Фінансова криза може вдарити навіть по безсторонності суддів
Одним із принципів справедливого судового розгляду вважається неупередженість людини в мантії. У Страсбурзі, наприклад, визнавали порушенням навіть використання суддею одного входу в зал засідань із прокурором. А недавно розбиралися з упередженістю на ґрунті фінансових утрат.
Хто відповість за кризу?
Багато хто, напевно, пам’ятає світову фінансову кризу 2008 року, яка почалася з іпотечної «мильної бульки», що луснула в США, й загострилася внаслідок банкрутства банку Lehman Brothers. Відгомін потрясіння похитнув не одну фінансову установу і в Європі. Проте, мабуть, найсильніше криза позначилася на невеликій Ісландії: її національна валюта знецінилась удвічі (до речі, гривня тоді подешевшала «всього» на 60%), а прем’єр-міністр попередив громадян, що країна може стати банкрутом.
Три найбільші банки країни опинилися на межі краху, серед них і Landsbanki Islands hf, який луснув 7.10.2008. Була створена спеціальна комісія для розслідування обставин банкрутств фінустанов. Вона, зокрема, з’ясувала, що за тиждень до краху компанія Imon ehf., що належить інвесторові М.А., придбала 250 млн акцій Landsbanki за рахунок кредиту, отриманого в ньому ж під заставу придбаних акцій, а також сертифікатів, розміщених в іншій фінустанові. А 3.10.2008, за 4 дні до банкрутства, Сигрідур-Елін Сигфусдоттір, як член кредитного комітету банку, затвердила рішення про виділення Imon ehf. ще одного кредиту для купівлі акцій.
Ці відомості направили спеціальному прокуророві з проханням провести розслідування за підозрою в маніпулюванні ринком у період із травня 2003 до жовтня 2008 року. Зокрема, згадувалися й операції щодо придбання Imon акцій Landsbanki.
Утім, лише через 4 роки прокурор пред’явив С.Сигфусдоттір обвинувачення в шахрайстві з використанням службового становища й маніпулюванні ринком цінних паперів. Як співучасники у справі проходили С.А., який був одним із двох генеральних директорів Landsbanki на момент здійснення операції з Imon, і С.Г., колишній брокер, керуючий цінними паперами банку.
Районний суд м.Рейк’явіка визнав винним тільки брокера. Проте через рік Верховний суд скасував виправдувальний вирок і визнав С.Сигфусдоттір винною в шахрайстві, а також пособництві та підбурюванні до маніпулювання ринком. Жінку засудили до 18 місяців тюрми. Вирок ухвалила колегія з 5 суддів.
Судді-акціонери
Наприкінці 2016-го, тобто через більше ніж рік після вироку, у ЗМІ просочилася конфіденційна інформація про суддів ВС. Виявилося, що деякі з них у 2008 році володіли акціями ісландських банків. При цьому про володіння такими пакетами акцій, принаймні в деяких випадках, не було повідомлено Комітету із судових функцій. Зрозуміло, виникло запитання, чи немає конфлікту інтересів у тому, що ці ж судді виносили рішення у справах колишніх банкірів.
Комітет швидко відреагував також публікацією в газеті, пояснивши, що обов’язок повідомляти про свої акції покладено на кожного суддю, а сам комітет не займався такими розслідуваннями з власної ініціативи. Крім того, він зобов’язаний реагувати тільки в тому випадку, якщо мова йде про акції вартістю понад 3 млн ісландських крон (близько €22300) або більше ніж 5% у компанії. Також наголошувалося, що суддя М.С. (один із тих, хто ухвалював вирок у складі колегії) повідомив, що володів акціями Glitnir Banki hf., але у 2007 році продав їх.
С.Сигфусдоттір зацікавилася такою інформацією та направила офіційний запит у комітет щодо всіх суддів колегії, яка визнала її винною. Проте там відповіли, що у 2008 році ніхто із суддів не володів акціями банків, а двоє стали суддями пізніше й даних стосовно них за цей період немає. Також наголошувалося, що судді не зобов’язані повідомляти про активи в трастах і подібних фондах.
