Венеціанська теорія еволюції відбору

Депутати хочуть змінити кадрову політику на користь вершителів правосуддя

Як повідомляв наш тижневик у попередньому числі, 12 січня, на засіданні Комітету з питань правосуддя, депутати розглянули низку законопроектів. Зокрема, виникли чергові спроби вдосконалити головний реформений продукт — акт «Про судоустрій і статус суддів». Мова йде про два документи щодо спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів і стосовно стажу роботи служителів Феміди.

Європейський орієнтир

Актуальність першого проекту його автори, Сергій Ківалов і Валерій Писаренко, пояснюють рекомендацією європейських експертів. Зокрема, у висновках Венеціанської комісії йдеться про необхідність перебування всього процесу підготовки суддів, а не тільки її практичної частини, під контролем судової системи.
Для цого потрібно, твердять законодавці, щоб забезпечення такого процесу (затвердження програм, навчальних планів, порядку проходження спеціальної підготовки, визначення вищих юридичних навчальних закладів) здійснював орган судової влади, відповідальний за добір служителів Феміди, тобто Вища кваліфікаційна комісія суддів.
Крім того, на переконання ініціаторів проекту, потребують удосконалення положення про окремі елементи процесу призначення на посаду судді вперше, необхідність зміни яких пов’язана з перехідним етапом уведення в дію закону «Про судоустрій і статус суддів» та несформованістю всіх органів, які беруть участь у процесі призначення суддів на посади, зокрема Національної школи суддів. У зв’язку із цим у документі пропонується вдосконалити положення, які регулюватимуть процедуру призначення суддів до моменту повного введення в дію норм про спеціальну підготовку, а також урегулювати порядок призначення на посади осіб, які склали кваліфікаційний іспит до набрання чинності цим законом, але не рекомендовані на посади суддів у зв’язку з відсутністю вакансій.

Удосконалення на часі

Для цього депутати пропонують унести зміни до стст.66, 69, 82, 91, абз.4 п.1 розд.ХІІ «Прикінцеві положення» і п.7 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів». Передбачається виключити із ч.1 ст.66 вказаного закону п.6, що передбачає «направлення ВККС кандидатів на посаду судді після успішного проходження ними підготовки у спеціалізованому юридичному вищому навчальному закладі IV рівня акредитації для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України». Крім того, пропонується встановити, що «програма, навчальний план та порядок проходження спеці¬альної підготовки, а також перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть підготовку кандидатів на посаду судді, затверджуються ВККС».
До повноважень останньої пропонується віднести затвердження відповідно до критеріїв, визначених нею у відповідному положенні про порядок прохо¬дження спеціальної підготовки кандидатів на посади суддів, переліку юридичних вищих навчальних закла¬дів, які здійснюватимуть таку підготовку.
За змістом нової редакції ч.1 ст.69 та п.1 ч.1 ст.82, Національна школа суддів здійснюватиме «організацію спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді», а не їх практичну підготовку, як передбачено чинними положеннями цих статей. Крім того, «у зв’язку із несформова¬ністю Національної школи суддів» та «неможливістю точного прогнозування початку процесу спеціальної підготовки» передбачаються окремі положення закону, які стосуються необхідності проходження кандидатом на посаду судді спе¬ціальної підготовки, ввести «в дію з моменту першого випуску Національною школою суддів кандидатів на посаду судді, що пройдуть спеціальну підготовку у встановленому цим законом порядку».
Під час обговорення за¬пропонованих змін секретар комітету Анжеліка Лабунська поцікавилась: яким чином ВККС «призначає суддів, якщо зараз порушується процедура»? Відповідаючи на це запитання, голова кваліфкомісії Ігор Самсін заявив, що наразі очолюваний ним орган «першим призначенням» суддів на посади не займається. Він пояснив: ВККС розглядає лише матеріали стосовно суддів, у яких закінчується п’ятирічний строк повноважень, і рекомендує їх для обрання Верховною Радою безстроково або для переведення на нове місце роботи в межах п’ятирічного строку.
За словами керманича комісії, призначеннями служителів Феміди на посади вперше вони не займаються, оскільки законом це питання не врегульовано. Також, як поінформував І.Самсін, наразі Президент призначає суддів тільки в тому випадку, якщо вони «пройшли процедуру до набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів».
У підсумку члени комітету підтримали запропоновану ініціативу й рекомендували парламенту схвалити її в другому читанні.

