Приречений на невдачі?

Другий термін Обами: історія вчить, чого від нього чекати

Барак Обама став 21-им президентом США, переобраним на другий термін. Він виголосив інавгураційну промову на тлі коментарів, багато з яких присвячені «прокляттю другого терміну» (про нього в 1997 році згадав Майкл Уолдмен, головний спічрайтер Білла Клінтона. Правда це чи міф?

Президентське «прокляття»

Вони сиділи коло Овального кабінету за столом, на якому все ще лежала купа різдвяних подарунків, — 4 помічники з Білого дому, котрі чекали президента. Це був січень 1997 року. Їм належало обговорити з Б.Клінтоном інавгураційну промову, виклавши основні завдання його другого президентського терміну. Троє з них були згодні з тим, що пора позбутися фрази, яку вони так часто використовували останні 4 роки, — «міст у XXI століття». «Ми все добре знали про «прокляття другого терміну», — згадував той момент М.Уолдмен.

З 21 переобраного президента троє не залишилися на своєму посту до кінця терміну — Аврама Лінкольна і Віль­яма Мак-Кінлі вбили, а Річард Ніксон був змушений піти у відставку.

Президенти-«другостроковики» нерівномірно «розкидані» по американській історії. З семи перших президентів США домоглися переобрання п’ятеро: Джордж Вашингтон, Томас Джефферсон, Джеймс Меді­сон, Джеймс Монро і Ендрю Джексон. За останні 32 роки з останніх п’яти президентів четверо пішли на другий термін: Рональд Рейган, Б.Клінтон, Джордж Буш-молодший і Б.Обама.

Якщо пригадати другу половину минулого століття, то може здатися, що «прокляття другого терміну» дійсно існує. Єдиний момент невдачі кількох з 7 сучасних переобраних президентів затьмарив багато їхніх заслуг. Так, Б.Клінтон перед початком процесу імпічменту вимовив найзнаменитішу фразу свого президентства: «У мене не було сексуальних стосунків з цією жінкою!»

Як можна відрізнити проблеми, з якими глави держави стикаються завжди, від тих, які дискредитують усі чотири роки президентського терміну? За якими стандартами його можна вважати вдалим?

Професори Донна Хоффман і Елісон Ховард підрахували, скільки законодавчих пропозицій очільники держави адресують Конгресу й скільки з них приймається на наступній сесії. Дослідження показало, що в середньому 43% пропозицій проходять у тому або іншому вигляді. З них: 51% — під час першого терміну й лише 38,6% — другого. Але проблема набагато складніша, особливо якщо взяти до уваги перших президентів країни, яких мало турбували законодавчі ініціативи.

Дуже пильна увага до того, що глави урядів проводять через Конгрес, може привести до неправильного уявлення про сучасних президентів. Крім законодавства, у них є й інші інструменти — федеральні агентства, укази, призначення чиновників і суддів. Д.Хоффман та історик Девід Гринберг вважають президентство Р.Рейгана й Б.Клінтона успішним. На думку Д.Гринберга, «важливо відокремити ідеологію від питань успіху або невдачі... Успіх президента-демократа (наприклад, проведення медичної реформи)  може означати абсолютний провал президента-республіканця, і навпаки».

Цікавий підхід до цього питання пропонує не професійний історик, а агент з продажу нерухомості з Індіани Альфред Зейкер. У своїй книзі він намагається оцінити, чи були повторні президентські терміни «успішними», «важкими» чи «невдалими». Серед основних чинників, що затьмарили їх, він виділяє непопулярні війни (наприклад, у Кореї, В’єтнамі й Іраку), погану економічну кон’юнктуру, корупцію, скандали й розбрати в уряді.

Зараз історики хвалять договір, укладений адміністрацією Дж.Монро з Британією, який визнав рабство рівносильним піратству, а також високо цінують зусилля, які президент докладав для того, щоб залишити індіанців на території їх проживання. Ворожий йому Конгрес відкинув обидві ініціативи.

«У нього був катастрофічний початок другого терміну», — говорить Джеф Шесол, біограф Франкліна Рузвельта, згадуючи про його боротьбу з Конгресом і Верховним судом. «Коли б не Друга світова війна, ми могли б сказати, що в нього був вдалий перший термін, а другий витрачений даремно», — відзначає Дж.Шесол.

Лідирувати, але не воювати

Час завжди вносить свої корективи. З якими ж проблемами доведеться зіткнутися Б.Обамі?

Більшість аналітиків уважають, що президентові, який у кожній своїй промові згадує дружину й дочок, не загрожує скандал. Вони сумніваються й у тому, що Б.Обама вплутається в яку-небудь війну, витрати на яку перевищать трильйон доларів.

Навіть під час передвиборної кампанії багато фінансових аналітиків передбачали, що хоча у 2013 році економіка може ослабнути, в США за найближчих 4 роки повинно відбутися помірне збільшення кількості робочих місць.

Також історія вчить, як долати різні проблеми, які можуть виникнути під час другого терміну. У разі Б.Обами слід розглянути дві з них.

Перша проблема — це розбрати в уряді. Дж.Шесол уважає, що другий термін Ф.Рузвельта може виявитися особливо повчальним для Б.Обами, якому також належить мати справу з вороже налаштованим Конгресом і ВС США. Ф.Рузвельт проявляв повну готовність «створювати коаліції, залучати членів Конгресу в Білий дім, примушувати їх думати, що його ідеї — це їх ідеї», відзначає його біограф.

Чи можуть такі ж зусилля з боку Б.Обами пом’якшити гострий конфлікт, що мав місце під час першого терміну? «Я б порадив президентові почати схиляти на свій бік Конгрес», — говорить Кларк Джадж, помічник Р.Рейгана й Дж.Буша-старшого. Причому критикують Б.Обаму за те, що він не підтримує хороших стосунків з Конгресом, не тільки республіканці, а й демократи.

Історія може виявитися повчальною й у сфері міжнародних відносин. Президенти часто звертали свій погляд за кордон, щоб додати блиску підсумкам свого правління. Б.Обама, обмежений угодами по «фіскальному обриву», може піти цим шляхом. Завдань тут немало: заблокувати іранську ядерну програму, не починаючи війни; вести арабські країни до демократії; вивести війська з Афганістану; розробити угоду з озброєння з Росією; знов концентруватися на розвитку відносин з Китаєм.

Радник Б.Клінтона з національної безпеки під час його другого терміну Семюел Берджер, вважає, що Б.Обамі навряд чи вдасться наслідувати приклад адміністрації Б.Клінтона, що «стабілізувала ситуацію в країнах після розпаду СРСР», оскільки в нього не буде достатньо грошей для вливання до Єгипту або Лівії. «Його головним досягненням було зниження нашого втручання в справи Афганістану, припинення війни в Іраку й наступ на «Аль-Каїду», — вважає політик і висловлює надію, що під час другого терміну Б.Обама менше поступатиметься європейським країнам, оскільки «те, де ми лідируємо, має значення».

Роберт А. Лерман - головний спіч-райтер віце-президента США Альберта Гора, The Christian Science Monitor