Недосягнення згоди між батьками щодо порядку та способу участі батька у вихованні дитини не може бути підставою для відмови йому в спілкуванні з нею. Такий висновок зробив ВС в постанові №686/667/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
1 квітня 2020року м.Київ №686/667/17
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О.,
суддів: ЖДАНОВОЇ В.С., ІГНАТЕНКА В.М. (суддя-доповідач), КАРПЕНКО С.О., ТІТОВА М.Ю. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.01.2019 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21.05.2019.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2, третя особа — Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною.
На обґрунтування позову посилався на те, що 25.01.2008 між ним та відповідачем Особою 3 зареєстровано шлюб, під час якого у них Інформація 1 народилась донька Особа 4. Рішенням Хмельницького міськрайсуду від 1.02.2010 шлюб між сторонами розірвано. Позивач бажає брати участь у вихованні та утриманні своєї доньки, однак відповідач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, відмовляється укласти з ним договір про виконання батьківських прав щодо доньки, не повідомляє, в якому навчальному закладі навчається дитина, тощо.
Таким чином, просив визначити способи участі у вихованні доньки Особи 4 шляхом призначення систематичних побачень, можливості спільного відпочинку та відвідування місця її проживання, а саме: перша, третя субота місяця з 12 до 16 год.; друга, четверта неділя місяця з 16 до 20 год.; з 1 до 15 червня кожного року та з 23 до 28 грудня кожного року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайсуду від 15.01.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, проаналізувавши результати обстеження умов проживання дитини, батьків, ставлення матері до виконання батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, стан здоров’я Особи 4, тривалу відсутність Особи 1 у житті дитини, перебування батька поза межами України та посилаючись на висновок органу опіки та піклування, вважав неможливим визначити способи участі батька у вихованні дитини, місце, час їх спілкування. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що права Особи 1 в частині визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною ніким не порушуються та не оспорюються.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою ХАС від 21.05.2019 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення; рішення Хмельницького міськрайсуду від 15.01.2019 залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону. Так, суд узяв до уваги, що дитина має велику прихильність до матері, емоційний зв’язок з батьком відсутній, оскільки дитина ніколи його не бачила. Апеляційний суд також уважав недоведеним учинення відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Крім того, апеляційний суд вважає, що немає підстав відступити від висновків органу опіки та піклування, в якому вказано на неможливість установлення графіка спілкування батька з дитиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до ВС, представник Особи 1 — Особа 7, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставних висновків про відмову в задоволенні позову, оскільки відступили від принципу рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини. Позивач зазначає, що суди не звернули уваги на те, що висновок органу опіки та піклування невмотивований. Судами порушено закон «Про охорону дитинства», Конвенцію про права дитини та, як наслідок, порушено право позивача на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходило <…>.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що Особа 4 проживає разом з мамою Особою 2. Особа 1 тривалий час проживав за кордоном.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 21.11.2018 №01-34/2377/18, враховуючи документи у справі, результати обстеження умов проживання дитини, батьків, ставлення матері до виконання батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, стан здоров’я Особи 4, тривалу відсутність Особи 1 у житті дитини, перебування батька поза межами України (відповідно до заяви від 19.11.2018), визначити способи участі Особи 1 у вихованні дитини — Особи 4, Інформація 2, місце, час їх спілкування неможливо.
Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач надав копії листів, направлених на адресу Особи 2 з пропозицією укласти нотаріально посвідчений договір на утримання та виховання дитини, з проханням повідомити про місце перебування дитини.
Крім того, матеріали справи містять повідомлення, адресоване начальнику служби у справах дітей Хмельницької міськради Особі 9 щодо вчинення Особою 2 перешкод у спілкуванні з дитиною — Особою 4; звернення, адресоване директору НВК №4 Тарабанову А.А. про надання інформації щодо процесу навчання Особи 4; звернення, адресоване директору Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Нікітюк Л. щодо часу та місця проведення виставки, на якій будуть представлені роботи доньки.Також у матеріалах справи міститься лист Залічанського відділення поліції Хмельницького відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області від 10.01.2017 №158/121/127, адресований Особі 1, в якому зазначено, що в ході перевірки звернення від 31.12.2016 про те, що колишня дружина не дозволяє бачитися з донькою, прийнято рішення про припинення перевірки за цим фактом, оскільки кримінального правопорушення не скоєно.
