Не ображайте моїх почуттів!

Доборолися за права до самого краю! Мабуть, так написав би великий Кобзар, дізнавшись, як в Україні пропонують боротися за рівноправність своїх громадян.

Під проектом «Про приведення у відповідність до Конституції України положень статті 161 Кримінального кодексу України» (№3111) підписалося 39 «слуг народу».

Втім, бажаючи «нормативної фіксації розмаїття перелічених у Основному Законі ознак забезпечення рівності громадян», вони змішали у диспозиції ст.161 КК усі можливі ознаки дискримінації. Тут  і встановлення прямих чи непрямих привілеїв за ознаками, зокрема, участі у громадських об’єднаннях чи місця народження, і приниження честі та гідності громадян (без уточнення «національної»).

Причому, на думку авторів проекту, розпалювати ворожнечу чи ненависть можна не тільки діями, а й бездіяльністю. Тобто як словом, так і мовчанням! Важко скласти уяву, в яких ситуаціях може знадобитися така кваліфікація. Можливо, автори мали на увазі, наприклад, Нацраду з питань телебачення та радіомовлення, яка ніяк не відреагувала на висловлювання щодо того, як слід учинити з українцями, які наразі мешкають на непідконтрольних територіях.

Водночас виокремили таке правопорушення, як «образа почуттів громадян» без прив’язки до їхніх релігійних переконань. Зрозуміло, що нардепи ставили благу мету — припинити вживання принизливих виразів для мешканців різних частин країни. Але за такого формулювання злочином можна буде назвати і неподільне кохання, що вочевидь ображає світле почуття однієї людини, або критику влади, що ображає віру тих, хто її обирав.

Між іншим, за цим законом можна посадити і тих, хто процитує Тараса Григоровича. Зокрема, за образу почуттів ляхів, гірше від яких, на його думку, свої сини Україну розпинають.