Чи можна сформувати доброчесний суддівський склад без (оновленої) ГРД?
Наслідком останньої судової реформи став розпуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів, якій закидали упередженість та залежність від попередньої влади. Але на кадровому роздоріжжі, в очікуванні представників іноземних структур, які б допомогли віднайти доброчесних HR-менеджерів для Феміди, якось без уваги залишилася Громадська рада доброчесності. Чи вправі вона сьогодні виконувати роль морального авторитета – розглянемо на прикладі професійної біографії ученого, колишнього судді а нині члена ГРД двох скликань Михайла Жернакова.
Згуртовані податками
У 2007 році Михайло закінчує Національну юридичну академію України ім.Ярослава Мудрого, в 2008 - Харківський національний університет ім.В.Каразіна за спеціальністю «Фінанси», а через рік вже захищає кандидатську дисертацію за темою монографії, яку написав та видав у 2006 році, будучи студентом.
До призначення у 2012 році на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду він встигає також отримати ступінь магістра права в Інституті права і економіки Університету Роттердама (Нідерланди), а також ступінь магістра права та економіки в Університеті Болоньї (Італія). З таким солідним освітнім бекграундом він прикріплюється до Київського національного університету ім.Т.Шевченка для здобуття чергового наукового ступеня та в 2016 році захищає в Національному університеті державної податкової служби України докторську дисертацію, також за темою раніше виданої монографії.
Прикметно, що наукові здобутки талановитого 30-річного вченого, якого на той момент вважають фахівцем у проблемах реформування судової системи, обмежуються сферою податків: його кандидатська дисертація присвячена питанням правового регулювання представництва у сфері оподаткування, а докторська — податковим спорам та реформуванню механізмів їх вирішення.
Напевно, пояснити це можна науковими інтересами його вітчима — Миколи Кучерявенка, який є завідувачем кафедри фінансового права НЮУ. Він, власне, і був науковим керівником першої дисертації Михайла. А науковим консультантом докторської дисертації виступила Лідія Воронова, яка колись вчила самого М.Кучерявенка.
Останній, схоже, вмів зацікавити податковою тематикою близьких йому людей. Так, дружина та мати М.Жернакова — Ольга Мінаєва, яка є суддею Другого апеляційного адмінсуду, що у Харкові, досліджувала методологічний аспект процедурного регулювання податкових відносин та в 2017 році захистила докторську дисертацію.
Як тема докторської дисертації також методологічний аспект (але податкового зобов'язання в механізмі фінансово-правового регулювання), цікавив ще одного відомого українського вченого, науковим консультантом під час підготовки наукової роботи якого виступав академік М.Кучерявенко. Йдеться про Ігоря Самсіна, який з 2010 по 2014 рік обіймав посаду голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Саме під час його каденції розвивалася і кар’єра М.Жернакова як судді.
З Вінниці до Києва
У 2012 році, попри «темні часи» президентства Вітора Януковича, Михайло таки зголосився стати служителем його Феміди (див. указ Президента №83/2012). І на посаді судді Вінницького окружного адміністративного суду, яку він обіймав до 2015 року, за наявною інформацією, встиг розглянути близько 500 справ. Але горщики побив таки із постреволюційною владою.
Офіційною причиною написання заяви про звільнення став провал судової реформи. Тоді народні депутати обрали проект закону «Про забезпечення права на справедливий суд» авторства Петра Порошенка, відхиливши альтернативний, над розробкою якого працював в тому числі і М.Жернаков. Експерти заявляли, що обраний шлях судової реформи-2016 залишив політичну залежність суддів від Президента та парламенту.
Втім, злі язики стверджують, що справжня причина демаршу амбітного судді крилася в образі через нереалізоване бажання перевестися на роботу в столицю.