Одначе хвиля в пресі не згасала, і ВС висловив готовність надати сторонам процесу інформацію про суддів-акціонерів, якщо будуть такі запити. С.Сигфусдоттір запросила інформацію про «свою» колегію. Й отримала відповідь про активи трьох суддів ВС у збанкрутілих установах Landsbanki, Kaupthing і Glitnir. Правда, суд підкреслив, що обов’язок повідомляти про акції не поширюється на близьких родичів законників.
З’ясувавши це, жінка подала клопотання про відновлення судового розгляду на підставі нововиявлених обставин, які свідчили про можливий конфлікт інтересів. Адже йшлося про порушення відповідних гарантій конституції.
Двоє суддів зізналися, що володіли акціями Landsbanki, станом на 3.10.2008 один пакет коштував 1,7 млн, а другий — 8,5 млн ісландських крон. Комітет також звернув увагу на те, що у вироку ВС наголошувалося: «необережні рішення [заявника] про надання кредитів, таким чином, могли стати причиною фінансових утрат для акціонерів Landsbanki, як великих, так і міноритарних, а також громадськості в цілому».
Урешті-решт вирок дозволили переглянути, зважаючи на можливий конфлікт інтересів. Хоч у ВС Ісландії дійшли висновку: оскільки комітет належить до виконавчої влади, його рішення також підлягає судовому контролю.
На цей момент справа все ще розглядається. Проте, отримавши такі докази, С.Сигфусдоттір відразу ж звернулась у Страсбург зі скаргою на порушення §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сумніви суб’єктивні й об’єктивні
У рішенні від 25.02.2020 у справі «Sigríður Elín Sigfúsdóttir v. Iceland» Європейський суд з прав людини нагадав, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості та що її існування може бути перевірене різними способами. Зокрема, можлива суб’єктивна перевірка, яка полягає в тому, щоб сказати, чи мав суддя які-небудь особисті упередження у справі. Також передбачена об’єктивна перевірка, тобто шляхом з’ясування, чи дав сам суд достатні гарантії, щоб відкинути будь-який сумнів у його безсторонності (див. рішення у справі «Morice v. France»).
Один із суддів володів акціями Landsbanki на суму більше ніж 8,5 млн крон, які він утратив через банкрутство банку до призначення у ВС у 2010 році. Ця сума майже в 3 рази перевищувала ту, яка вимагала повідомлення Комітету із судових функцій. Крім того, його втрати були істотними, якщо їх порівняти з його річним доходом як професора права у 2008 і 2009 роках. Причому справа заявниці безпосередньо стосувалася поведінки керівництва Landsbanki перед крахом.
Таким чином, С.Сигфусдоттір могла з повною на те підставою вважати, що питання мало велике значення для акціонерів, які зазнали збитків у цей період, а суддя до них належав. Тому Європейський суд з прав людини погодився з думкою комітету, що колегія у справі заявника не була безсторонньою через понесені втрати.
Причому в ЄСПЛ відзначили: хоча суддя-акціонер уходив до складу колегії з 5 чоловік, зважаючи на закритість обговорень, неможливо встановити його фактичний вплив на остаточне рішення. Отже, безсторонність ВС могла бути поставлена під сумнів, тому мало місце порушення §1 ст.6 конвенції.
Заявниця оцінила моральну шкоду й матеріальні збитки від вироку у €2,5 млн за кожним із пунктів. Проте Суд визнав €12 тис. достатньою компенсацією за моральну шкоду, а також зобов’язав державу покрити €5 тис. судових витрат.
Таким чином, справа може стати підмогою для українських адвокатів у разі потреби обґрунтувати заявлені відводи суддям, а для служителів Феміди — уроком: не слід давати в рішеннях оцінок подіям, які можуть дати привід засумніватися в їхній неупередженості.
У Рейк’явіку фінансова криза вилилася в «революцію каструль»: ісландці були готові лінчувати і банкірів, і уряд.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!