Прийняття на роботу помічником адвоката не позбавляє права колишнього поліцейського на щомісячну грошову допомогу. Такий висновок зробив ВС в постанові №820/1104/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
26 вересня 2019 року м.Київ №820/1104/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача — РАДИШЕВСЬКОЇ О.Р.,
суддів — КАШПУР О.В., УХАНЕНКА С.А. —
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №820/1104/17
за позовом Особи 1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення одноразової грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, зобов’язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Особи 1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017.
Суть спору
У березні 2017 року Особа 1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив:
стягнути з ГУНП у Харківській області на користь Особи 1 ненараховану частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 44001,36 грн.;
стягнути з ГУНП у Харківській області на користь Особи 1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні;
зобов’язати ГУНП привести у відповідність до ст.102 закону «Про Національну поліцію», ст.9-1 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і п.11 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.92 №393 нарахування та виплату Особі 1 щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням;
стягнути з ГУНП на користь Особи 1 судові витрати в розмірі 640 грн.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.12.2016 його звільнено зі служби в поліції відповідно до п.4 ч.1 ст.77 (у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) закону «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 №580-VIII.
Водночас відповідач у день звільнення позивача зі служби відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю не виплатив усіх належних йому сум, а саме — частину одноразової грошової допомоги в розмірі 44001,36 грн.
Отже, на думку позивача, з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку відповідно до ст.117 КЗпП.
Також позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив у виплаті щомісячної грошової допомоги, передбаченої законом «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.92 №2262.
Установлені судами фактичні обставини справи
Особа 1 у період з 14.08.98 до 6.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 7.11.2015 до 31.12.2016 в органах Національної поліції України на посаді начальника відділу Московського відділу поліції ГУНП в Харківській області (м.Харків) у спеціальному званні «майор поліції».
Наказом ГУНП від 30.12.2016 №598 о/с майора поліції Особу 1 з 31.12.2016 звільнено з посади начальника відділу Московського відділу поліції ГУНП відповідно до п.4 ч.1 ст.77 закону №580 (у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Стаж служби позивача в поліції на день звільнення для встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки становить 18 років 4 місяці 16 днів у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби — 18 років 4 місяці 16 днів, у пільговому обчисленні — 18 років 9 місяців 17 днів.
Також установлено, що при звільненні Особі 1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 96301,82 грн.
Згідно з розрахунковим листом оплати праці за грудень 2016 року посадовий оклад Особи 1 становив 3100,00 грн., оклад за спеціальне звання — 2000,00 грн., надбавка за вислугу років (35%) — 1785,00 грн., премія Національної поліції (128,79%) — 8867,19 грн., усього нараховано 15732,19 грн.
З розрахунку виплати одноразової грошової допомоги від 25.01.2017 судами попередніх інстанцій установлено, що посадовий оклад позивача становить 3100,00 грн., оклад за спеціальне звання — 2000,00 грн., надбавка за вислугу років (35%) — 1785,00 грн., премія Національної поліції (57,78%) — 3978,15 грн., усього нараховано 10863,15 грн.
Також суди першої та апеляційної інстанцій установили, що нарахування розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача здійснювалося з розрахунку середньої заробітної плати Особи 1 з урахуванням премії в розмірі 57,78%, замість нарахованого та виплаченого розміру премії в грудні 2016 року — 128,79%.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Постановою ХОАС від 15.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017, адміністративний позов задоволено частково:
стягнуто з ГУНП на користь Особи 1 ненараховану частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 44001,36 грн.;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ГУНП при нарахуванні позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні безпідставно врахувало премію в розмірі 57,78% замість нарахованої та виплаченої в грудні 2016 року премії в розмірі 128,79%.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача ненарахованої частини одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 44001,36 грн.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ГУНП на користь Особи 1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зобов’язання відповідача нарахувати і виплати Особі 1 щомісячну грошову допомогу в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині суди обґрунтували тим, що виплата поліцейському одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби проводиться Національною поліцією після звільнення особи зі служби та не входить до повноважень ГУНП. Водночас чинним законодавством не встановлено обов’язку зі сплати вказаної допомоги в день звільнення.
Таким чином, підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП відсутні.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що виплата щомісячної грошової допомоги, передбаченої у ст.9-1 закону №2262-XII, здійснюється лише тим особам, які не мають іншого доходу, а тому при вирішенні питання про її виплату відповідач повинен перевірити наявність чи відсутність інших доходів у особи.
Суди першої та апеляційної інстанцій указали, що, вимагаючи від позивача доказів підтвердження відсутності в нього інших доходів, ГУНП діяло правомірно. Водночас, ураховуючи те, що позивач з 3.02.2017 був прийнятий на роботу помічником адвоката, підстави для виплати йому щомісячної грошової допомоги при звільненні відсутні <…>.
Провадження в суді касаційної інстанції
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу при звільненні.
На переконання позивача, чинним законодавством передбачено вичерпний перелік підстав, за яких виплата щомісячної грошової допомоги не здійснюється, а саме: повторне прийняття або поновлення на службі, реєстрація в державній служби зайнятості, набуття права на пенсію.
Особа 1 зазначив, що 3.02.2017 та 11.04.2017 звертався до відповідача із заявами про нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги, у відповідь на що ГУНП повідомило його про можливість виплати вказаної допомоги лише після надання відповідних документів, а саме —довідки з державної служби зайнятості про відсутність реєстрації та відповідного працевлаштування, довідки від органів соціального захисту населення щодо права на пенсію та копії трудової книжки.
