Сам факт зобов’язання внести відомості до ЄРДР не може бути доказом того, що бездіяльність прокуратури заподіяла моральну шкоду. Такий висновок зробив ВС в постанові №638/8636/17-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
13 травня 2020 року м.Київ №638/8636/17-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: ВОРОБЙОВОЇ І.А., ГУЛЬКА Б.І. (суддя-доповідач), ЛІДОВЦЯ Р.А., ЧЕРНЯК Ю.В. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.10.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2018,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Полтавської області, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади.
Позовна заява мотивована тим, що в період з 11.04.2013 до 7.11.2016 він неодноразово звертався до прокуратури із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, однак, на порушення вимог ст.214 КПК, його повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань унесено не було, у зв’язку із чим він вимушений був оскаржувати бездіяльність відповідача в судовому порядку. На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м.Полтави від 12.03.2014 прокуратурою внесені відомості до ЄРДР за його заявою від 23.12.2013 про вчинення кримінального правопорушення, за яким він є потерпілим. Незаконною бездіяльністю посадових осіб прокуратури йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він упродовж тривалого часу був змушений відвідувати суди різних інстанцій для поновлення своїх порушених прав. У результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури його стан здоров’я значно погіршився, у зв’язку із чим він, як інвалід ІІ групи, був змушений проходити відповідне лікування. Порушений його звичний ритм життя, що призвело до погіршення та позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, принижено його честь, гідність, що, у свою чергу, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Посилаючись на викладене, Особа 1 просив суд стягнути з державного бюджету через Державну казначейську службу на відшкодування моральної шкоди 647 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського райсуду від 24.10.2017 позов Особи 1 задоволено частково. Стягнуто на користь Особи 1 з ДКС за рахунок коштів держбюджету 10 тис. грн. з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено факт заподіяння йому моральної шкоди неправомірними діями прокуратури, проте необґрунтовано завищено розмір заявленої суми на відшкодування, а тому суд, виходячи із засад розумності та справедливості, визначив її розмір у 10 тис. грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою АСХО від 20.06.2018 апеляційні скарги прокуратури та ДКС залишено без задоволення. Рішення Дзержинського райсуду від 24.10.2017 залишено без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що Особі 1 були спричинені моральні страждання, які полягали в зміні його нормального життєвого ритму у зв’язку з необхідністю неодноразово звертатися до правоохоронних та судових органів за захистом своїх прав, що підтверджується ухвалами суду щодо бездіяльності посадових осіб слідчого управління Міністерства внутрішніх справ в Полтавській області та прокуратури. При цьому суд керувався положеннями ст.56 Конституції, стст.23, 1173, 1174 ЦК.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник прокурора Полтавської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позову Особі 1 відмовити <…>.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга заступника прокурора Полтавської області мотивована тим, що суди не врахували того, що посадовими особами органів прокуратури будь-яких протиправних дій стосовно позивача вчинено не було. Сам факт звернення позивача із заявами до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про порушення його прав. Зазначає, що реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого та задоволення таких скарг слідчим суддею не свідчать про незаконність прийняття рішень, а зводяться до реалізації права на здійснення функцій контролю в порядку кримінального судочинства. Також судами не зазначено, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір на відшкодування в 10 тис. грн. та якими доказами це підтверджується.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2019 року надійшов відзив Особи 1 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги — безпідставними. Незаконною бездіяльністю посадових осіб прокуратури йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу був вимушений відвідувати суди різних інстанцій щодо поновлення своїх порушених прав.
Фактичні обставини справи, установлені судами
У період із 2013 до 2016 року Особа 1 неодноразово звертався до прокуратури із заявами про вчинення стосовно нього окремими посадовими особами прокуратури та СУ МВС у Полтавської області кримінальних правопорушень, але відомостей до ЄРДР прокуратурою внесено не було.
У подальшому Особою 1 оскаржувалась така бездіяльність відповідача в судовому порядку.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду від 22.11.2013 зобов’язано прокурора Полтавської області внести до ЄРДР відомості за заявою Особи 1 від 15.10.2013 про скоєне правопорушення та розпочати досудове розслідування.
Ухвалою слідчого судді від 12.03.2014 визнано бездіяльність заступника начальника слідчого відділу прокуратури щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою Особи 1 від 23.12.2013 та зобов’язано його внести до ЄРДР заяву Особи 1 про кримінальне правопорушення від 23.12.2013, учинене слідчим СУ МВС у Полтавської області, та розпочати досудове розслідування.
Прокуратурою на підставі вищевказаних ухвал унесені відомості до ЄРДР за заявами Особи 1 від 15.10.2013 та 23.12.2013 щодо вчинення посадовими особами СУ МВС у Полтавської області кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК, за яким він є потерпілим.
Зазначені обставини позивач уважав підставою для відшкодування моральної шкоди <…>.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Згідно зі ст.56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом держвлади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені в ст.1176 ЦК.
Ці підстави характеризуються особливостями суб’єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових
чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури
або суду, відшкодовується державою лише у випадках учинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме — у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті — така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом держвлади, їх посадовими та службовими особами (стст.1173, 1174 цього кодексу).
У ст.1174 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу держвлади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно зі ст.1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених у ч.2 цієї статті.
За змістом ст.23 ЦК, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Для наявності підстав зобов’язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог ст.1174 ЦК потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу держвлади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв’язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування в розумінні стст.1167, 1174 ЦК.
При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов’язано відповідача внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не тягне наслідок цивільно-правового характеру й не може бути доказом того, що бездіяльність відповідача заподіяла позивачу моральну шкоду. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, унаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача та притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
З огляду на викладене ВС виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями відповідача, що на підставі ст.81 ЦПК є його процесуальним обов’язком.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру й, відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.
Доводи Особи 1 про те, що обґрунтованість його позовних вимог підтверджується судовою практикою ВС, безпідставні, оскільки в постановах ВС, на які посилається позивач, інші фактичні обставини справи.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом
повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового — про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст.412 ЦПК підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись стст.141, 400, 409, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.10.2017 та постанову Апеляційного суду Харківської області від 20.06.2018 скасувати.
У задоволенні позову Особи 1 до Прокуратури Полтавської області, ДКС про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!