Те, що М. Жернаков не мав планів затримуватися на перефірії, свідчить той факт, що вже у вересні 2013 року суддя-початківець отримав рекомендацію від очолюваної І.Самсіним ВККС (чи існує тут конфлікт інтересів, зважаючи на спільне коло наукових інтересів – окреме питання) про переведення до Окружного адміністративного суду м.Києва. Усі необхідні документи були передані від ВККС до Адміністрації Президента і… не були реалізовані. Прикра ситуація сталася через те, що наявна в ОАСК вакансія була закрита: суддю, якого раніше звільнили з посади за порушення присяги, відновили на посаді.
М.Жернаков не став чекати наступної нагоди та спробував домогтися бажаного результату через позов до Вищого адміністративного суду, в якому він просив визнати протиправними дії та бездіяльність ВККС та Президента в частині повернення заяви та непереведення до ОАСК. Але ВАС вирішив, що Президент наділений правом на власний розсуд приймати рішення про переведення судді. При цьому задля правильного вирішення такого питання має враховуватись така обставина, як наявність вакансій. Тож Президент, повертаючи до ВККС заяву про переведення, діяв цілком аргументовано, зважаючи на те, що її реалізація стала неможливою. На підставі цього рішенням від 24.07.2014 у справі №800/292/14 ВАС відмовив у задоволенні позовних вимог.
У лютому 2015 року М.Жернаков подає заяву про звільнення, але прощається із суддівською кар’єрою у вересні, коли П.Порошенко видає відповідний указ №559/2015.
Реанімація доброчесності
Фахівець довго не сидить без діла. У грудні 2015 року він обрається членом ради Реанімаційного пакету реформ (раніше працював там у статусі експерта групи), реєструється як ФОП (зокрема, діяльність у сфері права, зв’язки із громадськістю, консультування з питань комерційної діяльності, наукова діяльність), на початку 2016 року стає експертом Центру політико-правових реформ, згодом засновує громадську організацію «Фундація ДЕЮРЕ».
Робота громадського діяча супроводжується дуже правильними заявами – він охоче роздає коментарі та інтерв’ю, виступає, пише статті, веде сторінку в «Фейсбуку».
«Давайте будемо чесними: у судовій системі у нас не з кваліфакацією основна проблема, а з тим, для чого люди приходили в професію. Якщо суддя чи кандидат на посаду судді заробив якимось чином щось таке, що не відповідає його доходам, то це повинно бути головним критерієм того, може чи не може в майбутньому цей суддя бути призначеним на посаду або повторно, або вперше», - говорив він на форумі «Конституція: громадська довіра та нове правосуддя», наче відчував своє покликання. Бо коли в 2016 році утворюється громадська рада доброчесності при ВККС він також уходить до її складу.
Але, як то буває, красиві слова часто розходяться із ділом. Коли у 2018 році на кваліфікаційне оцінювання потрапила його мати — О.Мінаєва, - сталося так, що ГРД, попри наявність інформації за результатами перевірки Національним антикорупційним бюро, чомусь узагалі не надала свого висновку.
Тож ВККС під час засідання у липні 2018 року намагалася застосувати критерії доброчесності самотужки. Маленькі і не дуже «будиночки», сарайчик, гаражі, земельні ділянки, автівки – близько години згадували та аналізували майно сім’ї та його рух члени ВККС, але так і не змогли вирішити, чи відповідає О.Мінаєва займаній посаді. Тоді було навіть оголошено перерву.
Хоча, крім питань щодо доходів, були й інші цікаві факти у професійній біографії законниці. Один з них, на який завжди звертали увагу громадські активісти, це заборони проведення мирних зібрань. Єдиний державний реєстр судових рішень містить принаймні дві ухвали, якими за участі судді О.Мінаєвої, обмежувалися такі права громадян:
від 30.06.2011 у справі № 2а-8102/11/2070 (Харківській обласній організації ВО «Свобода» та іншим учасникам заборонили мітинг і освячення відновленого пам’ятного знаку Героям Крут у сквері «Перемоги» у Харкові);
від 14.05.2013 у справі № 816/541/13-а (громадянам заборонили проводити біля будівлі прокуратури у Полтаві акцію протесту щодо припинення незаконного кримінального переслідування керівників заводу «Червоний Жовтень»).
