге, боржник припинив погашення кредиту чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50% за кожним зобов’язанням протягом двох місяців. Третя умова — ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність майна. Або ж існують інші обставини, які свідчать про те що найближчим часом боржник не зможе виконати свої зобов’язання.

Надалі боржнику необхідно підготувати доволі ґрунтовну заяву, в якій вказати не лише перелік кредиторських зобов’язань із розрахунками, але й сформувати належним чином відомості щодо наявного майна в нього та членів його сімей. Як показує практика, самостійно скласти відповідну заяву боржник жодної можливості не має, тож йому доведеться відшукати кошти на адвоката або ж арбітражного керуючого. Крім того, доведеться шукати й гроші на авансування винагороди арбітражному керуючому. А от питання зі сплатою судового збору досі залишається не визначеним.

Проаналізувавши судову практику доходимо висновку, що суди першої інстанції доволі часто відмовляють у відкритті провадження через відсутність сплати судового збору. Утім, на апеляційному рівні наголошують: боржник не повинен ані судовий збір сплачувати, ані відповідати всім можливим та неможливим умовам, які передбачені в КзПБ.

Надалі горе-позичальника очікують два процесуальні шляхи — реструктуризація заборгованості або ж проведення процедури погашення боргів. Утім, обидва містять ряд нюансів, які жодним чином не стимулюють боржника. Деякі правники зазначають, що увійти у процедуру неплатоспроможності в Україні набагато складніше, ніж в Німеччині, яка відома своїми суворими правилами та тривалістю процесу.

Превентивні заходи

Після відкриття провадження по справі для боржника настає ряд превентивних заходів. З цього моменту вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, припиняється нарахування штрафів та санкцій, а арешт на майно накладаються виключно господарським судом.

Наступний крок — план реструктуризації боргів боржника. У ньому зазначається перелік наявних кредиторських вимог, належне боржнику майно, а також кроки, які боржник планує вчинити для розрахунку з кредиторами. Утім, необхідно розуміти, що строк реструктуризації може тривати від 5 до 10 років. Тож якщо боржник має статки — реструктуризація певним чином йому допоможе. Проте чи можливо в Україні спланувати власні доходи на наступне десятиріччя?

Серед обов’язків, які на себе повинен взяти боржник, навіть існують такі як перекваліфікація, проходження навчання або ж влаштування на роботу. В умовах різкого скорочення ринку праці та масового закриття підприємств, реалізувати ці заходи вдасться далеко не всім. Крім цього досі існують правові прогалини, які не врегульовують ряд аспектів.

Зокрема, вітчизняне законодавство про банкрутство розглядає боржника не відокремлено від членів його сім’ї. Тож за боргами чоловіка раптово можуть притягнути і дружину. Розлучення в цьому процесі, навіть якщо воно відбулося за кілька років до банкрутства, не допоможе.

Яким шляхом піде судова практика наразі невідомо, тож спрогнозувати чи будуть діти відповідати за боргами батьків наразі не можливо. Не менше проблем постає і з можливою спадщиною, адже протягом років, на які може бути розтягнено процедуру реструктуризації, боржник може стати спадкоємцем. Цікаво, чи будуть в таких випадках скасовувати заповіти, мотивуючи це тим, що банк не доотримав запланованого прибутку? Адже цілком логічно, що заповіти складатимуть не на користь боржника, а, наприклад, на користь його дітей.

За таких обставин реструктуризація під наглядом господарського суду може, звісно мати свої переваги. Утім, може обернутися не лише невідворотнім знищенням боржника, але й розтринькуванням тих статків, які були накопичені членами його сім’ї.

За таких обставин громадяни, які і без того не дуже поспішали укладати шлюб, надалі будуть ставитися до нього ще з більшою пересторогою. Або ж попит на шлюбні контракти зростатиме з року в рік.

Щоправда, боржникам залишатимуть кошти, які кредитори будуть вважати достатніми для життя. Наразі ця сума має лише найнижчу межу — один прожитковий мінімум. Проте чи може особа прожити на ці гроші за сучасних цін? Наразі доля громадян безпосередньо залежить від судової практики, яка формуватиметься на рівні Верховного Суду. Таким чином ті, хто зараз стрибає в банкрутство, може залишитися по вуха в боргах на довгі роки.