Якщо підземна камерна споруда прикрита дошками та присипана землею, це вказує на відсутність вільного доступу до неї. Такий висновок зробив ВС в постанові №642/4784/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
10 вересня 2019 року м.Київ №642/4784/16-к
Верховний Суд колегією суддів першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ГОЛУБИЦЬКОГО С.С.,
суддів: БУЩЕНКА А.П., СТЕФАНІВ Н.С. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26.07.2018 у кримінальному провадженні №12016220510001488 за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Києва, жителя м.Харкова, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 Кримінального кодексу.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 13.09.2017 Особу 1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК, і засуджено до покаранні у вигляді позбавлення волі на 4 роки. Відповідно до ст.71 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту Особою 1 частину покарання за вироком Ленінського райсуду від 13.11.2015 та остаточно визначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на 4 роки 1 місяць.
Вирішено питання про цивільний позов, процесуальні витрати та речові докази.
Як установив суд, 28.04.2016, близько 4:45, Особа 1 за Адресою 1, діючи повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою крадіжки проник до колодязя з кабелями зв’язку та, будучи поміченим працівниками охорони, усвідомлюючи, що їх викрито, свої дії не припинив і, відкрито утримуючи при собі викрадене майно — кабель зв’язку ТПП 50×2×0,4 довжиною 115 м, з місця події втік, чим завдав ВП «Харківська дистанція зв’язку» РФ «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» матеріальної шкоди на загальну суму 1012 грн.
При апеляційному розгляді справи АСХО ухвалою від 26.07.2018 вказаний вирок змінив та перекваліфікував дії Особи 1 на ч.2 ст.186 КК. У решті залишив вирок без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій закону про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у цьому суді.
На переконання прокурора, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність у діях Особи 1 кваліфікуючої ознаки «проникнення в сховище» та безпідставно перекваліфікував його дії з ч.3 на ч.2 ст.186 КК.
Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний розгляд справи було проведено без участі обвинуваченого Особи 1, що, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на ці порушення прокурор уважає, що ухвала апеляційного суду не є законною та обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам стст.370, 419 Кримінального процесуального кодексу.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу підтримав.
Інших учасників було належно повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги, однак вони в судове засідання не прибули.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке <…>.
Переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та захисника Бєжанової А.В., апеляційний суд визнав, що доводи апеляційної скарги захисника з приводу недоведеності винуватості Особи 1 у скоєнні інкримінованого злочину є безпідставними. Разом з тим, ураховуючи фактичні обставини справи, які були встановлені судом та наведені у вироку, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях Особи 1 відсутня кваліфікуюча ознака «проникнення у сховище», а тому вирок суду першої інстанції змінив та перекваліфікував його дії з ч.3 на ч.2 ст.186 КК, кваліфікувавши їх як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), учинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Обґрунтовуючи таке рішення, апеляційний суд послався на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у злочинах проти власності» від 6.11.2009 №10, уважаючи, що її положення не містять роз’яснень про те, що колодязь зв’язку може бути визнаний сховищем.
Однак при цьому апеляційний суд не врахував, що під сховищем розуміється певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають конструктивні особливості, огорожу чи засоби охорони, які обмежують до них вільний доступ сторонніх осіб: люки, двері, замки, засови, огорожу, охорону, сигналізацію тощо.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої палати Верховного Суду від 18.04.2018 №13-14кс18, проникнення як кваліфікуюча ознака злочинів проти власності передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності вільної можливості та права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час скоєння злочину. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення в житло, інше приміщення чи сховище» у складі кримінального правопорушення вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення (сховища, тощо) або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.
Кабельним колодязем зв’язку є підземна камерна споруда, яка забезпечує доступ до каналів і кабелів для їх обслуговування та зверху закривається люком, бетонною кришкою або іншим предметом, що перешкоджають вільному доступу до нього.
Як убачається з матеріалів провадження, колодязь зв’язку, в який проник Особа 1, був зверху прикритий дошками та присипаний землею. Отже, для того щоб проникнути всередину колодязя, останньому необхідно було відкинути землю та прибрати дошки, що вказує на відсутність у засудженого вільного доступу до вказаної споруди.
З огляду на викладене рішення апеляційного суду в оскаржуваній ухвалі про перекваліфікацію дій засудженого з ч.3 на ч.2 ст.186 КК через відсутність кваліфікуючої ознаки «проникнення в сховище» не можна визнати правильним, таким, що прийнято з урахуванням усіх обставин справи та ретельного аналізу зібраних доказів.
Відповідно до положень ст.413 КПК неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність серед іншого є також застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню.
Інші доводи касаційної скарги прокурора про те, що, розглянувши справу за відсутності засудженого Особи 1, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог КПК, на думку колегії суддів, є безпідставними, адже з матеріалів справи вбачається, що сам засуджений не заявляв клопотання про його бажання брати участь у засіданні в суді апеляційної інстанції, а в поданих захисником та прокурором апеляційних скаргах питання про погіршення становища засудженого не ставилося. Тому передбачених законом перешкод для перегляду вироку місцевого суду за відсутності засудженого в суду апеляційної інстанції не було.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, на підставі п.2 ч.1 ст.438 КПК ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у цьому суді.
При новому розгляді суду апеляційної інстанції слід узяти це до уваги з урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі прокурора, перевірити доводи, викладені ним і захисником в апеляційних скаргах, і з додержанням вимог ст.370 КПК постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441 КПК, ВС
постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 26.07.2018 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Матеріали за темою
Коментарі
По закону правильно, а по сути издевательство. При новом рассмотрении апелляционный суд скорее всего оставит квалификацию по ч.3 ст.186 УК и меру наказания оставит прежнюю. Уилить наказание нельзя. В …