Casus legitimus

ЄСПЛ має підстави, аби не визнати ВС «судом, установленим законом»

Структурним елементом права на справедливий суд є «суд, встановлений законом». І Європейський суд з прав людини під час перевірки заяв приділяє особливу увагу дотриманню цього критерія. Натомість у нашій країні було створено ситуацію, коли найвищий судовий орган розпочав свою дія-льність усупереч Конституції, отже, може бути визнаний таким, що не є «встановленим законом».

Критерії легітимності

Так, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ такий суд має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Показовим у цьому сенсі є рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України». У п.24 рішення йдеться про те, що фраза «встановлений законом» стосується не лише правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У спільній окремій думці у цій справі суддів П.Лоренцена та Р.Маруста, з якою погодилася суддя Р.Ягер, мовиться, що буквальне тлумачення формулювання «встановлений законом» приводить до думки, що вимагається правова підстава для існування та організації суду виключно із визначенням питань, які підпадають під його юрисдикцію.

У цій справі ЄСПЛ, проаналізувавши відповідне національне законодавство, зокрема ст.125 Конституції, не піддав сумніву правову підставу існування у нашій державі Верховного Суду України. Думки розійшлися лише з приводу повноважень ВСУ ухвалювати рішення, не передбачені процесуальним кодексом.

Нині у Страсбурзі розглядаються заяви, подані проти України, щодо рішень, ухвалених Верховним Судом. Цілком закономірно, що під час розгляду постане питання про правову основу існування цього суду в розумінні ст.6 конвенції.

Це питання важливе також з огляду на те, що ліквідація чи утворення найвищого судового органу мають здійснюватися у суворій відповідності до Основного Закону, аби ні в кого не виникало сумнівів у легітимності такого органу і ухвалених ним рішень.

Тож як був та чи був утворений ВС?

Конституційний контроль

Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки, схваленою указом Президента від 20.05.2015 №276, визначено, що судова реформа включатиме як оновлення законодавства, так і ухвалення змін до Конституції.

Конституційна комісія, утворена указом Президента від 3.03.2015 №119, підготувала пропозиції щодо змін до Конституції в частині правосуддя. Після врахування рекомендацій Венеціанської комісії вона своїм рішенням від 30.10.2015 остаточно схвалила доопрацьований законопроект і направила на розгляд Президентові, який у свою чергу вніс його до Верховної Ради.

Втім, ні в законопроекті, ні у висновках ВК не йдеться про ліквідацію ВСУ чи утворення будь-якого іншого найвищого судового органу в державі. Зазначалося лише про зміну назви.

У п.3.9 пояснювальної записки прямо сказано:

«Законопроект визначає, що найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Оскільки цей суд є єдиним найвищим судом в Україні, а всі суди є судами України, запропоновано змінити назву цього суду з «Верховний Суд України» на «Верховний Суд». Таким чином, текст Основного Закону позбавляється наслідків механічної адаптації назви «Верховний Суд Української Радянської Соціалістичної Республіки», що здійснена шляхом її заміни на «Верховний Суд України». З аналогічних міркувань назва посади «Генеральний прокурор України» змінена на «Генеральний прокурор».

22.12.2015 парламент направив цей проект до Конституційного Суду, який 30.01.2016 ухвалив висновок щодо нього. У п.3.2.3 останнього зазначено:

«Відповідно до ч.2 ст.125 Конституції найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України».

У законопроекті передбачається, що найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд. Крім того, пропонується у ст.125 Конституції замість слів «судовий орган» застосувати слово «суд», замість слів «система судів загальної юрисдикції» — слова «система судоустрою України», а назву «Верховний Суд України» — без слова «України».

Тобто, здійснюючи превентивний контроль щодо відповідності проекту вимогам стст.157 і 158 Конституції, КС дійшов висновку, що зміна назви найвищого судового органу не суперечить указаним статтям.

2.06.2016 ВР прийняла закон «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII, в якому не міститься жодної норми щодо ліквідації перейменованого ВСУ чи утворення замість нього будь-якого іншого органу.

До прикладу, якщо проектом змін до Конституції (щодо правосуддя) передбачалось утворення замість Вищої ради юстиції іншого конституційного органу — Вищої ради правосуддя, про це було прямо зазначено у пп.1 п.16¹ «Перехідних положень» Основного Закону.

Це вкотре підтверджує, що у ст.125 Конституції в редакції закону №1401-VIII йдеться саме про ВСУ, перейменований у «Верховний Суд».

Діяльність без утворення

Попри те що згідно зі ст.8 Конституції закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі й повинні відповідати їй, того ж таки 2.06.2016 парламент приймає закон «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, окремі положення якого прямо суперечать акту найвищої юридичної сили.

Зокрема, у п.4 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» йдеться про те, що протягом 12 місяців з дня набрання чинності законом №1402-VIII утворюється ВС у порядку та у складі, що визначені цим законом. Водночас у п.7 мовиться, що з дня початку роботи ВС у складі, визначеному цим законом, ВСУ припиняє свою діяльність та ліквідується у встановленому законом порядку.

