Корупціонер у законі

Що спільного між засіданням комітету Верховної Ради та «Грою престолів»?

Те, як обійти прогалину в законодавстві та звільнити директора НАБУ Артема Ситника, обговорювали в профільному комітеті. Тож народним депутатам довелося вирішувати, що важливіше — честь парламентаря чи суворе дотримання вимог закону.

Руки сверблять, рішення пишуться

Засідання Комітету Верховної Ради з правоохоронної діяльності розпочалося доволі мирно. На першому плані — голова комітету Денис Монастирський, який хоче швидко розглянути всі питання порядку денного та йти пити улюблений чай королеви Єлизавети. Можливо, ще щось хоче, утім, вираз обличчя саме такий. Проте смуток у царстві воліють посіяти народні обранці, в яких руки сверблять приймати політично виважені рішення.

Річ у тім, що 219 народних депутатів замість того, щоб вивчати правки до законопроектів про обіг землі, вирішили нарешті звільнити головного антикорупціонера, якого викрили у корупції.

Незважаючи на те що цей комітет не є головним у питанні звільнення голови НАБУ, це питання намагалися внести до порядку денного. Яким шляхом постанова народних депутатів потрапила до непрофільного комітету — залишається загадкою. Ймовірніше за все, повітряно-крапельним. Адже пропозицію висловити власну політичну волю нардепи вносили саме з голосу.

Обличчя чи закон

На думку народних обранців, правоохоронний комітет є місцем для відновлення справедливості, тож довелося вирішувати, що ж важливіше — власне обличчя чи закон. Адже на одній шальці терезів — політичні амбіції разом із заявою Президента щодо очищення від корупції, а на іншій — закон. Винні, як завжди, ті, хто займав посади раніше. Тож, приймаючи антикорупційні норми, законотворці, замість пігулок мудрості, прийняли пігулки сміливості.

Достеменно не відомо, хто і чому так зажадав, однак серед підстав для звільнення директора НАБУ відсутня така, що стосується наявності «меду на руках», або ж рішення суду щодо вчинення корупційних проступків. Так, сценаристи «Гри престолів» плакали б уголос, бо навіть їм на думку не спало, щоб вовк очолював стадо овець. Втім, особа, дані про яку внесено до реєстру корупціонерів, дотепер очолює НАБУ, хизуючись закордонною підтримкою, і спокійно ходить на роботу.

Зрозумівши, що мріяти про швидке та безболісне засідання комітету не варто, Д.Монастирський дав кожному можливість висловитися, нагадавши, що головним у вирішенні питання звільнення очільника НАБУ є Комітет ВР з питань Регламенту. Тож, зважаючи на те, що в іншому царстві бояри роботу ще не виконали, сьогодні обговорювати постанови не на часі. «Особливо ті, які породжують величезні сумніви щодо законності», — зазначив він.

Далі слово пішло по колу, тож аргумент, що члени комітету насамперед політики, не знайшов підтримки. Карту били тим, що присутні — представники законодавчої влади. І саме це їм повинне заважати порушувати закон під прицілом камер та репортерів.

Гроші на вітер

Чудовий механізм для звільнення, як виявилося, — проведення аудиту в НАБУ. Тож якщо кошти платників податків витратити на проведення перевірки, то можна встановити безліч порушень. Можливо, навіть будуть знайдені могильники із нерозслідуваних справ та усипальниці, побудовані на кошти добросовісних платників податків. Звісно, якби це було в серіалі «Гра престолів», то сюжет повернув би в цьому напрямку. Натомість на засіданні комітету пропозицію не підтримали. Та й справді, чого не знайдеш після проведеного аудиту?

Парламентарям нагадали, що вони вже ходили околяса, коли обирали склад Державного бюро розслідувань. Тоді їм ні совість, ні присяга не заважали порушувати законодавство. Закінчилось, як завжди, смутком та потребою у перегляді прийнятих рішень.

Якщо б ми дивилися фантастичний серіал, то, певно, дійшли б висновку, що дотримуватися вимог закону парламентарям заважає підвищення рівня політики в крові. Втім, члени комітету вирішили посперечатися, що ж має вищу силу — рішення аудиторської комісії чи рішення апеляційного суду?

Серед двох адвокатів правильними є принаймні три правові позиції, тож було запропоновано ще один механізм заспокоєння громадської думки. Як виявилося, члени комітету не лише представляють народ України, але ще й планують майбутнє. Тож саме це створює передумови для розроблення нових законопроектів. Принаймні антикорупційне законодавство може зазнати змін. Яких саме — залежить від креативності депутатів.

Невдовзі знайшлося ще одне креативне трактування повноважень народних обранців. Апелюючи до Конституції та законодавства, представили таку ідею: якщо НАБУ не згадується в Основному Законі, то парламентарі можуть регулювати його діяльність на свій смак. Звісно, спираючись на принцип, що норми Конституції є нормами прямої дії. Отже, що б парламент не вирішив — все законно.

Резюмуючи, дійшли висновку, що наразі немає підстав для звільнення очільника НАБУ, тож доведеться пірнати в холодну воду. Щоправда, парламентарі згадали положення, яким врегульовується проведення конкурсу на зайняття посад у бюро. Так, особа, яку притягали до адміністративної відповідальності, не має права подавати документи на участь в конкурсі.

Отже, говорячи про очільника відомства, яке покликане викоренити корупцію, всі уявляли чесну та порядну людину, яка згодом має стати живою легендою. І бажано, щоб ці легенди через деякий час не стали основою кримінальної драми з голлівудським сценарієм.

Присутнім порекомендували включити питання до порядку денного, проголосувати та винести до сесійної зали. Адже, як засвідчують парламентарі, доволі часто на засіданні комітету всі підтримують рішення, утім, під куполом голосують за діаметрально протилежне. Тож, напевно, слід подумати і про відповідальність депутатів за рішення, які вони прийняли, але згодом їх скасував, наприклад, Конституційний Суд.

Після дебатів народні обранці погодилися, що серед підстав звільнення директора НАБУ відсутня така, як притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння корупційного правопорушення. Тож необхідно дотримуватися закону. А краще перед тим, як залишити засідання комітету, прийняти виважене рішення — щодо необхідності внесення законопроекту, яким доповнити підстави для звільнення. Закон, як відомо, зворотної сили не має, тож доведеться вирішувати питання про механізм його застосування.

Завершуючи дебати, парламентарі обізвали А.Ситника видатним посадовцем, який заслуговує на Книгу рекордів Гіннесса як чиновник, який, наче чахлик невмирущий, може акумулювати мільярди бюджетних гривень та звернути їх на свою користь і нічого йому за це не буде. Принаймні доки казка не добіжить кінця. Тож, обираючи між здоровим глуздом та законом, варто зупинитися на останньому.

В дебати голова комітету не втручався, наприкінці запропонував унести це рішення на голосування до сесійної зали. Втім, на п’ятигодинний чай він все одно не встиг, адже дискусія тривала довго. Тож після того, як присутні підтримали пропозицію Д.Монастирського, їм довелося ще понад годину слухати внесені до порядку денного законопроекти.

Пройшлися похапцем, а деякі із членів комітету навіть покинули засідання, не дочекавшись його завершення. Тож чи чай охолов, чи справді роботи забагато. Та ще постійні пропозиції щодо скорочення кількості лунають. Якби все це відбувалося в згаданому серіалі, то його сценаристи точно б проголосували за зменшення кількості головних героїв. Виключно для того, щоб глядач їх встиг запам’ятати та щоб було цікавіше дивитись епічну сагу.