Позивач указав, що після надання ним зазначених документів відповідач виплатив указану допомогу за період з 1.01.2017 до 2.02.2017. Однак з 3.02.2017 виплата допомоги позивачу припинена з посиланням на його працевлаштування.
Водночас позивач наголошує на тому, що прийняття його з 3.02.2017 на роботу помічником адвоката не може бути підставою для припинення виплати щомісячної грошової допомоги, оскільки така підстава не передбачена постановою Кабінету Міністрів «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.92 №393.
Отже, ГУНП припинило виплату вказаної грошової допомоги за відсутності передбачених законом підстав.
Джерела права й акти їхнього застосування
Статтею 19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Відповідно до ст.9-1 закону №2262-XII особам, які звільнені зі служби за віком, станом здоров’я чи у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Умови призначення та порядок виплати щомісячної грошової допомоги визначаються Кабінетом Міністрів.
Згідно з абз.1-4 п.11 порядку №393 особам, звільненим зі служби за віком, станом здоров’я чи у зв’язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення зі служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Щомісячна грошова допомога виплачується тим особам, які під час служби мали право на отримання окладу за військовим (спеціальним) званням.
Річний строк для виплати щомісячної грошової допомоги особам, зазначеним у абз.1 цього пункту, обчислюється з дня звільнення їх зі служби. Допомога виплачується з дня, що настає за датою, до якої особі нараховано грошове забезпечення при звільненні.
Виплата щомісячної грошової допомоги здійснюється Міністерством оборони, Міністерством надзвичайних ситуацій, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Міністерством транспорту та зв’язку, Державною податковою адміністрацією, Державною прикордонною службою, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації, Державною кримінально-виконавчою службою, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Державною інспекцією техногенної безпеки, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Управлінням державної охорони через уповноважені ними органи.
Абзацами 5—9 п.11 порядку №393 установлено, що особам, які в період отримання щомісячної грошової допомоги:
знову прийняті (призвані) на службу або поновлені на службі (посаді), виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем прийняття (призову) на службу або поновлення на службі (посаді);
були зареєстровані в установленому порядку в державній службі зайнятості, виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем реєстрації;
набули право на пенсію, зокрема від органів соціального захисту населення — виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем призначення пенсії. Якщо виплату пенсії припинено відповідно до законодавства протягом одного року після звільнення, виплата допомоги поновлюється з місяця, що настає за місяцем припинення виплати пенсії.
Про прийняття (призов) на службу або поновлення на службі (посаді), реєстрацію в державній службі зайнятості, призначення пенсії особа, якій виплачувалася щомісячна грошова допомога, зобов’язана у тижневий строк повідомити органу, який здійснює її виплату <…>.
Позиція Верховного Суду
Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач з 31.12.2016 звільнений з посади начальника відділу Московського відділу поліції ГУНП за п.4 ч.1 ст.77 (у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) закону №580-VIII.
Також судами встановлено, що Особі 1 була виплачена щомісячна грошова допомога за період з 1.01.2017 до 2.02.2017.
З аналізу положень п.11 порядку №393 можна дійти висновку, що особи, звільнені зі служби, зокрема у зв’язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, мають право на отримання щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.
Виплата вказаної допомоги здійснюється протягом одного року після звільнення зі служби або до настання випадків, коли виплата такої допомоги припиняється, вичерпний перелік яких установлений абз.5—9 п.11 порядку №393.
Зі змісту абз.5—9 п.11 порядку №393 убачається, що виплата щомісячної грошової допомоги припиняється лише у випадках, коли особа в період отримання щомісячної грошової допомоги знову була прийнята (призвана) на службу або поновлена на службі (посаді), зареєструвалася в установленому порядку в державній службі зайнятості або набула права на пенсію, зокрема від органів соціального захисту населення.
Будь-яких інших застережень щодо підстав для припинення виплати щомісячної грошової допомоги, передбаченої ст.9-1 закону №2262-VIII, зокрема й таких, як наявність в особи, яка таку допомогу отримує, інших доходів, положення порядку №393 не містять.
Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, підставою для припинення з 3.02.2017 виплати Особі 1 щомісячної грошової допомоги став факт прийняття його на роботу помічником адвоката.
Водночас положеннями порядку №393 припинення виплати щомісячної грошової допомоги з таких підстав не передбачено.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що виплата щомісячної грошової допомоги Особі 1 припинена ГУНП за відсутності підстав, установлених порядком №393.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для припинення виплати позивачу щомісячної грошової допомоги та, як наслідок, відсутності підстав для задоволення позовних вимог є помилковими.
Ураховуючи зазначене та встановлені судами обставини справи, позовні вимоги Особи 1 щодо нарахування та виплати йому щомісячної грошової допомоги відповідно до ст.9-1 закону №2262-XII повинні бути задоволені.
Згідно зі ст.242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналогічні положення також закріплені в ст.159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій).
Відповідно до вимог ст.349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.
У ч.1 ст.351 КАС передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на те що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у частині позовних вимог про нарахування та виплату Особі 1 щомісячної грошової допомоги в розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, Суд уважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій частині необхідно скасувати і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір: за подання адміністративного позову в розмірі 640,00 грн.; за подання апеляційної скарги — 704,00 грн.; за подання касаційної скарги — 768,00 грн.
За таких обставин справи Суд установив наявність підстав для повернення позивачу документально підтверджених судових витрат в розмірі 2112,00 грн. за подання позову, апеляційної та касаційної скарг за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись стст.341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов’язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.
Зобов’язати ГУНП нарахувати та виплатити Особі 1 щомісячну грошову допомогу, передбачену ст.9-1 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУНП на користь Особи 1 сплачений судовий збір у розмірі 2112 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!