Дарма досвід за плечима не носить

Далі депутати проаналі¬зували проект про внесення зміни до ст.131 закону «Про судоустрій і статус суддів» (щодо стажу роботи судді), внесений Валерієм Бондиком. Автор обумовлює необхідність прийняття документа тим, що в указаній нормі реформеного закону передбачено перелік посад, обіймання яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Зазначимо: в переліку, крім роботи на посадах суддів в Україні, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу Союзу, також передбачено час роботи на посадах члена Вищої ради юстиції та члена ВККС.
Ініціатор законопроекту відзначає, що нині не враховується заняття адвокатською діяльністю, стаж роботи на посадах прокурора та слідчого, державного службовця 1—4 категорій, який працював у галузі права, хоча саме робота зазначених осіб пов’язана з роботою суддів і діяльністю судів не меншою мірою, ніж труд на посадах, визначених ч.1 ст.131 цього закону.
«Відсутність норми закону про зарахування посад прокурора, слідчого, адвоката та державного службовця, який працював у галузі права, до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання грошового утримання, є дискримінаційним по відношенню до осіб, які займають вказані посади», — переконаний В.Бондик. Тому він пропонує доповнити зазначену норму п.4 такого змісту: «прокурора, слідчого, адвоката, який займався адвокатською діяльністю, державного службовця 1—4 категорій, який працював у галузі права за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років».

Звузити не можна розширити

До такого підходу свої зауваження висловила А.Лабунська. «Що означає формулювання «державного службовця 1—4 категорій, який працював у галузі права»? Хто дає ви¬сновок, який держслужбовець працював у галузі права?» — поцікавилася вона. За її словами, потрібно доповнити законопроект нормою, яка б містила відповідь на останнє запитання. Погодився з нею і автор документа.
А ось Сергій Соболєв запропонував залишити все як є, тобто не вносити ніяких змін до ст.131 закону «Про судоустрій і статус суддів». «Уважаю неправильним зарахування вказаного стажу до суддівського. Я категорично проти цього», — заявив нардеп, порадивши колегам перечитати висновок науково-експертного управляння Верховної Ради.
Зазначимо: в резолюції останнього йдеться про те, що пропозиція проекту ви¬глядає «дещо непослідовною і нелогічною». Зокрема, парламентські фахівці вказують: адвокатура є недержавною організацією, а суд є органом державної влади, у зв’язку із чим режим роботи суддів і адвокатів, їх процесуальний статус при розгляді справ, навантаження в роботі, форми та розміри оплати праці багато в чому відмінні. Також спеціалісти зазначають, що з 2004 р. на розгляд ВР було внесено 6 законопроектів, які передбачали зарахування часу адвокатської діяльності до суддівського стажу, однак усі вони знімалися з розгляду або не приймалися володарями мандатів. Аналогічним чином представники НЕУ пропонують учинити і членам Комітету з питань правосуддя, тобто відхилити ініціативу.
Погодився з думкою правників і Володимир Пилипенко. На його переконання, внісши такі зміни, депутати продемонструють свою непослідовність.
Переконати депутатів у зворотному спробував очі¬льник ВРЮ Володимир Колесниченко. За його словами, нині планують збільшити віковий ценз для суддів (до 30 років), говорячи про те, що суддями мають бути високо¬кваліфіковані, досвідчені юристи. Тоді, на переконання керманича ВРЮ, виходить, що в 40 років особа почне працювати суддею, отже, суддівської пенсії вона не отримає. «Напевне, це неправильно», — зауважив В.Колесниченко, на переконання якого, людині, котра хоче вершити правосуддя, потрібно йти назустріч. «Фактично цією статтею закону (ст.131. — Прим. ред.) ми обмежуємо доступ до професії. Встановлюються нерівні умови для того, хто у 25 років почав займатися судовою роботою, і для того, хто у 40 років», — переконаний голова ВРЮ. На його думку, запропоновані зміни є слушними.
Альтернативне рішення запропонував головуючий С.Ківалов. За його словами, цей законопроект можна прийняти в першому читанні, а під час подальшого доопрацювання врахувати всі зауваження. У підсумку більшістю голосів члени комітету підтримали ініціативу В.Бондика.
Зазначимо: це не перша пропозиція змін, яких невдовзі може зазнати головний реформений акт, і, схоже, не остання. З моменту ухвалення закону «Про судоустрій і статус суддів» до парламенту надійшло 10 документів, покликаних удосконалити окремі його положення.

Ольга КИРИЄНКО