Директор Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва надав довідку від 13.01.2017 №03-12-04, в якій зазначено, що Особа 1 просив у школи реквізити для оплати навчання його доньки в школі та розклад занять дитини; про надходження коштів від Особи 1 за навчання доньки повідомлено Особі 2, після чого остання повідомила, що учениця Особа 4 не буде відвідувати заняття в школі <…>.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Мотиви, з яких виходив ВС, та застосовані норми права
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеній Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.59, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до стст.3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлученою зі своєю матір’ю.
Відповідно до ч.7 ст.7 СК дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі й спілкуватися зі своїм батьком, бабою та дідом.
У ч.1 і 2 ст.150 СК визначено, що батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст.151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов’язків щодо неї.
Згідно із ст.153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно з ч.1 ст.159 СК, якщо той з батьків, з ким проживає дитина чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Згідно зі ст.12 закону «Про охорону дитинства» виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність щодо виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вказані норми законодавства, внаслідок чого допустили порушення ст.9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої дитина, яка розлучена з одним із батьків чи обома батьками, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками, крім випадків, коли це суперечить найвищим інтересам дитини.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що права Особи 1 в частині визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною ніким не порушуються та не оспорюються. Крім того, зазначив, що Особа 1 не звертався із заявою про визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною до органу опіки та піклування, тому вважав, що спір між батьками щодо визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною відсутній.
Відповідно до чч.1, 3 ст.19 СК у випадках, передбачених цим кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.
Виходячи з аналізу вказаної норми звернення особи до органу опіки та піклування по захист своїх сімейних прав є правом такої особи, а не обов’язком.
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір між сторонами відсутній, оскільки батько не звертався до органу опіки та піклування для вирішення питання щодо встановлення графіка побачень з дитиною, є передчасними.
Тому суд касаційної інстанції критично ставиться до висновків судів попередніх інстанцій про відсутність порушень права Особи 1 в частині визначення способів участі у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною.
Суд апеляційної інстанції вважав, що надані позивачем копії листів, направлених на адресу Особи 2 з пропозицією укласти нотаріально посвідчений договір щодо утримання та виховання дитини, з проханням повідомити про місце перебування дитини, повідомлення Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області від 10.01.2017, довідка Хмельницької дитячої школи мистецтв від 13.01.2017, звернення позивача до НВК №4 не підтверджують факту вчинення зі сторони відповідача перешкод у спілкуванні батька з дитиною.
Слід зазначити, що судами попередніх інстанцій належним чином не надано оцінки доказам у справі, в тому числі повідомленню, яке адресоване начальнику служби в справах дітей Хмельницької міської ради Особи 9; зверненню, яке адресоване директору НВК №4 Тарабанову А.А. про надання інформації щодо процесу навчання Особи 4; зверненню, яке адресоване директору Хмельницької дитячої школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Нікітюк Л. щодо часу та місця проведення виставки, на якій будуть представлені роботи доньки та відповіді школи на нього; листу відділення поліції від 10.01.2017 та іншим доказам у справі.
Крім того, поза увагою судів залишилась ст.141 СК, якою встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.3 ст.157 СК).
Відповідно до ч.2 ст.159 СК суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Згідно з висновком органу опіки та піклування від 14.06.2018 останнім рекомендовано Особі 1 спільно з Особою 4 відвідувати психолога з метою налагодження контакту між ними. І лише після надання висновку психолога щодо надання згоди дитини на зустрічі з батьком встановити способи участі Особи 1 у вихованні дитини.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування від 21.11.2018 №01-34/2377/18 визначити способи участі Особи 1 у вихованні дитини — Особи 4, Інформація 2, місце та час їх спілкування неможливо.
Разом з тим із зазначеного висновку не є зрозумілим, яким чином відсутність зустрічей із батьком та участь у вихованні і спілкуванні з донькою сприятиме захисту інтересів дитини. Крім того, ч.6 ст.19 СК передбачено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Проте суди попередніх інстанцій, відмовляючи позивачу у задоволенні позову, не врахували принципу рівності прав батьків у вихованні дитини, а також інтересів останньої.
Недосягнення згоди між батьками щодо порядку та способу участі батька у вихованні дитини не можуть бути підставою для відмови йому у спілкуванні з дитиною.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною 3 ст.411 ЦПК передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Частиною 1 ст.400 ЦПК визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч.3 ст.400 ЦПК суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки недоліки, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно розглянути справу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
Щодо судових витрат
Частиною 13 ст.141 ЦПК передбачено: якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки ВС направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись стст.409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.01.2019 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21.05.2019 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!