При цьому жодного порядку утворення ВС закон №1402-VIII не передбачає. А положення його розд.ХІІ щодо проведення та умов конкурсу на посади суддів, кількості суддів, початку роботи суду не можуть вважатися нормами, які регламентують утворення ВС.

Звернімо увагу на те, що аналогічні норми містяться і в розд.VI «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про Вищий антикорупційний суд» від 7.06.2018 №2447-VIІІ. Проте, враховуючи, що вони аж ніяк не регламентують порядку утворення суду, у п.7 цього розділу главі держави запропоновано в установленому порядку внести проект закону про утворення ВАКС.

14.06.2018 Президент направив відповідний проект до ВРП для проведення консультацій, після чого подав його до Верховної Ради, яка 21.06.2018 прийняла закон «Про утворення Вищого антикорупційного суду» №2470-VIІІ. Отже, утворення ВАКС відбувалося згідно зі ст.125 Конституції.

Тобто, якщо ліквідація ВСУ та утворення іншого ВС не передбачені Основним Законом, а Президент вважав, що має право вчиняти такі дії, він мав до 31.12.2017, після консультацій з ВРП, видати відповідні укази. Проте цього зроблено не було. Хоча щодо ліквідації, реорганізації і утворення інших судів конституційна процедура була дотримана.

Вакансії для конкурсу

7.11.2016 Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила конкурс на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі ВС. Враховуючи, що на день оголошення цього конкурсу іншого, крім ВСУ, який продовжував здійснювати свої повноваження, найвищого судового органу не було, конкурс міг бути оголошений лише на вакантні посади перейменованого згідно з Конституцією саме цього Суду. Судді ж ВСУ, посади яких не були вакантними і які продовжували виконувати свої повноваження, мали лише підтвердити здатність здійснювати правосуддя відповідно до визначених законом №1402-VIII критеріїв.

До речі, конкурси до ВСІВ та ВАКС були оголошені лише після утворення цих судів — 30.09.2017 та 2.08.2018 відповідно.

Натомість після завершення конкурсних процедур і видання Президентом указу «Про призначення суддів Верховного Суду» від 10.11.2017 №357/2017 Пленум ВС прийняв постанову «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» від 30.11.2017 №2. Нею днем початку роботи ВС визначено 15 грудня 2017 року. Того ж дня у неконституційний спосіб була припинена процесуальна діяльність ВСУ, а судді цього Суду позбавлені можливості здійснювати правосуддя.

ВСУ, вважаючи, що парламент, ухвалюючи закон №1402-VIII, вийшов за межі своїх повноважень, ще 3.10.2016 звернувся з відповідним поданням до Конституційного Суду, який дотепер розглядає справу в закритій частині пленарного засідання.

Хто першим дасть оцінку?

Протягом двох останніх років судді ВСУ обстоюють конституційний статус найвищого судового органу держави, який окремі посадові особи намагаються ліквідувати у неконституційний спосіб. У лютому 2019 року 8 суддів ВСУ звернулись зі спільною заявою до ЄСПЛ, в якій, зокрема, ставиться питання і про порушення ст.6 конвенції. У Страсбурзі вирішили розглянути цю справу («Василь Іванович Гуменюк та інші проти України») в пріоритетному порядку.

Дотепер жодного розпорядчого акта про ліквідацію ВСУ чи утворення ВС немає. Прикметно, що у першому за два роки діяльності конституційному поданні, з яким ВС 15.11.2019 звернувся до КС, також не міститься посилання на правову підставу утворення цього Суду. Мовиться лише про початок його діяльності з 15.12.2017. Ймовірно, ВС не вважав за необхідне приділяти цьому аспекту увагу, а можливо, просто не знайшов аргументів обґрунтувати своє утворення.

До речі, ні проект нової редакції закону «Про судоустрій і статус суддів», ні сам закон №1402-VIII до Венеціанської комісії не направлявся. Проте проект змін до Конституції в частині правосуддя, як і проекти законів «Про Конституційний Суд України» та «Про Вищий антикорупційний суд», були оцінені експертами цієї поважної інституції.

Замовчувати цю проблему — значить ще більше поглиблювати її. Не може найвищий судовий орган держави діяти без міцного правового підґрунтя, оскільки він ставатиме дедалі вразливішим. Важко спрогнозувати, скільки ще часу знадобиться єдиному органові конституційної юрисдикції, аби дати відповіді на питання, порушені у поданні ВСУ від 3.10.2016. Але втішає те, що до вирішення проблеми вже долучилися представники законодавчої влади.

Так, 4.11.2019 відбулася робоча зустріч членів Комітету ВР з питань правової політики із суддями ВСУ та вищих спеціалізованих судів. Обговорювалися шляхи подолання ситуації, що склалася, а також відновлення конституційних прав суддів.

Сподіватимемося, що у найближчому майбутньому проблема легітимності найвищого суду в системі судоустрою України буде вирішена у конституційний спосіб. І обґрунтована відповідь на запитання: «Чи є ВС судом, встановленим законом?» — буде дана в Києві, а не в Страсбурзі.