Сам М.Жернаков негавтивно ставився до таких суддів. У статті про діяльність ГРД наголошував, що рада у своїх висновках надає беззаперечні факти щодо недостовірних відомостей в деклараціях, заборони суддями мирних зібрань. «На них має реагувати ВККС, але в більшості не реагує», — сумував він. Так чомусь сталося і цього разу — 25 жовтня 2018 року ВККС ухвалила позитивне рішення щодо О.Мінаєвої на засіданні.
Але ж перелік майна сім’ї не можна назвати скромним. Хоча у власності самої судді (за даними декларації за 2018 рік) здобутків не так вже й багато (квартира 121 кв. м, гараж 22 кв. м. та автомобіль Ауді Q5) більш заможним є її чоловік, який має ще дві квартири 171 та 97 м2, гараж у 13 кв. м., два паркомісця по 14 кв. м. на яких очевидно паркує другий автомобіль сім’ї (також Ауді Q5), будинок 121 м2, нежитлові приміщення загальною площею близько 400 м2, а також земельну ділянку 2655 м2.
Найкраще – дітям
З початком активної громадської діяльності, покращується майновий стан і самого М.Жернакова. Працюючи суддею, він навіть не має помешкання у Вінниці. З декларацій за 2013, 2014 та 2015 роки випливає, що його квартира, площею 38 м2, знаходилася у Харкові. Також у власності він мав автомобіль Suzuki Grand Vitara 2007 р.в.
Але з переїздом до Києва з’являється квартира, площею 66,2 м2 – спочатку на праві користування (декларація за 2016 рік), а потім у власності — за ціною 1 млн грн. (декларація за 2017 рік). Також у декларації за 2016 році виникає згадка про мотоцикл Honda Steed, яким експерт користується з 2014 року. Незазначення майна у користуванні, можливо, і дрібне порушення, як і пропуск строку подання декларації за 2017 рік, але подібні вчинки з боку суддів під пильним оком ГРД цілком можуть коштувати кар’єри.
Згідно з даними останньої декларації за 2018 рік М.Жернаков має річний дохід від підприємницької діяльності у розмірі 256578 грн. та заробітну плату від Фундації ДЕЮРЕ — 181115 грн. Прикметно, що М.Жернаков був засновником та очолював цю громадську організацію до квітня 2019 року. І існувала вона за рахунок іноземних та міжнародних організацій.
Так, обсяг фінансування у 2017 році становив суму близько 2,8 млн. грн. Основними донорами виступали дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, програма чеського уряду «Transition» та міжнародний фонд «Відродження». У 2018 році матеріальне положення ГО покращилося до 6,8 млн грн. Основним спонсором залишився дитячий фонд ООН (хоча предмет діяльності ГО становлять проблеми судової системи). Решту «пайовиків» замінили міністерство закордонних справ Данії та посольство королівства Нідерландів.
***
Не секрет, що українські судді не дуже полюбляють громадських активістів. Вони часто різкі у висловлюваннях та діях, бо надто упевнені у власній правоті. При цьому мають сумнівний бекграунд. І, з урахуванням викладених вище фактів, це повною мірою також може стосуватися ГРД при ВККС, де особи, що претендують на статус моральних авторитетів (я які мають бути такими за задумом законодавця), на жаль сповідують подвійні стандарти та на повірку приховують «скелети у шафі». Чи можливо у країні знайти бодай з десяток справжніх фахівців з бездоганною репутацією? І відтак, чи є корисною діяльність такого утворення, як громадська рада доброчесності? Відповіді на ці питання бажано віднайти якомога швидше, бо з кожною новою судовою реформою шансів на одужання країни стає все менше.
Фото: court.gov.ua
Матеріали за темою
Коментарі
ГРД повністю непотрібний і бездарний орган, утворення якого було великою помилкою. Поняття "доброчесність" не має визначення і є суб'єктивним. Необхідно внести зміни в законодавство і "…